АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-351-Ф / 07     Головуючий суду першої інстанції                        Кухарський А.І

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції         Ломанова Л.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів                                     Притуленко О.В.,

Мамасуєвої Л.О.

при секретарі                         Цендрі О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Територіального комунального житлово-експлуатаційного підприємства до ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 липня 2006 року та апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року директор Територіального комунального житлово-експлуатаційного підприємства звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою у квартирі АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що відповідачка ОСОБА_1 - більше півроку не проживає у зазначеній квартирі без поважних на те причин, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - з лютого 2004 року. Відповідачі комунальні послуги не оплачують, втратили інтерес до житла.

Рішенням суду позов задоволений повністю - відповідачів визнано такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням. Додатковим рішенням суду з відповідачів стягнуті судові витрати.

На вказані рішення суду відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в якій просять їх скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги грунтуються на тому, що відповідачі не були належно викликані у судове засідання; мають поважні причини відсутності у спірній квартирі; ухваленим рішенням порушуються житлові права неповнолітнього ОСОБА_2

2 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у кімнаті площею 19,4 м2 у квартирі АДРЕСА_1 з 1992 року проживають ОСОБА_3 -в якості наймача, та члени його сім'ї - дружина ОСОБА_1, дочка дружини ОСОБА_4, син дружини ОСОБА_2, 1992 року народження (а.с. 6). Інша кімната у даній квартирі приватизована і її власником є ОСОБА_5 (а.с. 12).

Статтею 72 Житлового Кодексу Української РСР передбачений судовий порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. Зазначені у наведеній статті строки містяться у статті 71 цього Кодексу і, за відсутності передбачених частиною 3 цієї статті випадків, за тимчасово відсутнім наймачем та членами його сім'ї зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд виходив з доведеності факту відсутності відповідачів без поважних на те причин у спірному жилому приміщенні з серпня 2005 року.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки матеріали справи а також додані до апеляційної скарги письмові докази свідчать про наявність в спірний період у відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 поважних причин для відсутності у вищезазначеній квартирі. Як пояснили відповідачі у суді апеляційної інстанції, вони не мають постійного заробітку, тому для забезпечення свого утримання та утримання неповнолітньої дитини, вимушені знаходитися на заробітках, чим зумовлена їх відсутність у спірній квартирі. На підтвердження наведеного ними надані відповідні документи. Матеріали справи також свідчать про періодичне знаходження у спірній квартирі неповнолітнього ОСОБА_2, який є членом сім'ї її наймача (а.с. 6).

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють питання відкладення розгляду справи за відсутності осіб, яки не з'явилися та щодо неналежного повідомлення відповідачів у справі не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки матеріали справи містять достатні докази про належне повідомлення судом відповідачів (а.с. 8, 20, 21, 24-28,31-40).

Згідно вимог частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, коли наявні підстави звільнення від доказування.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не були доведені обставини, достатні для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням -кімнатою у квартирі АДРЕСА_1.

Оскільки додатковим рішенням Керченського міського суду АР Крим від 21 грудня 2006 року відповідно до задоволеного позову Територіального комунального житлово-експлуатаційного підприємства з відповідачів стягнуті судові витрати, воно також підлягає скасуванню.

3

На підставі статей 71, 72 Житлового Кодексу Української РСР, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1 і 2 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 липня 2006 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 грудня 2006 року - задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 липня 2006 року та додаткове рішення від 21 грудня 2006 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Територіального комунального житлово-експлуатаційного підприємства до ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.