Справа № 22-ц-723/2011 Головуючий у I інстанції –Березовський О.Д.
Категорія –цивільна Доповідач - Горобець Т. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГоробець Т.В.
суддів:Острянського В.І., Хромець Н.С.
при секретарі:Вареник О.М.
за участю:Позивачки ОСОБА_5,відповідача ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Городянського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та притягнення до відповідальності роботодавця,
в с т а н о в и в:
Оскаржуваним рішенням Городянського районного суду Чернігівської області, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, позивачка просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши її вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не дав належної оцінки і правового аналізу її доводам у позові щодо порушення роботодавцем процедури звільнення, а саме, не дотримання ч.2 ст.47 та ч.1 ст.149 КЗпП України. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що роботодавцем не були дотримані вимоги ст. 29 КЗпП України при оформленні її на роботу.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали даної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку , що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що між ОСОБА_5 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 15 вересня 2010 року був укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого та згідно з наказом №8 від 15.09.2010 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу адміністратором з 15.09.2010 року по 30.11.2010 року. Трудовий договір зареєстровано у встановленому порядку у Городянському РЦЗ( а.с.2,57). 15 вересня 2010 року ОСОБА_5 певний час знаходилась на робочому місці, а 16 вересня 2010 року по 08 10.2010 року на роботу не вийшла, причину невиходу на роботу роботодавцю не повідомила, у зв”язку з чим відповідач ініціював її звільнення за прогул без поважних причин.
Наказом № 9 від 08 жовтня 2010 року ОСОБА_5 з роботи звільнена з 15.09.2010 року. Трудовий договір знято з реєстрації у Городняняському РЦЗ з 11 жовтня 2010 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову та враховуючи доводи , викладені у позовній заяві, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт невиходу позивачки на роботу з 16.09.2010 року по день видання наказу про звільнення, знайшов своє підтвердження у суді дослідженими доказами. Причини, на які у судовому засіданні посилалась ОСОБА_5, суд не визнав поважними, належних доказів поважності причини відсутності на роботі позивачка роботодавцю не надала і завчасно про існування поважних причин невиходу на роботу, не повідомила. Суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що процедура реєстрації розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 1168 від 29.10.2009 року була дотримана.
Аналізуючи доводи позовної заяви в частині порушення ч.1 ст.149 КЗпП України щодо процедури звільнення за прогул, яке є видом дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що звільнення працівника за прогул без поважних причин без витребування пояснень при доведеності такого факту, не може бути підставою для визнання звільнення не законним.
З таким висновком суду першої погоджується повністю апеляційний суд.
Відповідно до ст. 147 КЗпП україни, звільнення працівника з роботи за прогул без поважних причин ( п.4 ст.40 КЗпП України) , є видом дисциплінарного стягнення.
Згідно ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення має враховуватись ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну порушником шкоду, обставини , за яких вчинено проступок.
Таким чином, метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з”ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення. Тому сам по собі факт неотримання роботодавцем пояснень за відсутності даних про поважність причини вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.
Враховуючи, що суд першої інстанції повно та всебічно, у обсязі, необхідному для вирішення справи, з”ясував всі обставини, дав належну оцінку дослідженим доказам, вірно визначивши характер спірних правовідносин та застосувавши закон, що регулює ці правовідносини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування такого рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Городянського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: