Судове рішення #1411843
Справа № 2-7, 2007 року

Справа № 2-7, 2007 року

 

                РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 квітня 2007 року                    Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                           Марущак Н. М.,

при секретарі:                                    Карабань З. І.,

з участю позивачки:                          ОСОБА_1,

її представника:                                 ОСОБА_4,

відповідачів:                                     ОСОБА_2,   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

До суду з названим позовом звернулась ОСОБА_1, посилаючись на те, що 8 вересня 2006 року на 1 км автодороги Ставище-Володарка, близько 6-ї години ранку, сталась ДТП, під час якої ОСОБА_3 водій автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 не впорався з управлінням автомобіля і допустив зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz 307 D, державний номер НОМЕР_2, що належить їй на праві власності, яким керував водій ОСОБА_5, а вона знаходилась в автомобілі як пасажир. Згідно протоколу НОМЕР_3 про адміністративне правопорушення від 08.09.2006 року,  складеного працівником Ставищанського РВ ГУ УМВС в Київській області, водій автомобіля ГАЗ 3302  ОСОБА_3 порушив п. 12.1. ПДР, з чим останній погодився. Внаслідок пошкодження під час ДТП автомобіля та спричинення їй тілесних ушкоджень, їй заподіяно значну матеріальну шкоду в сумі 19936 грн. та моральну шкоду. Моральна шкода, завдана їй, полягає у фізичному болі, який вона зазнала у зв”язку з отриманням під час ДТП тілесних ушкоджень у вигляді черепної травми, струсу головного мозку, в результаті чого вона тривалий час змушена була терпіти фізичну біль та лікуватись. Останній раз вона лікувалась в період з 28.09. по 06.10.2006 року. Після ДТП вона не може займатись своєю роботою, що призвело до втрати життєвих та ділових стосунків, змусило змінити свої життєві та ділові плани, вона змушена постійно концентрувати свої думки на темі пошкодження автомобіля та неможливості нормально займатись своєю роботою і невідомістю, коли її права буде відновлено на користування автомобілем та відшкодування матеріальної шкоди. Дана подія пригнічує її, в неї порушився нормальний сон, вона стала знервована та збуджена, що призводить до душевних страждань. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в сумі 8000 грн..

Позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на  її користь вказану матеріальну та моральну шкоду.

В попередньому судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2, власника автомобіля,  на свою користь матеріальну шкоду, завдану їй внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 19936 грн. 90 коп., збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 3150 грн., шкоду, завдану в зв”язку з понесенням витрат  по оплаті послуг експерта в сумі 525 грн., витрат, затрачених на поїздки в сумі 154 грн. 42 коп., витрат в сумі 100 грн. на оплату торговельного патенту за вересень 2006 року, коли вона не здійснювала торговельну діяльність, та моральну шкоду в сумі 8000 гривень (а. с. 54).

В судовому засіданні позивачка та її представник повторно уточнили позовні вимоги (а. с. 103), просять стягнути з відповідача  на користь позивачки матеріальну шкоду, завдану їй внаслідок пошкодження автомобіля, в сумі 17077 грн. 84 коп., збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 5675 грн. 81 коп., шкоду, завдану в зв”язку з понесенням витрат  на поїздки в сумі 363 грн. 12 коп., витрат в сумі 700 грн. на оплату торговельного патенту з вересня 2006 року по березень 2007 року, коли вона не здійснювала торговельну діяльність, та моральну шкоду в сумі 8000 гривень. Позивачка підтвердила обставини, на які посилається в позовній заяві, додатково суду пояснила, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 5 жовтня 2006 року у скоєнні ДТП винним визнано ОСОБА_3, якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Вона являється приватним підприємцем і видом її діяльності є виїзна торгівля, для якої вона використовувала власний автомобіль, який пошкоджено по вині відповідача ОСОБА_2 Із-за неможливості здійснювати виїзну торгівлю в період з вересня 2006 року по березень 2007 року, вона не отримала доходи, які звичайно могла б отримати за вказані 7 місяців. Середньомісячний її дохід за 8 місяців 2006 року, які передували ДТП, згідно декларації про отримані доходи від зайняття підприємницькою діяльністю за 2006 р. становить 810 грн. 83 коп. Відповідно, сума неотриманого нею доходу за період з вересня 2006 р. по березень 2007 р. становить 5675 грн. 81 коп. (7 х 810,83). Завдану їй матеріальну та моральну шкоду  повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_2 як власник автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 (джерела підвищеної небезпеки), яким їй завдано шкоду.

