Справа № 2-а-521/11

                    ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року                                                                                               м.Монастирище

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області  Діденко Т.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1  до управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій та перерахунок  пенсії,  

          в с т а н о в и в :          

        Позивач 14.03.2011 року звернувся  до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій,  зобов»язання  провести перерахунок і  виплату пенсії відповідно до  ст.ст.50, 54  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11, за період з 01.09.2010 року  по 01.03.2011 року; просить звернути  постанову до негайного виконання.

        Підставою для позову позивач вважає відмову відповідача в перерахунку розміру пенсії у відповідності до ст. ст.50, 54 Закону України  № 796-Х11 та те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, інвалідом третьої групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту –Закон України № 796-Х11) отримує  державну та додаткову пенсії, розмір яких не відповідає розміру, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.

        Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Монастирищенському районі із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. ст.50, 54 Закону України  № 796-Х11.

        Відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсій, призначених йому відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, посилаючись на те, що розрахунок пенсії проведено відповідно до норм чинного законодавства.

        Відповідач в запереченні на позов  просить справу закрити, оскільки позивач  28.01.2011 року подавав в суд аналогічний адміністративний позов  за період з 01.09.2010 року, на підставі якого ухвалою суду від  01.02.2011 року  відкрите скорочене провадження  в справі  № 2-а-297/11.  Постановою  Монастирищенського районного суду від  02.03.2011 року  по справі  №  2-а-368/11   постановлене рішення про задоволення позовний вимог  за період з 01.02.2011 року по 14.02.2011 року.  

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають до задоволення частково з врахуванням слідуючого:    

        Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії  на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджено посвідченням  серії А № 410908,   яке видане  12.05.2003 року   Черкаською обласною державною адміністрацією.

        Згідно довідки Черкаської  обласної  МСЕК «2 серії 3ЧК № 011105 позивач з 25.04.2002 року є  інвалідом  третьої  групи, захворювання  пов”язане з виконанням обов»язку в/сл по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

        Позивач  31.01.2011 року звертався в Монастирищенський районний суд з адміністративним позовом до відповідача про  визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити  дію за період з 01.09.2010 року (справа  2-а-297/11), даний позов  на підставі заяви позивача ухвалою суду від 03.02.2011 року залишений без розгляду.

        14.02.2011 року позивач звертався в Монастирищенський районний суд з адміністративним позовом до відповідача про  визнання дій протиправними щодо  перерахунку пенсії та зобов»язання вчинити дії за період з 01.02.2011 року (справа  2-а-368/11). Постановою Монастирищенського районного суду від 02.03.2011 року позовні вимоги за період з 01.02.2011 року по  14.02.2011 року (по день подачі заяви до суду) задоволені, проте постанова чинності не набрала, справа  знаходиться на розгляді в Київському апеляційному адміністративному суді з апеляцією відповідача.

        Ухвалою Монастирищенського районного суду від 15.03.2011 року позовні вимоги за період з 01.09.2010 року по  13.09.2010 року залишені без розгляду.

        Ухвалою Монастирищенського районного суду від 25.03.2011 року позовні вимоги за період з 01.02.2011 року по  14.02.2011 року залишені без розгляду.

        Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України № 796-Х11 позивач є особою, яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи має  право на гарантовані державою пільги та компенсації, передбачені Законом  України „Про статус і соціальний  захист громадян,  які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, перебуває на обліку  в управлінні  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі.

        Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава взяла  на себе публічне зобов”язання  забезпечити належний матеріальний рівень  осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи. Між позивачем і державою встановлені правові відносини, які характеризуються наявністю зобов”язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи.

        Позивач як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,  категорії 1 та інвалід ІІІ групи захворювання, яке пов'язане  з роботами  по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право відповідно до статті 54 Закону України № 796-Х11 - на державну пенсію по інвалідності,  відповідно до статті 50 цього ж Закону -  на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.   

        Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.09.1991 року  визначає основні положення щодо реалізації конституційного  права  громадян.      

         Розділ 8 Закону № 796-Х11 передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсації особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Статтею 49 Закону України № 796-Х11 встановлено, що  особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, виплачуються: а) державна пенсія; б) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка  призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Нормами ст. 54 Закону України № 796-Х11 визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1. Зазначені норми поширюються  на позивача.

        Частиною 4 статті 54  Закону України № 796-Х11 передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до статті 50 Закону України № 796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.      

        Відповідно до статті 53 даного Закону виплати зазначеної пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

         Згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.          

         Вихідним критерієм для розрахунку  державної та додаткової пенсії є  мінімальна пенсія за віком, розмір якої,  відповідно до ч.1 ст.28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1У від 09.07.2003 року, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Отже,  при  проведенні  розрахунку державної та  додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11, належить  застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений законами про Бюджет України  на відповідні роки.

        Статтею 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш передбачено, що  прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»виключно законами визначається  мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком.

        Визначення прожиткового мінімуму, закладання правової основи для його встановлення, затвердження при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, передбачено в Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-1. Відповідно до ст.2 даного закону  прожитковий мінімум  застосовується для  встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком та  інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і законів України. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

         Згідно ст. 63 Закону України № 796-Х11  фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів  державного бюджету, коштів, які  враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів,  та інших джерел, не заборонених законодавством.

        Таким чином, для позивача, як для  особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда III групи, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із  розміру мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до вимог ч.3  ст.46 Конституції України має забезпечити  рівень життя встановленого законом,  не нижчий від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

         Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави.

         Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, норми Конституції України є нормами прямої дії.

         Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави.

         Ч.3 ст.22  Конституції України встановлено, що  при прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

         Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

         В рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007  та за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які мають преюдиціальне значення  для судів загальної юрисдикції, вказано, що  законом про Державний  бюджет не може бути  зупинено дію законів,  внесено до  них  зміни чи доповнення, змінено регулювання правових відносин за умов, що цими діями скасовується або звужується зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини.

        Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують  при розгляді  справ практику Суду  як джерело права.

        Практикою Європейського Суду встановлено, що:

        Органи  державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх  зобов”язань (справи „Кечко проти України”, заява № 63134/00, та „Бурдов проти Росії”, заява № 59498/00).

        Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового  акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії (справа  „Проніна проти України”, заява № 63566/00).

        В пдп.1 п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 „Про незалежність судової влади” вказано, що  відповідно до ст.ст.8, 22 Конституції України не підлягають  застосуванню судами  закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

        Відповідач за періоди з  14.09.2010 року по 31.01.2011 року та з 15.02.2011 року  по 01.03.2011   року,  виплачував позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію, виплата яких передбачена ст.50 та ст.54 Закону України № 796-Х1, у розмірі, який не відповідає розміру, встановленому ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-Х11. На протязі даних періодів відповідачем порушувалися  конституційні права позивача на соціальні виплати, які підлягають захисту.            

        Відповідач не довів в суді наявність підстав для звільнення його від виконання обов”язку по виплаті позивачеві державної та додаткової пенсій у розмірі, встановленому ст.ст.50, 54 Закону України № 796-Х11.  

        Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України  негайно виконуються постанови суду  про присудження виплати пенсії, інших  періодичних  платежів з Державного бюджету або  позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць, оскільки в рішенні суду не визначені суми стягнення, немає підстав для негайного виконання  цієї постанови.

        Керуючись ст.ст. 6, 8, 16,  19, 22, 50, 55,  64,  92 Конституції України; ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11; статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; ст.ст. 6-14, 71, 128,  158-163, 183-2, 185-186  КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

        Позов ОСОБА_1  до управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання протиправною  бездіяльність, перерахунок і  виплату пенсії,  задовольнити частково.

        Визнати протиправною бездіяльність  управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області у  перерахунку  пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачеві за періоди з  14.09.2010 року по 31.01.2011 року та з 15.02.2011 року  по 01.03.2011   року відповідно до ч.4 ст.54 та ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11.

        Зобов'язати управління  Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити  ОСОБА_1  відповідно до ч.4 ст. 54 та ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з  14.09.2010 року по 31.01.2011 року та з 15.02.2011 року  по 01.03.2011   року, державну пенсію по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та  щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який  встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, при цьому врахувати підвищення мінімального розміру пенсій, які відбулися в даному періоді та виплати, які проведені позивачеві  за вказаний період.

       В задоволенні решті  позовних вимог позивачеві відмовити.      

       Постанова  повністю або частково може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду  через Монастирищенський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів  з дня її проголошення (з моменту отримання). Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

        Постанова суду набирає законної сили  після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

       Суддя                               Т.І.Діденко