АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-597-Ф / 07 Головуючий суду першої інстанції Самойлова О.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Соболюка М.М.
при секретарі Цендрі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 лютого 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 14 жовтня 1995 року до 13 січня 2006 року. У зазначеній квартирі, яка належить на праві приватної власності позивачу, з 5 квітня 1996 року зареєстровані і постійно проживали відповідачка ОСОБА_2 та її донька від попереднього шлюбу - ОСОБА_3.
Оскільки з 11 листопада 2005 року відповідачі відсутні у спірній квартирі, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні нею на підставі статті 391 Цивільного кодексу України шляхом виписки з квартири ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 лютого 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки перешкод у користуванні власністю позивача з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено не було.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що позов був заявлений на підставі норм цивільного права, а судом безпідставно була застосована стаття 71 Житлового кодексу України; судом в порушення процесуальних норм було ухвалене заочне рішення у справі; судовий розгляд після зміни позивачем обґрунтування позову не відкладався, чим порушені права відповідачів; судом не враховано, що спірна квартира є власністю позивача, а також те, що відповідачі з 11 листопада 2005 року у ній не проживають та особистих речей не мають.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і
2
обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не була доведена наявність перешкод у користуванні його майном з боку відповідачів.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки матеріали справи не містять доказів чинення перешкод ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у користуванні позивачем спірною квартирою.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація полягає у внесенні відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Позивачем не було наведено доказів тому, що наявність відомостей про місце постійного проживання відповідачів у спірній квартирі є перешкодою у користуванні цим нерухомим майном, а інших перешкод з боку відповідачів позивачем наведено не було, тому колегія суддів приходить до висновку щодо правильного вирішення спору судом.
Твердження апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права - Житлового Кодексу України є обґрунтованими, відтак посилання на зазначені норми підлягають виключенню із тексту оскаржуваного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги - щодо порушення судом вимог процесуального права, не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, оскільки не підтверджується матеріалами справи, а, крім того, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення відповідно до частини 3 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі та матеріалах справи підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 лютого 2007 року - залишенню без змін по суті, з виключенням з нього посилань на норми Житлового кодексу України.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 лютого 2007 року по суті залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на норми Житлового кодексу України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.