Допитана в якості свідка позивачка суду показала, що під час ДТП 8 вересня 2006 року вона від удару на деякий час втратила свідомість. Після ДТП відчула сильний головний біль. Відразу в лікарню не звернулась, так як надіялась, що болі зникнуть. Оскільки головний біль не зник, 26.09.2006 року звернулась за амбулаторною допомогою в районну поліклініку за місцем проживання, де їй був поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. З вказаним діагнозом з 28.09.2006 р. по 06.10.2006 р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в Корсунь-Шевченківській ЦРЛ. Вказаною ДТП їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких вона зазнала і продовжує зазнавати у зв”язку з отриманням під час ДТП тілесних ушкоджень (головний біль відчуває по даний час) та в душевних стражданнях, яких вона зазнала і продовжує зазнавати у зв”язку із пошкодженням її автомобіля, який до даного часу не відремонтований, в зв”язку з чим вона вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги  не визнав, суду пояснив, що він є власником автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1. Дана дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини, а з вини його батька ОСОБА_3, який правомірно керував автомобілем ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 в момент ДТП, як особа, яка мала право керувати зазначеним транспортним засобом відповідно до запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги  визнав частково  в сумі 17077 грн. 84 коп. - в частині стягнення на користь позивачки матеріальної шкоди у зв”язку з пошкодженням її автомобіля; суду пояснив, що він керував автомобілем ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 в момент ДТП, маючи право керувати зазначеним транспортним засобом відповідно до запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду у скоєнні ДТП винним визнано його та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Позовні вимоги про стягнення решти частини матеріальної та моральної шкоди не визнає, оскільки він із сином після ДТП пропонував позивачці в якості відшкодування шкоди кошти в сумі 2000 доларів або ж здійснення за їх рахунок ремонту автомобіля позивачки, проте, остання на це не погодилась.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що 8 вересня 2006 року на автодорозі Ставище-Володарка поблизу повороту на смт. Ставище, близько 6-ї години ранку, сталась ДТП, під час якої ОСОБА_3водій автомобіля ГАЗ не впорався з управлінням автомобіля і допустив зіткнення з автомобілем Mersedes, який належить на праві власності позивачці і яким керував він, а позивачка знаходилась в автомобілі як пасажир. Під час ДТП позивачка втратила свідомість і після ДТП скаржилась на сильний головний біль. Обидва автомобілі під час ДТП отримали механічні пошкодження.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, її покази як свідка, пояснення представника позивача, відповідачів,  покази свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого 28 квітня 2005 року (а. с. 7 зворот), є власником легкового автомобіля Mersedes-Benz 307 D, державний номер НОМЕР_2.

З копії постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 жовтня 2006 року (а. с. 6) встановлено, що 8 вересня 2006 року відповідач ОСОБА_3 керуючи автомобілем автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_1 на 1 км автодороги Ставище-Володарка, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожню обстановку та не впоравшись з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz 307 D, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, чим порушив п. 12.1 ПДР України. Вказаною постановою суду ОСОБА_3  визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов”язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мало місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка під час ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, в зв”язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні в Корсунь-Шевченківській ЦРЛ в період з 28 вересня 2006 року по 06.10.2006 р., що підтверджується випискою медичної карти НОМЕР_6 амбулаторного, стаціонарного хворого (а. с. 46-47).

 З копії вищевказної постанови Білоцерківського міськрайонного суду,  протоколу огляду транспорту від 8 вересня 2006 року (а. с. 39),  акту огляду транспортного засобу від 12 січня 2007 року, доданого до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 12103 від 5 лютого 2007 року (а. с. 96),  встановлено, що автомобіль Mersedes-Benz 307 D, державний номер НОМЕР_2, який належить позивачці, під час ДТП отримав механічні пошкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода,   завдана   одній   особі   з   вини  іншої  особи, при взаємодії   кількох  джерел підвищеної небезпеки,  відшкодовується винною особою.

Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 Під час ДТП вказаним автомобілем  правомірно керував (володів) ОСОБА_3 як особа, яка мала право керувати зазначеним транспортним засобом відповідно до запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу  НОМЕР_5, виданого 17 лютого 2006 року, що підтверджується копією зазначеного свідоцтва (а. с. 124).  Вказаний запис проведено згідно п. 3.10  Інструкції про проведення  державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів                   Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом Міністерства  внутрішніх справ України 10.04.2002 р. N 335, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 2002 р. за N 472/6760, відповідно до якого при проведенні реєстрації  транспортного засобу за бажанням та письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, поданою ним особисто  про  надання  права  керування  ТЗ  близьким родичам,  у  графу "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію ТЗ вноситься запис про те, хто з близьких родичів має право керувати транспортним засобом.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 12103 від 5 лютого 2007 року (а. с. 84-85) та матеріалів дослідження (а. с. 86-88) сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mersedes-Benz 307 D, державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 17077 грн. 84 коп.

З копій квитанцій, чеків судом встановлено, що позивачка в зв”язку з пошкодженням її автомобіля  для підготовки матеріалів до суду та в зв”язку з її поїздками на судові засідання понесла витрати на поїздки в загальній сумі 265 грн. 11 коп., з яких:

- 13.09.06 р. до райвідділу для зняття копій матеріалів по ДТП - 16,31грн. (а. с. 162),

- 06.10.06 р. до Білоцерківського міськрайсуду за отриманням копії постанови про притягнення ОСОБА_3 до адмінвідповідальності - 6,67 грн.,

11.10.06 р. - для проведення автотоварознавчого дослідження - 7,52 грн. (а. с. 63),

25.10.06 р. - за отриманням висновку автотоварознавчого дослідження в сумі 25,17 грн. (а. с. 65),

13.11.06 р. на попереднє судове засідання -  88,75 грн., на попереднє судове засідання 22.11.06 р. - 89 грн. 99 коп. (а. с. 108),

23.01.07 р. - до судового експерта взв”язку з необхідністю подачі йому оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - 30 грн. 70 коп. (а. с. 109).

