Справа № 2-351/11

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                          25 березня 2011 року                                                                                                 

        Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

під головуванням судді                       Бойчука П.Ю.,

   за участю:  секретаря                       Миронюк Т.М.,

                        позивача                       ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

        Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11 червня 1993 року. Від шлюбу  мають двох неповнолітню дитину –сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

        Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в сім'ї склались відносини, які виключають надалі спільне подружнє життя. Стосунки між ними склались погані, постійно виникали різні конфлікти, сварки, що призвели до фактичного розпаду сім'ї. Спроби примирення не призвели до бажаного результату.  

        Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить розірвати шлюб між ним та відповідачем, зареєстрований 11 червня 1993 року відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, актовий запис № 244.

        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

        Відповідач ОСОБА_2 двічі в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Суд про причини неявки не повідомила. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

        Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

        Відповідно до п. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

        Відповідно до п. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

        Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 11 червня 1993 року Відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, сторони уклали шлюб 11 червня 1993 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 244.

        Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами фактично розпались подружні відносини, в сім'ї втрачена взаємоповага та розуміння. Таким чином шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю не можливо. Зважаючи на причини розірвання шлюбу, вказані позивачем, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам останнього та інтересам неповнолітньої дитини, на поведінку та виховання якої така сімейна атмосфера впливає вкрай негативно.

        Докази, які б заперечували дані обставини, відповідачем не надані.

        Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

        Згідно ч. 3 ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

        З огляду на викладені правові норми та позицію позивача щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї за таких обставин буде нічим іншим, як примушуванням позивача до збереження шлюбних відносин.

        Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що слід розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 11 червня 1993 року Відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, актовий запис № 244.       

          Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. ст. 55, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

        Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 11 червня 1993 року Відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, актовий запис № 244.          

        Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий:                                                                                                                     П.Ю.Бойчук