Україна
__________________________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ________________________________
Справа № 11-695, 2006 року Головуючий у 1 інстанції Безверхий І.В.
Категорія: ст. 187ч.2 КК України. Доповідач Демиденко А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого судді Щепоткіної В.В.
суддів Літвінцева В.М., Демиденка А.І.
прокурора Гришанової Н.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2006 року, яким
ОСОБА_1, раніше не судимого, -
засуджено за ч.2ст.187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Цим же вироком постановлено стягнути із нього:
· на користь потерпілого ОСОБА_2 800 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди;
· на користь держави 164 грн.77 коп. судових витрат за проведення трасологічної експертизи;
на користь Черкаської міської лікарні № 3 372 грн.61 коп., які були затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 З нього вбачається, що 07 жовтня 2005 року близько 09 години 15 хвилин ОСОБА_1 за попередньою домовленістю з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з розшуком, за заздалегідь обумовленим планом, направленим на вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2 з відкритим заволодінням при цьому його мобільним телефоном « Fly Z 200» вартістю 1000 грн., прибули на територію коледжу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Перебуваючи там, вони розшукали серед його учнів цього потерпілого, відкликали його в безлюдне місце, неподалік розташованих гаражів, де стали реалізовувати свій злочинний намір. При цьому ОСОБА_1 замахнувся на потерпілого кулаком, намагаючись нанести удар в обличчя, але останній відхилився. Тоді особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з розшуком, підійшла до потерпілого ззаду, приставила йому до шиї розкладного ножа, а ОСОБА_1став обшукувати кишені його куртки. Під час цього потерпілий ОСОБА_2 вдався до опору і відбив руку зазначеної особи, у якій був ніж, став звати на допомогу, але нападники на протязі близько 15 секунд стали разом наносити йому численні удари ногами в різні частини тіла. Вищезгадана особа тут же нанесла потерпілому два удари ножем, після чого обоє з місця події зникли.
В результаті цього потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин поперекової області справа без пошкодження внутрішніх органів та судин і рани грудної клітки справа, що не проникає в плевральну порожнину; садна обличчя та голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляції з доповненням засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування вироку щодо нього з наступним закриттям провадження у справі на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2ст.187 КК України. При цьому він покликається на те, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт перебування його у змові з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з розшуком, направлений на вчинення розбійного нападу відносно потерпілого ОСОБА_2 Їх метою було тільки з'ясування неправомірної поведінки цього потерпілого відносно одногрупника ОСОБА_3.
Крім того, він послався на те, що органами досудового слідства та дізнання відносно нього були застосовані незаконні методи, внаслідок чого він був позбавлений реального права на захист і вимушено оговорив себе у причетності до розбою на потерпілого ОСОБА_2. В судовому засіданні приймав участь прокурор, який є родичем потерпілого.
Суд прийняв до свого провадження, а після задовільнив
необгрунтований цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про
відшкодування моральної шкодли.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його матір ОСОБА_4 як захисника про підтримку заявлених у апеляції з доповненнями апеляційних вимог, прокурора про їх безпідставність, вивчивши матеріали справи та обміркувавши над доводами зазначеної апеляції з доповненнями, колегія суддів судової палати вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину при обставинах, наведених у вироку, підтверджується зібраними, дослідженими та вірно оціненими доказами, серед яких:
- показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що у зазначений час, день, рік та місці при ньому знаходився мобільний телефон «Fly Z 200» вартістю 1000 грн. і його при цьому відкликали в сторону від одногрупників по коледжу раніше йому не знайомі ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з розшуком. Під приводом того, що їм на нього поскаржився одногрупник ОСОБА_3, вони вдалися до нападу. Спершу удар кулаком намагався здійснити ОСОБА_1, але він відхилився. Тоді другий незнайомець приставив до його шиї ножа, а ОСОБА_1став обшукувати кишені куртки. Застосувавши опір, від відбив ножа, став звати на допомогу. Обоє нападників, продовжуючи напад, на протязі близько 15 секунд стали бити його ногами в різні частини тіла. В ході цього він відчув різкий біль в області спини і впав на землю, після чого нападники втекли. З тілесними ушкодженнями та мобільним телефоном, який знаходився в кишені штанів, він попрямував за допомогою до медпункту;
