Справа № 1-599\07
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.12.2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді - Воронцової С.В.,
при секретарі - Хавило О.А.,
за участю прокурора -Домашенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Чернігова, українця, громадянин України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого 16.11.2006 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.309 ч.1, 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим терміном 1 рік, проживаючого в АДРЕСА_1
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
07.10.2007 року, близько 19 години, ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні магазину “Делі” що по проспекту Мира, 50 м. Чернігова таємно викрав декоративну вазу ручного виготовлення вартістю 1340 грн., що належить потерпілому ОСОБА_2.
Допитаний в судовому засіданні по пред”явленому обвинуваченню за ст.185 ч. 1 КК України підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним повністю і підтвердив викладені вище обставини його скоєння , зазначив що вчинив злочин в зв”язку зі збігом тяжких матеріальних та особистих обставин, в даний час потребує стаціонарного лікування. В скоєному щиро кається та просив його суворо не карати.
Враховуючи, що фактичні обставини скоєного злочину, доведеність вини підсудного , кваліфікація його дій учасниками процесу не оспорюється, суд вважає недоцільним дослідження інших доказів і приходить до висновку, що обвинувачення пред”явлене ОСОБА_3 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.
З урахуванням викладеного суд знаходить , що умисні дії ОСОБА_1, які виразилися в таємному викрадені майна потерпілого ОСОБА_2, підлягають кваліфікації за ст. 185 ч. 1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз”ясненями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення підсудному міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудного, що раніше судився, і вчинив злочин в період іспитового строку, посередньо характеризується, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, приймає до уваги його сімейні обставини, те що він має батьків похилого віку , стан його здоров'я , наявність обставин, що пом'якшують покарання, як щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та матеріальних обставин, та такої, що його обтяжує як вчинення злочину повторно, і вважає, за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі згідно мінімальної межі санкції статті що йому інкримінується.
Приймаючи до уваги, що підсудний вчинив злочин в період іспитового строку призначеного судом покарання з випробуванням ,суд при призначенні покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків керується вимогами ст.71 КК України та п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 24.10.2003 р. “ Про практику призначення судами кримінального покарання” та вважає за можливе визначити йому покарання остаточно, приєднавши частково не відбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.11.2006 року за правилами передбаченими п. б ч.1 ст.72 КК України.
Враховуючи , що в судовому засіданні не здобуто доказів того, що своєю хворобою на наркоманію підсудний ОСОБА_1 становить загрозу для життя та здоров'я інших осіб, суд не знаходить підстав, передбачених ст.96 КК України для призначення йому примусового лікування від наркоманії.
Враховуючи той факт що потерпілий просив його позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди не розглядати , суд зважаючи на ті обставини що викрадене майно потерпілому повернули, однак доказів про розмір заподіяної шкоди в зв”язку з його пошкодженням органом досудового слідства не зібрано, вважає за можливе клопотання потерпілого ОСОБА_2 задовольнити та залишити його позов без розгляду, що не позбавляє останнього права звернутись до суду про вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства без сплати державного мита.
Речовий доказ по справі - декоративну вазу ручної роботи що передана на зберігання потерпілому - залишити власнику ОСОБА_2.(реквізити а.с.24-25)
Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного залишити - підписку про невиїзд.
Початок строку відбування покарання підсудному рахувати з дня його фактичного затримання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст.185ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ч.1 п. б КК України приєднати 2 (два) місяці обмеження волі що відповідає 1(одному) місяцю позбавлення волі за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.11.2006 року і остаточно визначити покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків в вигляді 1(одного) року 1 місяця позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення 1340 грн. матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Речовий доказ по справі - декоративну вазу ручної роботи , вартістю 1340 грн. що передана на зберігання потерпілому - залишити власнику ОСОБА_2. (реквізити а.с.24-25)
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у відношенні засудженого залишити підписку про невиїзд.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 лічити з дня його фактичного затримання.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя