Справа 22-10887\2006 Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.
Категорія 21( 1) Доповідач Барильська А.П.
УХВАЛА Іменем України
2006 року липня 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого: судді Михайлів Л.В.
судців Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
Василівни,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного
суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2005 року за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування
моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, і просила стягнути з відповідача 55000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2005 року позов задоволений частково, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивачки стягнуто у відшкодування моральної шкоди 12000 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду і збільшення розміру стягнутої моральної шкоди до 55000грн., оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд не врахував п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
ОСОБА_1, та її представник ОСОБА_2 ( кожен окремо), підтримали апеляційну скаргу і просили рішення суду змінити і збільшити розмір стягнутої моральної шкоди до 55000грн., оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд не врахував п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка на протязі тривалого часу працювала в шкідливих умовах виробництва.
Відповідно до висновку МСЕК від 22.09.2004року позивачці вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачці у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивачці протипоказана фізична праця, вона обмежена в пересуванні, роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачці моральної шкоди з боку відповідача відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп\2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, етан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення врахував, що вперше позивачці встановлено 20% втрати працездатності, а також врахував характер професійного захворювання, пов"язані з, ним фізичні і моральні стражданя позивачки, їх тривалість і тяжкість» істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд, при визначені розміру мор&іьної шкоди не врахував п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", є безпідставними і висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, і не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.