- показання свідка ОСОБА_5 про те, що 07 жовтня 2005 року близько 7 години 20 хвилин напроти будинкуАДРЕСА_2 його зустріли раніше знайомі ОСОБА_1 та ОСОБА_5Останній у присутності ОСОБА_1 став цікавитися у нього тим, чи є у кого-небудь з його одногрупників по коледжу дорогий мобільний телефон. Він показав на ОСОБА_2, у якого дійсно був такий телефон. Також ОСОБА_5 поцікавився і тим, кого у коледжі більше всього ображають, мовляв, що цим фактом вони скористаються для того, щоб відізвати ОСОБА_2 в безлюдне місце. На це він повідомив, що таким є ОСОБА_3. Близько 9.15 ці двоє прийшли на територію коледжу, де відізвали ОСОБА_2 в сторону. Через 3-4 хвилини ОСОБА_2 став звати на допомогу і вибіг із-за будинку з тілесними ушкодженнями;
· показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що з потерпілим ОСОБА_2 він дійсно навчається в одній групі коледжу економіки і менеджменту, будь-яких конфліктів між ними ніколи не було. Навпаки, їхні стосунки є дружніми. 07 жовтня 2006 року близько 9.15 на території зазначеного коледжу з'явились двоє раніше незнайомих йому юнаків, одним з яких був ОСОБА_1. Останні поцікавились тим, хто з них є ОСОБА_2, після чого разом з потерпілим ОСОБА_2 відійшли в сторону. Через 3-4 хвилини ОСОБА_2 став звати на допомогу і вибіг із-за будинку з тілесними ушкодженнями;
показання свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які є аналогічними в частині дій засудженого відносно потерпілого ОСОБА_2 на території коледжу;
- дані протоколу виїмки у потерпілого ОСОБА_2 мобільного телефону,
якими підтверджується факт наявності у нього зазначеного телефону,
про який свідок АДРЕСА_2 сповістив засудженому та особі,
матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з
розшуком;
а.с. 49
- показання свідка ОСОБА_8 про те, що вона як медпрацівник коледжу першою надала медичну допомогу потерпілому ОСОБА_2 - дані висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани м'яких тканин поперекової області справа без пошкодження внутрішніх органів та судин; рани м'яких тканин грудної клітки справа, що не проникає у плевральну порожнину; садна обличчя та голови.
Відмічені рани спричинені гострим предметом, а садна обличчя та голови виникли від дії тупих предметів.
Всі вказані пошкодження могли виникнути в час та при обставинах, встановлених досудовим слідством, і відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
а.с. 96
Колегія суддів судової палати зазначає, що саме за рахунок вищенаведених доказів судом першої інстанції був правильно встановлений корисливий мотив в заздалегідь спланованих спільних діях засудженого ОСОБА_1 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у зв'язку з розшуком, а характер та наслідки застосованого ними насильства об'єктивно засвідчують їх вину у вчиненні розбійного нападу.
Більше того, судом першої інстанції обгрунтовано взяті до уваги дані явки з повинною від 18 жовтня 2005 року, власноручно викладені засудженим ОСОБА_1, де він повністю визнає свою причетність до інкримінованого йому злочину. Вони за своїм змістом повністю узгоджуються з вірно з'ясованими фактичними обставинами у справі.
а.с. 21
Доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього працівниками карного розшуку Придніпровського РВ м. Черкаси незаконних методів при проведенні дізнання та про порушення органами досудового слідства його права на захист були перевірені судом першої інстанції і обгрунтовано визнані безпідставними та такими, що направлені на ухилення від відповідальності за скоєний злочин.
Голослівні твердження засудженого про те, що прокурор - державний обвинувач у справі є родичем потерпілого ОСОБА_2 суд першої інстанції теж перевірив і мотивовано залишив їх без задоволення.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку чи його зміни, при розслідуванні справи та її розгляді в суді колегією суддів судової палати не встановлено.
Таким чином, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб і правильно кваліфікував його дії за ч.2ст.187 КК України.
Призначене ОСОБА_1покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу і є мінімальним за санкцією ч.2ст. 187 КК й необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення із застосуванням вимог ст. 69 КК України у справі не вбачається.
Стосовно доводів засудженого про безпідставне стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, то вони заслуговують на увагу.
В судовому засіданні потерпілий, будучи визнаним ще на досудовому слідстві цивільним позивачем, дійсно не надав суду належних та достатніх доказів про спричинення йому злочинними діями засудженого матеріальної шкоди на суму 800 грн., хоча на нього такий обов'язок покладався згідно з вимогами ст. 50 КПК України.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування йому моральної шкоди був прийнятий судом не до початку судового слідства, яке розпочалось 09 березня 2006 року, а в його ході 16 березня 2006 року, що протирічить вимогам ч.Зст.28 КПК України.
а.с. 216,225
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розгляду цивільного позову підлягає скасуванню з наступним його направленням на слухання в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 задовільнити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині доведеності вини, кваліфікації та призначеної йому міри покарання залишити без змін, а в частині розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до нього скасувати і справу в цій частині скерувати на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок суду залишити без змін.