УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-714 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 161 ч.2 ПРИЛУЦЬКИЙ О.Н.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ЩЕПОТКІНА В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів КЕКУХА В.Ф., ЦИНДИ Р.М.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
потерпілих ОСОБА_1,ОСОБА_2.
адвоката ОСОБА_3
представника потерпілих ОСОБА_4
розглянувши кримінальну справу за апеляцією представника потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6. - ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на постанову судді Смілянського міськрайонного суду від 22 червня 2006 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Олександрія Кіровоградської області, настоятель храму Святоріздва Пресвятої Богородиці, раніше не судимий, -
звільнений від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, передбачений ч. 2 ст. 161 КК України на підставі п. 4 ст. 6 КПК України та п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року. Провадження по даній справі закрито.
Органами досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він будучи ІНФОРМАЦІЯ_2 Української Православної Церкви с. Березняки Смілянського району Черкаської області 29 квітня 2005 року в денний час наАДРЕСА_1 умисно образив почуття представників релігійної громади свідків Ієгови ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_2.,ОСОБА_6. та ОСОБА_5у зв'язку з їх релігійними переконаннями, висловивши на їх адресу образи: «сектанти», «сатаністи», при цьому нанісши їм удари по тулубу дерев'яною палицею, заподіявши ОСОБА_11 тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому лівої ліктьової кістки,ОСОБА_2. - тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому лівої ліктьової кістки, ОСОБА_9 - фізичний біль, ОСОБА_10 - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді рани голови, синців лоба, передпліччя, лівої гомілки, ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді синців правого плеча, крила клубової кістки, лопаток, ОСОБА_5. - легкі тілесні ушкодження у вигляді синців лівого плеча, лівої клубової кістки, паха.
Його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 161 КК України.
Представник потерпілихОСОБА_6. та ОСОБА_5- ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій порушив питання про скасування постанови суду від 22.06.2006 року, мотивуючи тим, що суд 1 інстанції порушив вимоги КПК України, оскільки, на думку апелянта, безпідставно призначив попередній розгляд справи і на цій стадії закрив провадження по справі, в той час, як попередній розгляд по справі вже був проведений 26.01.06 року і справа призначена до розгляду, розглядалась по суті і постановою від 10.04.2006 р. направлялась на додаткове досудове слідство, але постанови від 10.04.2006 року апеляційним судом скасована 06.06.2006 року, а справа щодо ОСОБА_8 направлена на новий судовий розгляд, і повинна була розглянута по суті відповідно до вимог КПК України.
В апеляції представника потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_7. також порушено питання про скасування постанови Смілянського міськрайонного суду від 22.06.2006 р.
При цьому апелянт посилається як на порушення судом процесуального закону, так і на неправильне застосування кримінального закону.
При цьому його доводи про порушення судом норм КПК України аналогічні доводам, викладеним в апеляції ОСОБА_4.
Посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, апелянт вважає, що ст. 1 Закону України від 31.05.2005 р. «Про амністію» може бути застосована тільки щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які санкція КК передбачає покарання до 5 років позбавлення волі, а не 5 років включно, як це передбачено ч. 2 ст. 161 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника потерпілих ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляції свого представника ОСОБА_7., обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляцій, думку прокурора про законність постанови суду, вивчивши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції представників потерпілих не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 1 жовтня 1996 року з додатками та змінами «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.
Таке звільнення при наявності підстав є обов'язком, а не правом суду.
На момент направлення прокурором справи по обвинуваченню ОСОБА_8 до суду першої інстанції, тобто на 30.08.2005 року(т. 2 а. с. 135) діяв Закон України «Про амністію» від 31.05.2005 року. Згідно за статтями 1 п. «г» та 6 даного Закону підлягають звільненню від кримінальної відповідальності чоловіки віком понад 55 років, які вчинили умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Органами досудового слідства ОСОБА_8, 1946 року народження, обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 161 КК України, за який санкцією закону передбачене максимальне покарання не більше 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_8 вчинив злочин у віці понад 59 років, до набрання чинності закону «Про амністію» від 31.05.2005 року, дав згоду на застосування до нього амністії ще до першого попереднього розгляду справи судом(а. с. 140-141 т. 2), тобто за віком підлягав звільненню від кримінальної відповідальності і стосовно нього постановою суду від 06.09.2005 року була застосована амністія. Але дана постанова була скасована апеляційним судом у зв'язку з порушенням процесуальних прав потерпілих.
Статтею 6 Закону України «Про амністію», ст. ст. 6 п.4 та 248 КПК України передбачено, що не розглянуті судом справи щодо таких осіб підлягають закриттю, якщо акт амністії усуває застосування покарання за вчинене діяння.
Наведене свідчить, що підстави для закриття справи щодо ОСОБА_8 виникли ще до її розгляду в судовому засіданні 26.01.2006 року(т. З а. с. 1, 4 та т. 4 а. с. 47-66), але суд всупереч вимогам закону розглянув справу і виніс постанову про повернення справи на додаткове досудове слідство(а. с. 67 т. 4), яка була скасована апеляційним судом(т. 4 а. с. 108-112).
За таких обставин після повернення справи з апеляційного суду до районного суду, суд першої інстанції вірно повторно призначив попередній розгляд даної справи, що не є грубим порушенням кримінально-процесуального закону і не тягне скасування даної постанови, і обґрунтовано застосував до ОСОБА_8 ст. ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію» та 6 п. 4 КПК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності та закривши щодо нього провадження по справі.
Доводи апелянтів про невірне застосування закону про амністію щодо ОСОБА_8 є безпідставні.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції представників потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6. - ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 - ОСОБА_7. - залишити без задоволення, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.06.2006 р. про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 161 КК України на підставі ст. 6 п. 4 КПК України - без зміни.