Вимоги позивачки про стягнення на її користь витрат на поїздку її водія для проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 7,52 грн. (а. с. 63), на поїздку 17.10.06 р. в смт. Володарка для отримання угоди, укладеної між позивачкою та ринком „Олексій”, в сумі 9,62 грн. (а. с. 64), на поїздку 27.10.06 р.  до Ставищенського райсуду для подачі документів в суд, суд вважає безпідставними, так як в цій частині вказані вимоги позивачки не є обгрунтованими, оскільки участь водія позивачки при проведенні автотоварознавчого дослідження не була потрібна, вищевказану угоду можна було отримати та направити позовну заяву до суду шляхом поштових відправлень.

З копій свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого 05.01.2005 року (а. с. 40), патентів (а. с. 104-105), встановлено, що позивачка з 05.01.2005 року є фізичною особою-підприємцем, яка займається торговельною діяльністю.

Твердження позивачки, що їй, як приватному підприємцю, що займається виїзною торгівлею, внаслідок ДТП завдано збитки у вигляді упущеної вигоди у вигляді неотриманого нею доходу за період з вересня 2006 р. по березень 2007 р. в сумі 5675 грн. 81 коп., які повинні бути стягнуті відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, з посиланням як на докази на декларації про отримані доходи від зайняття підприємницькою діяльністю за 2005 р. (а. с. 106), за 2006 р. (а. с. 107), І-й кв. 2007 року (а. с. 120) і на довідки Городищенського колгоспного ринку від 31.01.07 р. № 6 (а. с. 113), ТОВ „Ресурс-Сервіс” м. Гребінки від 31.03.2007 р. № 39 (а. с. 111), ПП-фізичної особи  ОСОБА_6(смт. Володарка) (а. с. 110), відповідно до яких вона з 8 вересня 2006 року не здійснює підприємницьку діяльність на вказаних ринках, та твердження позивачки, що їй внаслідок ДТП завдано збитки, понесені внаслідок оплати нею фіксованої плати прибуткового податку за патент по 100 грн. за місяць в сумі 700 грн. у вказаний період з посиланням як на докази на копії патентів на 2006, 2007 р. р. (а. с. 104, 105) і копії квитанцій про їх оплату ( а. с. 61, 115-119),  - суд вважає необгрунтованими, оскільки позивачка не довела прямого причинного зв”язку між пошкодженням її автомобіля та неотриманням нею  будь-яких доходів у вищевказаний період від зайняття торговельною діяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  у душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час ДТП належного позивачці автомобіля та у зв”язку з отриманням під час ДТП тілесних ушкоджень, позивачці спричинено також моральну шкоду. Моральна шкода, спричинена позивачці, полягає у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких вона зазнала у зв”язку з отриманням під час ДТП тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, та в її душевних стражданнях, яких вона зазнала і продовжує зазнавати у зв”язку із пошкодженням належного автомобіля, який до даного часу не відремонтований, в зв”язку з чим вона вимушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Відповідно до  ч.  3  ст. 23 ЦК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 постанови від 31 березня  1995  р.  N  4  (№ 0004700-95 ) (зі змінами,  внесеними постановою від  25  травня  2001  р.  N  5 (№ 0005700-01  )   "Про судову практику в справах про відшкодування моральної  (немайнової)  шкоди" розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

Позивачка при обгрунтуванні вимоги про стягнення моральної шкоди наряду з іншими обставинами посилається на те, що вона по даний час відчуває фізичний біль внаслідок отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень. Проте, доказів цього позивачка суду не надала.

З урахуванням характеру і обсягу фізичних та душевних страждань, які перенесла позивачка, їх тривалості принципу розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, завданої позивачці, в розмірі 3000 грн.

 На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки слід стягнути шкоду, заподіяну їй внаслідок пошкодження під час ДТП автомобіля в сумі 17077 грн. 84 коп., збитки, пов”язані з понесенням позивачкою вищевказаних витрат по проїзду, в сумі 265 грн. 11 коп. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судовий збір в сумі 203 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 19 грн. 18 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1187 ч. 2, 1188   ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 60, 61 ч. 4, 88, 209, 212-215  ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, жителя м. АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 17077 (сімнадцять тисяч сімдесят сім) гривень 84 копійки, збитки, пов”язані з понесенням витрат по проїзду, в сумі 265 (двісті шістдесят п”ять) гривень 11 копійок,  моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень та судові витрати: 19 (дев”ятнадцять) гривень 18 копійок судового збору та 203 (двісті три) гривні 44 копійки витрат на інформаційно технічне забезпечення.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

Суддя 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація