Справа № 2-96, 2007 року

   Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня  2007 року                                     Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                                      Марущак Н. М.,

при секретарі:                                               Карабань З. І.,

за участю представника позивачки:            ОСОБА_2,

представника відповідача - Юрківської  сільської ради              Савчук Є. К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юрківської сільської ради про визнання рішення частково недійсним, визнання права на спадщину за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, посилаючись на те, що  відповідно до погосподарських книг Юрківської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3, а членом ОСОБА_4 - його дружина. Рішенням № 32 від 16 жовтня 1991 року виконавчого комітету Юрківської сільської ради встановлено право власності на вказаний жилий будинок за ОСОБА_3 Проте, оскільки на час припинення колгоспного двору (станом на 15 квітня 1991 року) в ньому проживали двоє членів,  то кожен з них набув право власності на майно колгоспного двору в рівних частках (по Ѕ частині). 23 квітня 2004 року ОСОБА_3 в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_2року в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі на підставі заповіту вона (позивачка) отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3

Відсутність правовстановлюючого документу на вказаний будинок та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити її право на вказаний будинок, як спадкоємиці за заповітом, в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі.

       Позивачка просить визнати рішення № 32 від 16 жовтня 1991 року виконавчого комітету Юрківської сільської ради частково недійсним в частині визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3  Визнати, що ОСОБА_3 за життя набув право на спадщину за законом після смерті  дружини ОСОБА_4 на 1/2 частину зазначеного житлового будинку. Визнати за нею право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на вищевказаний житловий будинок вартістю 28335 гривень.

В попередньому судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги, підтвердила обставини, на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідача Юрківської сільської ради Савчук Є. К. в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала, зробивши про це усну заяву. Суду пояснила, що відповідно до записів погосподарських книг Юрківської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні два члени ОСОБА_3 - голова двору та  ОСОБА_4 - його дружина, які і набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспному двору в рівних частках. Проте, рішенням № 32 від 16 жовтня 1991 року виконавчого комітету Юрківської сільської ради встановлено право власності на вказаний будинок лише за ОСОБА_3 Останній, як спадкоємець за законом, прийняв спадщину  після смерті дружини ОСОБА_4 Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 спадщину прийняла позивачка шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідної заяви.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, усну заяву  про визнання позову представника відповідача Юрківської сільської ради Савчук Є. К., яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання відповідачами та представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до записів погосподарських книг Юрківської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні два члени ОСОБА_3 - голова двору та  ОСОБА_4 - його дружина, які і набули право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору в рівних частках. Проте, рішенням № 32 від 16 жовтня 1991 року виконавчого комітету Юрківської сільської ради право власності на вказаний будинок визнано лише за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина ОСОБА_4, після смерті якої спадщину прийняв ОСОБА_3, як спадкоємець за законом. ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3, після смерті якого спадщину за заповітом прийняла позивачка відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і яка не подавала заяву протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, про відмову від неї. Вартість вищевказаного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 28335 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, суд вважає що згідно ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя набули право власності на вищевказаний будинок, як члени колгоспного двору. Тому рішення № 32 від 16 жовтня 1991 року виконавчого комітету Юрківської сільської ради є частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на ¹/₂ частину даного житлового будинку. Юрківська сільська рада свідоцтва про право власності на вказаний будинок на ім'я зазначених осіб не видавала.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3, за життя набули право власності на вказаний будинок, як члени колгоспного двору відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3року, за життя набув право на спадщину за законом після смерті дружини, а позивачка після його смерті набула право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач Юрківська сільська рада до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок  і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов'язок  по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1218, 1223 ч. 1, 1268 ч. 3  ЦК України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати рішення № 32 від 16 жовтня 1991 року виконавчого комітету Юрківської сільської ради Ставищенського району Київської області частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на ¹/₂ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, за життя набув право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружини ОСОБА_4 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 28335 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя