«Копія»

Справа № 2а-1004/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року                                                                  смт. Совєтський

Совєтський  районний суд АР Крим у складі:

головуючого судді –           Петрової Ю.В.,

при секретарі          –           Тріфоновій С.О.

за участю                 -            ОСОБА_1

представника відповідача –Отморського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України  в Совєтському районі АРК  про визнання рішення УПФУ в Совєтському районі протиправним і скасування його, зобов’язання призначити пенсію у відповідності до вимог ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,

                                                         В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України  в Совєтському районі АРК  про визнання рішення УПФУ в Совєтському районі протиправним незаконним і скасування його, зобов’язання призначити пенсію у відповідності до вимог ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги мотивовані тим, що він 14 грудня 1979 року був призваний на спеціальні військові збори, як військовозобов’язаний , до військової частини 45421, яка мала дислокацію на території Республіки Афганістан, де проходив збори до 15 березня 1980 року. В період проходження зборів брав участь в бойових діях у складі обмеженого контингенту Радянських військ, виконував інтернаціональний борг. 28 листопада 1997 року він отримав статус учасника бойових дій, про що було видано відповідне посвідчення. При зверненні до відповідача для призначення дострокової пенсії на пільгових умовах на підставі ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач постановив рішення №61 від 07.02.2011 року, згідно з яким в призначенні пенсії на пільгових умовах відмовив, обґрунтовуючи його тим, що знаходження військовозобов’язаного на військових зборах в Республіці Афганістан під час бойових дій не можна вважати проходженням військової служби військовослужбовцем в сенсі п.3 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В зв’язку з наведеним вважає, що відмова відповідача є протиправною, рішення №61 від 07.02.2011 підлягає скасуванню, а  відповідач зобов’язаний призначити пенсію на пільгових умовах. Просив суд позов задовольнити.

          В судовому  засіданні позивач  позов підтримав з наведених підстав, просив суд позов задовольнити, при цьому зазначив, що він брав участь в бойових діях, був поранений, Наказом Міністра Оборони СРСР йому була оголошена подяка. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки поняття військовослужбовець і військовозобов’язаний, який призваний на військові збори і бере участь в бойових діях по суті є ідентичними поняттями.

Представник відповідача –Отморський В.О. позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити, при цьому зауважив, що працівники пенсійного фонду діяли виключно у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки право на призначення пенсії на пільгових умовах мають саме військовослужбовці, а не в даному випадку військовозобов’язаний, який призваний на військові збори, хоч який і бере участь в бойових діях. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін,  суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1  є особою із статусом  ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням  НОМЕР_1, виданого 28 листопада 1997 року.( а.с.4).

ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі із заявою про призначення йому пенсії  після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш як 25 років як учаснику бойових дій.

Рішенням №61 від 07лютого 2011 року Управління ПФУ в Совєтському районі йому було відмовлено в призначенні такої пільгової пенсії як учаснику бойових дій в зв’язку із тим, що заявника не можна вважати військовослужбовцем в сенсі вимог абзацу 6 п. 3 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки на час участі в бойових діях в Республіці Афганістан з 14 грудня 1979 року по 15 березня 1980 року він був військовозобов’язаним, таким, що  призваний на військові збори.

Ухвалюючи рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії, УПФУ в Совєтському районі посилався на положення ст. 16  Закону України «Про пенсійне забезпечення»,  п. 3 Прикінцевих Положень Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими  право на призначення  дострокової пенсії  мають військовослужбовці,   при досягненні ними 55 річного віку, стажу роботи не менш 25 років. Оскільки позивач під час участі в бойових діях військовослужбовцем не був, а був лише військовозобовязаним, призваним до зборів до лав Збройних Сил СРСР, тому в призначенні такої пенсії йому було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що рядовий ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов’язку в ДРА у період з 14 грудня 1979 року по 15 березня 1980 року, що підтверджується довідками №82 від 20.01.2011 року , №87 від 21.01.2011 року виданими Військовим комісаром Нижньогірсько-Совєтського ОРВК. ( а.с.5,6).

Відповідно до статті 2 Закону України  «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XIІ від 25.03.1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Учасниками бойових дій визнаються особи, які за рішенням уряду СРСР проходили службу, працювали або перебували у  відряджені в державах, де в  цей  період  велися бойові дії,  і які  брали участь в бойових діях або забезпеченні  бойової діяльності  військ (ст.6 в Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

На підставі статті 68 Закону СРСР від 12.10.1967 року «Про загальний військовий обов’язок», яка діяла на час знаходження позивача на зборах в ДРА, військовослужбовці і такі, що призвані на збори військовозобов’язані користуються всіма правами і несуть всі обов’язки, передбачені Конституцією СРСР. Права і обов’язки військовослужбовців і таких, що призвані до зборів встановлюються Законом  і військовими статутами.

Згідно з абз. 6 п. 3  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці, особи  начальницького  і  рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті,  що стали інвалідами внаслідок поранення,  контузії, каліцтва, отриманих  при  захисті  Батьківщини  або  при   виконанні   інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання,  пов'язаного з перебуванням на фронті чи  виконанням інтернаціонального  обов'язку,  дружини  (чоловіки),  якщо вони не взяли  повторний  шлюб,   і   батьки   військовослужбовців,   осіб начальницького  і  рядового  складу органів внутрішніх справ,  які померли  (загинули)  у  період   проходження   військової   служби (виконання  службових  обов'язків)  чи після звільнення із служби, але  внаслідок  поранення,  контузії,  каліцтва,   отриманих   при виконанні  обов'язків  військової  служби  (службових обов'язків), захворювання,  пов'язаного з перебуванням на  фронті,  ліквідацією наслідків    Чорнобильської     катастрофи     чи     виконанням інтернаціонального   обов'язку,   мають   право   на   призначення дострокової  пенсії  за  віком,  але  не  раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Згідно із п.6 Постанови Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР №59-27 від 17 січня 1983 року «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їхнім сім’ям»дія пунктів 1-5 вказаної постанови розповсюджується відповідно на військовослужбовців і на робітників і службовців, які виконують інтернаціональний борг в інших країнах, в яких ведуться бойові дії.

Згідно з  пп.. «а»п. 1 вказаної Постанови військовослужбовцям Радянської Армії зараховувати до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяця часу служби на території ДРА.

Таким чином, суд вважає, що в даному конкретному випадку поняття військовослужбовець і військовозобов’язаний, призваний на збори, учасник бойових дій за своїм змістом і статусом є ідентичними.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Демократичній Республіці Афганістан в період з 14 грудня 1979 року по 15 березня 1980 року, перебуваючи в статусі військовозобов’язаного, що призваний на військові збори, як учасник бойових дій, має право на призначення дострокової пенсії, яка визначена в ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення»і п. 3 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.   

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання незаконним протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.     

Таким чином, дії Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі при постанові рішення №61 від 07 лютого 2011 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії підлягають, на думку суду, визнанню  протиправними, а рішення №61 від 07 лютого 2011 року –скасуванню.

З урахуванням наведеного і встановленням судовим розглядом факту порушення прав позивача, суд дійшов до висновку, що порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом покладення на Управління Пенсійного Фонду України в Совєтськму районі обов’язку призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію, як особі, яка брала участь в бойових діях.

З Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

        Керуючись ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 8,11,71,94,160-163,167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний  позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі №61 від 07 лютого 2011 року про відмову  в призначенні пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Совєтськму районі Арк.  призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пільгову пенсію, як особі яка брала участь в бойових діях, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.   

        Постанова суду може бути оскаржена  в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного Суду через Совєтський районний суд АР Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Суддя:                                                              Ю.В. Петрова