Справа № 22ц-10124/2006 Головуючий
Категорія - 23 (1У) у 1 інстанції - Ан О.В.
Доповідач - Неклеса В.І.
РІШЕННЯ Іменем України
2006р. липня 19 дня колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: - судді Неклеси В.І.
суддів: - Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі - Кобзєвій К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_1. - ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 08 червня 2005р. по справі за позовом ОСОБА_3,ОСОБА_4 до ТОВ „Петрово" про стягнення шкоди,
Оосби, які беруть участь у розгляді справи:
· позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4;
· представник позивачів ОСОБА_5,
Встановила: В листопаді 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_4. звернулись з позовом до ТОВ „Петрово", третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 44 260грн.66коп., моральної шкоди у розмірі 8 000грн., та судових витрат у сумі 739грн. на підставі ст.ст.440, 441, 440-1, 450 ЦК України (1963р.).
Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 18 лютого 2003 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Петрово" на користь ОСОБА_3.та ОСОБА_4. у відшкодування матеріальної шкоди 22 938грн.74коп. і у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 1000грн., на користь ОСОБА_4. 4 000грн. та судові витрати в сумі 761грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2003 року рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 18 лютого 2003 року, в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 22 938грн.74коп. скасовано і справа направлена в цій частині на новий розгляд. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
При новому розгляді позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, позивачі змінили та доповнили позовні вимоги і просили стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 22 726грн., які вони витратили на ремонт автомобіля, та просили відшкодувати їм моральну шкоду у розмірі 30 000грн.
Рішенням суду від 08 червня 2005 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Петрово" на користь ОСОБА_3., ОСОБА_4. у відшкодування матеріальної шкоди 22 726грн. та судові витрати у сумі 100грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі представник третьої особи на стороні відповідача просить змінити рішення суду в частині стягнення на користь позивачів 22 726грн. шляхом зобов"язання позивачів, після відшкодування їм матеріальної шкоди, передати пошкоджений автомобіль „Фольксваген Пассат Варіант GТ, державний номер НОМЕР_1 АН у власність ТОВ „Петрово", оскільки суд не врахував вказівки апеляційного суду та роз"яснення в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року в частині вирішення судом питання про передачу відповідачу пошкодженого автомобіля.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення з наступних підстав.
З матеріалів справи убачається, що 14 жовтня 2002 року на проспекті Миру в м.Кривому Розі сталося ДТП з вини водія ТОВ „Петрово", який порушив Правила дорожнього руху і спричинив наїзд автомобілем на автомобіль позивачів „Фольксваген Пассат", внаслідок чого був пошкоджений автомобіль позивачів, який був зареєстрований в ДАІ на ім"я позивача ОСОБА_3.
Згідно Акту № НОМЕР_2 , який був складений за заявою позивача ОСОБА_4. спеціалістом-автотоварознавцем, залишкова вартість автомобіля „Фольксваген Пассат" була встановлена за станом на 18 жовтня 2002 року, - дійсна ринкова вартість в сумі 22 938грн.74коп.
Витрати на ремонт цього пошкодженого автомобіля були встановлені в сумі 43860грн.66коп.
З жовтня 2003 року позивачі стали ремонтувати свій автомобіль і згідно накладної НОМЕР_3 та накладної НОМЕР_4 в ООО „Ремез" придбали деталі для автомобіля та матеріали для ремонту автомобіля на загальну суму 10 556грн.
ЗО липня 2004 року був складений Акт НОМЕР_3 виконання ремонтних робіт по автомобілю „Фольксваген Пассат", державний номер НОМЕР_1 АН, згідно якого вартість ремонтних робіт склала в сумі 12 170грн.
Ремонтні роботи виконав і здав позивачу ОСОБА_3 СПД - фізична особа ОСОБА_5., який, згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого виконкомом Саксаганської районної ради 05 квітня 2004 року та свідоцтва про сплату єдиного податку серія Б № НОМЕР_4 , мав право займатись ремонтом автомобілей, тільки з 19 квітня 2004 року.
