Справа 22-10085\2006 Головуючий в 1 інстанції Деркач Н.М.
Категорія 5 (П) Доповідач Барильська А.П.
УХВАЛА Іменем України
2006 року липня 13 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Михайлів Л.В..
суддів Карнаух В.В., Барильської А.П.
при секретарі: Кобзєвій К.І.
за участю: позивача ОСОБА_1, його представникаОСОБА_2, представника Криворізької міської Ради, Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської Ради Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської Ради, Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської Ради, комунальному підприємству "Криворізьке бюро технічної інвентаризації, про усунення перешкод в користуванні майном і порушення в здійснені права власності, і по зустрічному позову прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської Ради, в особі управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської Ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору дарування торгового павільйону недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні майном і порушені в здійснені права власності, і просив суд визнати збудований торговий павільйон капітальним будівництвом, зобов"язати управління містобудування і архітектури, затвердити акт державної комісії про ввод в експлуатацію торгового павільйону від 05.12.2001 року: зобов"язати комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації"" видати нове свідоцтво, в якому вказати, що позивач є власником капітального торгового павільйону. Стягнути з відповідачів затрати на юридичну допомогу 3000грн., а також держмито8.50грн.
Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської Ради, в особі управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської Ради звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору дарування торгового павільйону недійсним, і просив суд поновити йому пропущений строк для звернення до суду з позовом і просив визнати договір дарування від 26.03.1999 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 спірного торгового павільйону недійсним.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2005 року прокурору Дзержинського району м. Кривого Рогу поновлений строк для звернення до суду. Договір дарування від 26 березня 1999 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 засвідчений приватним нотаріусом Криворізького місцевого нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1 про передачу в дар ОСОБА_1 незакінченого
будівництвом капітального павільйону готовністю 55% під розміщення об'єктів торгівлі, площею 64.5 кв.м.- визнаний недійсним.
В позові ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном і порушенні в здійсненні права власності відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, і ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 (кожен окремо), підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі.
Представник Криворізької міської Ради, Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської Ради Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- скасуванню в частині поновлення прокурору Дзержинського району м. Кривого Рогу строку для звернення до суду і визнання договору дарування від 26 березня 1999 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 засвідчений приватним нотаріусом Криворізького місцевого нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_2 про передачу в дар ОСОБА_1 незакінченого будівництвом капітального павільйону готовністю 55% під розміщення об'єктів торгівлі, площею 64.5 кв.м., недійсним, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Жовтневого райвиконкому м. Кривого Рогу № 300 від 28 липня 1996 року " про дозвіл на реконструкцію зупиночного павільйону "Піонер" по вул. Тухачевського в м. Кривому Розі" ОСОБА_5. було дано дозвіл на реконструкцію зупиночного павільйону "Піонер по АДРЕСА_1 с подальшим розміщенням об'єктів торгівлі. При цьому її зобов'язали в місячний строк укласти договір оренди зупиночного павільйону з УЖКГ, що ОСОБА_3 зроблено не було, а був укладений договір дарування на ім"я ОСОБА_1, який не був суб"єктом підприємницької діяльності. Вказаний договір був зареєстрований в КП "Криворізькому бюро технічної інвентаризації, про що ОСОБА_1, було видане реєстраційне свідоцтво, де об"єкт був вказаний як капітальний. На підставі вказаних документів ОСОБА_1 уклав з виконкомом Криворізької міської Ради договір оренди землі під дане будівництво і в подальшому завершив будівництво. Для прийому і вводу в експлуатацію вказаного об"єкту начальником державної будівничої інспекції Криворізького містобудування і архітектури був виданий наказ НОМЕР_2 "Про утворення технічної комісії"' по прийомі торгових павільйонів в складі торгово-зупиночного комплексу на зупинці громадського транспорту "Піонер". На підставі вказаного наказу комісійно був складений акт від 05.12.2001 року про ввід в експлуатацію вказаного об"єкту, але при цьому об"єкт був вказаний, як тимчасова споруда торгового павільйону. На підставі вказаного акту і рішення Криворізької міськради НОМЕР_3 тимчасова споруда торгового павільйону була зареєстрована в КП КБТІ 26 лютого 2002 року.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про планування і забудови території"" Криворізькій міській Раді надано право розробляти і затверджувати місцеві правила забудови, які в свою чергу є нормативно-правовими актами, якими встановлюється порядок планування, забудови і інше використання території, а також перелік всіх допустимих видів умов і обмежень забудови і іншого використання територій. Місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення питань розміщення, надання дозволу на будівництво об'єктів міськбудування, надання дозволу на використання будівничих робіт, прийняття цих об'єктів в експлуатацію. Судом встановлено, що на момент оформлення Акту державної комісії про прийняття закінченого будівництвом об"єкту в експлуатацію від 05.12.2001 року, діяло Положення про порядок забудови м. Кривого Рогу, затверджене рішенням Криворізької міської Ради від 26.04.2000 року за № 370. Розділ 10 вказаного Положення регулює порядок прийняття об"єкту в експлуатацію. Відповідно до п.7.1 Положення про порядок забудови в м. Кривому Розі, торгово- зупиночні комплекси є тимчасовими об'єктами, які не відносяться ні до будівель, ні до об"єктів будівництва, а тому не можуть отримати статус об"єкту нерухомості- капітального об"єкту.
За таких обставин, колегія судців вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном і порушенні в здійсненні права власності.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають обставинам по справі є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Згідно ч.І ст. 13 ЦПК України ( в редакціі'1963 року), прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його заявами про захист інтересів держави, або прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров"я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-В прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від іх підпорядкування і форм власності, які можуть самі звернутися до суду зі своїм позовом.
В обгрунтування інтересів держави прокурор в позовній заяві вказав, що відповідно до ст.ст. 6,7,13 та 143 Конституції України, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Криворізька міська рада.
Виходячи з того факту, що договір дарування від 29.03.1999 року порушує інтереси власника- Криворізької міської Ради, майно якого зупиночний павільйон "Піонер" вибув з його власності без його волі, так як ніякої згоди на його відчуження Криворізька міська Рада ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_1 не давала, прокурор подав позов в інтересах держави в особі Криворізької міської Ради, в особі управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської Ради.
При прийомі позовної заяви та під час розгляду справи суд не врахував висновки, викладені в рішені Конституційного Суду України від 08. квітня 1999 року № 3-рп\99 про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, так як в основі інтересів держави завжди є потреба у здійснені загальнодержавних ( політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб"єктів права власності та господарювання, тощо.
Як вбачається з позовної заяви, діями відповідача порушені права Криворізької міської Ради, яка є органом державної влади.
У вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України вирішено, що в контексті п.2 ст. 121 Конституції України треба розуміти те, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від іх підпорядкування і форм власності.
Із мотивів позовної заяви вбачається, що прокурор подав до суду позов не в інтересах держави.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов подав прокурор на захист інтересів держави і постановив рішення про задоволення позовних вимог, а тому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частині на підставі п.2 ч.І ст. 207 ЦПК України ( в редакції 2004 року), і позовну заяву прокурора залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2005 року в частині поновлення прокурору Дзержинського району м. Кривого Рогу строку для звернення до суду, визнання договору дарування від 26 березня 1999 року, укладеному між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 засвідченому приватним нотаріусом Криворізького місцевого нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за НОМЕР_2 про передачу в дар ОСОБА_1 незакінченого будівництвом капітального павільйону готовністю 55% під розміщення об'єктів торгівлі, площею 64.5 кв.м, недійсним, скасувати.
Позов Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської Ради, в особі управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської Ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору дарування торгового павільйону недійсним - залишити без розгляду.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.