Калькуляції ремонтних робіт по автомобілю не надали.
Згідно накладних та Акту виконаних ремонтних робіт, затрати на ремонт автомобіля позивачі понесли в сумі 22 726грн.
Для визначення розміру матеріальної шкоди завданої позивачам пошкодженням автомобіля під час ДТП судом була призначена судово-автотоварознавча експертиза. У зв"язку з відсутністю автомобіля у позивачів експертиза була проведена по матеріалам справи і відповіді на поставлені питання перед експертом, в частині об"єму проведених ремонтних робіт по автомобілю, експерт не надав за відсутності автомобіля.
В апеляційній інстанції позивачі підтвердили, що свій автомобіль передали у користування третій особі з якою втратили зв"язок і з цієї причини не можуть надати автомобіль на дослідження експерту.
Згідно повідомлення 3-го міжрайонного відділу ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області № 14/3-952 від 19. квітня 2006р. автомобіль Фольксваген Пассат, колишній державний номер НОМЕР_5 АН, був знятий з обліку 06 липня 2005 року і зареєстрований за ОСОБА_6 . з присвоєнням державного номера АЕ НОМЕР_6 АІ. 04 листопада 2005 року ОСОБА_6 . зняв з обліку автомобіль для реалізації. Станом на 17 квітня 2006 року автомобіль серед зареєстрованих на території України не значиться.
Пояснення позивачів в тій частині, що на ремонт автомобіля вони витратили 22726грн. не согласуються з висновком експерта № НОМЕР_6 , згідно якого витрати на ремонт автомобіля позивачів встановлені в сумі 43511грн. 16коп.
Перевірити та дати оцінку цим фактам, встановити дійсну вартість ремонту автомобіля неможливо, оскільки позивачі розпорядились автомобілем і не можуть його надати для дослідження та встановлення фактичних видів виконаних ремонтних робіт по автомобілю.
Виходячи з викладених обставин та відмови позивачів від надання суду автомобілю для огляду та дослідження, колегія суддів вважає неможливим визнати об"єктивними пояснення позивачів по сумі витрат на ремонт автомобіля.
Надані позивачами накладні про придбання деталей для автомобіля та матеріалів для ремонта автомобіля не підтверджують того факта, що ці деталі тільки для автомобіля „Фольксваген Пассат" і вони були використані для ремонта автомобіля позивачів. Крім того, пояснення позивачів про те, що ремонт автомобіля з весни 2003 року по ЗО липня 2004 року робив СПД - фізична особа ОСОБА_5 не согласується з виданими на його ім"я свідоцтвами, згідно яких ОСОБА_5 тільки з квітня 2004 року міг здійснювати ремонт автомобілей.
Вказаним обставинам суд першої інстанції оцінки не дав і помилково дійшов висновку, що позивачі понесли витрати на ремонт автомобіля в сумі 22726грн.
Крім того, суд необгрунтовано вказав у мотивувальній частині рішення, що відповідач не вимагав передачі йому пошкодженого автомобіля, оскільки в матеріалах справи, в поясненнях відповідача неодноразово ставилось питання про передачу їм пошкодженого автомобіля.
При таких обставинах колегія судців вважає за необхідне скасувати рішення суду і постановити нове рішення згідно п.3ч.1ст.309 ЦПК України.
Дослідивши встановлені обставини, надані докази сторонами та враховуючи неможливість огляду та дослідження відремонтованого автомобіля, який позивачі без дозволу суду передали третій особі до закінчення розгляду позовних вимог і не бажають дати суду відомості про місце знаходження автомобіля, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі не довели обгрунтованість своїх позовних вимог, а тому, в задоволенні позовних вимог слід відмовити, задовольнивши частково апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.303, п.3ч.1ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 08 червня 2005 року скасувати та постановити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3., ОСОБА_4. до ТОВ „Петрово", третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженедо Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.