Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-348/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Охременко В.А.
51 Доповідач Суровицька Л. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
«24»березня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді –Авраменко Т.М.,
суддів –Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,
при секретарі –Слюсаренко Н.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Оріон»про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги при звільненні, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, захист честі, гідності і ділової репутації.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» про зміну формулювання підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, захист честі, гідності і ділової репутації.
Зазначала, що з 04 липня 2005 року вона працювала у ТОВ «Оріон»бухгалтером. 19 лютого 2009 року під час виконання трудових обов’язків, вона потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. З 19.02.2009 року по 13.03.2009 року перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні, а з 13.03.2009 року по 16.06.2009 року перебувала на лікарняному, проходила курс амбулаторного лікування при Новоукраїнській ЦРЛ. Рішенням МСЕК від 16.06.2009 року їй встановлено 40 % втрати працездатності та третю групу інвалідності строком на один рік.
У листопаді 2009 року вона отримала направлений їй поштою наказ ТОВ «Оріон»№ 22 від 23 жовтня 2009 року про звільнення за прогули. Вважає цей наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Посилалась на те, що діями відповідача їй заподіяно матеріальну і моральну шкоду.
Просила суд визнати незаконним наказ № 22 від 23 жовтня 2009 року та зобов’язати відповідача скасувати його, змінити формулювання причини звільнення, зазначивши про її звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я. Стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу при звільненні, середній заробіток за час вимушеного прогулу, 3 096 грн.22 коп. завданої матеріальної шкоди, на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.. Зобов’язати посадову особу відповідача, яка прийняла незаконне рішення про її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України публічно перед трудовим колективом ТОВ вибачитися за приниження її честі, гідності та ділової репутації, покласти на відповідача всі судові витрати (т.1, а.с.2-6).
В ході розгляду справи позивач неодноразово збільшувала позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 022 грн.20 коп., середній заробіток за весь час непрацездатності в сумі 5 136 грн.04 коп. відповідно до п.7.2.3. колективного договору, одноразову допомогу за шкоду, завдану ушкодженням здоров’я в сумі 462 грн.86 коп. відповідно до п.7.2.4 колективного договору, середній заробіток за час затримки у проведенні повного розрахунку при звільненні станом на 18 серпня 2010 року в сумі 11 695 грн. 32 коп., витрати на відправлення письмових звернень в сумі 51 грн.48 коп., матеріальну шкоду в сумі 3 096 грн. 22 коп. (т.1,а.с.159-163). Також на відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідача 100 000 грн. (т.1, а.с.2-6).
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ТОВ «Оріон»№ 22 від 23 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 за п.4 ст.40 КЗпП України. Змінено формулювання причини звільнення на п.2 ст.40 КЗпП за станом здоров’я. Зобов’язано відповідача внести відповідні зміни в трудову книжку . Стягнуто з товариства на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди –5 000 грн., 3 504 грн. вихідної допомоги при звільненні. В решті позовних вимог відмовлено. (т.2, а.с.16-21).
Додатковим рішенням суду від 07 грудня 2010 року стягнуто з ТОВ «Оріон»на користь держави 285 грн. судового збору та 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (т.2, а.с.51-52).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.30-32).
В апеляційній скарзі ТОВ «Оріон»просить рішення суду в частині скасування наказу про звільнення ОСОБА_3 по п.4 ст.40 КЗпП України за прогули, зміни формулювання причини звільнення, стягнення на користь ОСОБА_3 3 504 грн. вихідної допомоги при звільненні, скасувати. Посилається на те, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права , не врахував, що на час ухвалення рішення підприємство змінило підстави звільнення позивачки, про що видало наказ, внесло зміни в її трудову книжку, а також виплатило вихідну допомогу (т.2, а.с.24-25).
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачки підтримала доводи її апеляційної скарги та заперечила проти доводів апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги ТОВ, заперечила проти доводів апеляційної скарги позивача .
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 04 липня 2005 року працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю «Оріон»на посаді бухгалтера.
19 лютого 2009 року, під час виконання трудових обов’язків, потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. У зв’язку з цим перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні з 19 лютого 2009 року по 13 березня 2009 року. З 13 березня 2009 року по 16 червня 2009 року перебувала на лікарняному.
Рішенням Кіровоградської обласної МСЕК від 16 червня 2009 року їй встановлено 40 % втрати працездатності та третя група інвалідності, причина якої трудове каліцтво . (т.1, а.с.14).
Висновком ЛКК Новоукраїнської ЦРЛ від 08 вересня 2009 року встановлено, що у зв’язку з наслідками перенесеної хребтово - спинальної травми ОСОБА_2 працювати бухгалтером не може (т.1,а.с.52).
04 серпня 2009 року позивач звернулась до підприємства з проханням звільнити її з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України, видати належно оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок згідно ст.44 КЗпП. Пізніше неодноразово подавала заяви про звільнення з цих же підстав 10 серпня 2009 року, 20 серпня 2009 року (т.1,а.с.65,74).
Наказом ТОВ «Оріон»від 23 жовтня 2009 року № 22 ОСОБА_2 звільнена з посади бухгалтера з 23 жовтня 2009 року за прогули з 15 червня по 1 липня 2009 року, з 25 липня по 10 серпня 2009 року, з 20 серпня по 23 жовтня 2009 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.11).
Копію вказаного наказу позивач отримала поштою 07 листопада 2009 року, а 11 листопада 2009 року звернулась в суд з позовом про визнання наказу незаконним, скасування наказу та зміну формулювання причини звільнення на п.2 ст.40 КЗпП України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконне звільнення позивачки за прогули, оскільки вона знаходилася на лікарняному.
Однак, ухвалюючи рішення про скасування наказу № 22 від 23 жовтня 2009 року про звільнення позивачки по п.4 ст.40 КЗпП України за прогули, зобов’язання відповідача змінити формулювання причини звільнення та внести в її трудову книжку запис про звільнення на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до наказу ТОВ «Оріон»від 01 липня 2010 року № 12 наказ № 22 від 23 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 визнано недійсним, звільнено ОСОБА_2 з посади бухгалтера у зв’язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я за п.2 ст.40 КЗпП України з 23 жовтня 2009 року (т.2, а.с.7).
Вказана обставина свідчить про те, що на час ухвалення рішення трудовий спір між сторонами щодо скасування наказу, підстави звільнення та внесення у трудову книжку змін про формулювання причини звільнення, був уже відсутній. Тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки порушені трудові права позивачки були відновлені відповідачем добровільно до ухвалення рішення суду.
Так як висновок суду про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог, не відповідає обставинам справи, відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу № 22 від 23 жовтня 2009 року про звільнення позивачки по п.4 ст.40 КЗпП України, зобов’язання відповідача змінити формулювання причини звільнення та внесення змін у трудову книжку.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема у п.2 ст.40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Задовольняючи позов про стягнення з відповідача вихідної допомоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв’язку із зміною формулювання причини звільнення було порушено відповідачем трудове законодавство, тому на користь позивачки підлягає до стягнення вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він є безпідставним та необґрунтованим, до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
Згідно роз’яснень у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 від 24.12.1999 р. працівникові , який звільняється за станом здоров’я, вихідна допомога на підставі ст.44 КЗпП виплачується в тому разі, коли трудовий договір із ним розривається з ініціативи роботодавця за п.2 ст.40 КЗпП.
Якщо ж трудовий договір розривається на вимогу працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про охорону праці, вихідна допомога стягується на його користь у розмірі тримісячного середнього заробітку, коли колективним договором не передбачено більшого її розміру.
Тобто у розмірі тримісячного середнього заробітку вихідна допомога відповідно до ст.44 КЗпП України виплачується у випадку звільнення з підстав, передбачених ст.ст.38 і 39 КЗпП.
Оскільки позивач наполягала на звільненні по п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я і звільнена , як встановлено, саме з цієї підстави, з відповідача на її користь підлягає до стягнення вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 ( з наступними змінами і доповненнями) середньомісячний заробіток позивачки складає 1052 грн., з розрахунку:
1275 грн.+ 829 грн. (заробітна плата за останні два місяці)=2104 грн.: 34 р.д., з яких 20 робочих днів у січні 2009 року та 14 робочих днів у лютому 2009 року=61 грн.88 коп. середньоденна заробітна плата. Сумарне число робочих днів 34: 2=17 робочих днів х61 грн.88 коп. = 1051 грн.96 коп. (т.1, а.с.104).
18 серпня 2010 року ТОВ «Оріон»направило на адресу позивачки 1052 грн. в рахунок виплати вихідної допомоги, що підтверджується поштовим переказом (т.2, а.с.77). Як пояснила представник позивача, вказані кошти позивачка дійсно отримала .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував суму виплаченої відповідачем вихідної допомоги.
За таких обставин рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Оріон»на користь позивачки вихідної допомоги при звільненні підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку позивач на час ухвалення рішення вже отримала .
Неправильним є висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку у зв’язку із втратою працездатності відповідно до п.7.2.3 та п.7.2.4. Колективного договору.
Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги (ч.3 ст.13 КЗпП).
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (ст.18 КЗпП).
Пунктом 7.2.3. Колективного договору ТОВ «Оріон», затвердженого 12 жовтня 2004 року, чинність якого сторонами не заперечується, передбачено, що за працівниками Товариства, які втратили працездатність, зокрема у зв’язку з нещасним випадком на виробництві зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності, або визначення їх у встановленому порядку інвалідами (ст.2 Закону України «Про охорону праці»).
З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач втратила працездатність, стався 19 лютого 2009 року (т.1, а.с.44-47, 48-49). Висновком МСЕК від 16 червня 2009 року позивачці встановлено третю групу інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом ( т.1, а.с.14).
Відповідно до п.7.2.3. Колективного договору , яким передбачені додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, за період з 19 лютого 2009 року по 16 червня 2009 року відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачці середню заробітну плату.
Згідно довідки ТОВ «Оріон»заробітна плата позивачки за січень 2009 року склала 1275 грн., за лютий 2009 року –829 грн., разом за два останні місяці роботи 2104 грн., а середньоденна – 61 грн.88 коп., з розрахунку 2104: 34 р.д. (20 робочих днів січня 2009 року + 14 робочих днів лютого 2009 року).
Тому, за період з 19 лютого 2009 року по 16 червня 2009 року (день встановлення інвалідності) з відповідача на користь позивачки на підставі п.7.2.3. Колективного договору підлягає до стягнення середня заробітна плата в сумі 5 136 грн.04 коп. , з розрахунку: 61 грн.88 коп. х 83 робочих дні.
Крім того, підпунктом 3 пункту 7.2.4. Колективного договору передбачено, що товариство відшкодовує працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків при стійкій втраті працездатності та визнанні потерпілого інвалідом, а саме –1,1 середнього місячного заробітку за кожний процент втрати професійної працездатності (т.1, а.с. 93, 94-99).
За висновком МСЕК позивач внаслідок нещасного випадку на виробництві втратила 40 % працездатності, тому на підставі підпункту 3 пункту 7.2.4 Колективного договору з відповідача на її користь підлягає до стягнення 462 грн.86 коп., з розрахунку 1051 грн.96 коп. х 1,1%=11 грн.57 коп. х 40%= 462,86 грн.
Всього з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення середній заробіток у зв’язку із втратою працездатності в сумі 5 598 грн.90 коп. (5 136 грн. 04 коп . + 462 грн.86 коп.).
Доводи представника відповідача про те, що відсутні підстави для виплати позивачці середньомісячного заробітку у зв’язку із втратою працездатності відповідно до п.7.2.3 та п.7.2.4. колективного договору у зв’язку з тим, що підприємство виплатило їй 10 000 грн., колегія суддів не може прийняти до уваги як обґрунтовані.
Згідно видаткового касового ордера № 11 від 13 липня 2009 року ТОВ «Оріон»виплатило ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 10 000 грн. (т.2. а.с.4).
Отримання вказаних коштів представником позивачки не заперечується. Ці кошти, як пояснила представник позивача, були використані на санаторно-курортне лікування позивачки.
Оскільки у видатковому касовому ордері від 13 липня 2009 року, який є бухгалтерським документом суворої звітності, не визначено кошти в сумі 10 000 грн. , як виплачені відповідно до п.7.2.3. та п.7.2.4. колективного договору, підстави для врахування вказаної суми в рахунок виплат згідно колективного договору, відсутні.
Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач у позові та її представник в судових засіданнях зазначали, що товариство не виплатило позивачці заробітну плату за ті робочі дні, які були вказані в табелях обліку робочого часу до дати її звільнення, як прогули, а саме 65 робочих днів. Не оплачені ці дні і як лікарняні.
З пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що в табелях обліку робочого часу відповідач зазначив позивачці як прогули: з 16 червня 2009 року по 19 червня 2009 року, з 22 червня 2009 року по 26 червня 2009 року, з 29 червня 2009 року по 30 червня 2009 року, з 27 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, з 03 серпня 2009 року по 07 серпня 2009 року, 10 серпня 2009 року, з 20 серпня 2009 по 21 серпня 2009 року, з 25 серпня 2009 року по 28 серпня 2009 року, з 31 серпня 2009 року по 04 вересня 2009 року, з 07 вересня 2009 року по 11 вересня 2009 року, з 14 вересня 2009 року по 18 вересня 2009 року, з 21 вересня 2009 року по 25 вересня 2009 року, з 28 вересня 2009 року по 02 жовтня 2009 року., всього 65 робочих днів.
Згідно результатів перевірки територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області за зверненням ОСОБА_4 –представника позивачки, щодо порушень законодавства про працю в ТОВ «Оріон»було встановлено, що перше повідомлення про неможливість виконувати роботу внаслідок стану здоров’я, від ОСОБА_2 на підприємство надійшло 9 червня 2009 року. Відповідачем не було вирішено питання про переведення її на легшу роботу за станом здоров’я, застосування праці інваліда або про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України ( т.1, а.с.75-77).
Відповідачу було відомо про те, що позивач в зазначені дні була відсутня на роботі за станом здоров’я, про що вона неодноразово повідомляла і письмово і усно, що є поважною причиною, тому зазначення в табелі обліку прогулів за таких обставин, є безпідставним.
Колегія суддів, вважає, що правильним є з огляду на правове обґрунтування цієї вимоги, визначити її як стягнення заробітної плати, а не середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка повинна була бути нарахована та виплачена.
За 65 робочих днів, які не оплачені відповідачем позивачці відповідно до ст.97 КЗпП України підлягає до стягнення 4022 грн. 20 коп. (61 грн.88 коп. х 65 р.д.).
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як свідчать матеріали справи, позивач згідно наказу відповідача звільнена з ТОВ «Оріон»з 23 жовтня 2009 року, копію наказу про звільнення отримала поштою 07 листопада 2009 року. 09 листопада 2011 року письмово звернулась до відповідача з заявою про видачу трудової книжки та виплату грошових коштів при звільненні, яку відповідач отримав 11 листопада 2009 року (т.1, а.с.87,88, 89).
Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України відповідач 12 листопада 2009 року належні позивачці суми при звільненні, не виплатив.
Стаття 117 КЗпП передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Розрахунок з позивачкою не було проведено відповідачем у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум.
Згідно роз’яснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Позивач за затримку розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2009 року по 18 серпня 2010 року просила стягнути 11 695 грн.32 коп..
У зв’язку з тим, що розрахунок не було проведено відповідачем до розгляду справи, відповідач не довів відсутність в цьому своєї вини, середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановлення рішення, тобто за період з 12 листопада 2009 року по 24 березня 2011 року, а саме за 341 робочий день становить 21 101 грн.08 коп..
Однак, з урахуванням того, що між сторонами існував спір про розміри належних позивачці при звільнені сум, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає суд, що розглядає справу.
З урахуванням того, що спірна сума, на яку позивач мала право складає 10 673 грн.10 коп. від заявлених вимог,з урахуванням істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне визначити середній заробіток за час затримки розрахунку , що підлягає стягненню згідно ст.117 КЗпП України з відповідача на користь позивачки в сумі 5 000 грн..
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порушив трудові права позивачки, тому її вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України є обґрунтованими.
З урахуванням тяжкості , глибини та тривалості моральних страждань позивачки, а також принципу справедливості, суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Підстави для зміни рішення і задоволення вимоги позивачки про стягнення 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, відсутні.
Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 096 грн.22 коп. , понесеної позивачкою у зв’язку з поштовими витратами, оплатою поїздок до лікарень, аптек, за продуктами посиленого харчування, придбанням медикаментів, на автобусні поїздки, послуги нотаріуса, отримання довідок, є правильним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують.
Таким чином, з урахуванням викладеного, з ТОВ «Оріон»на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення заробітна плата в сумі 4022 грн.20 коп., середньомісячний заробіток у зв’язку із втратою працездатності згідно колективного договору в сумі 5 598 грн.90 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5 000 грн., а всього з урахуванням моральної шкоди в сумі 5 000 грн. –19 621 грн.10 коп..
В решті рішення суду є законним і обґрунтованим, тому залишається без змін.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстави звільнення, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, стягнення вихідної допомоги, відмови в стягненні заробітної плати, середньомісячного заробітку у зв’язку із втратою працездатності, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, не може залишатись в силі додаткове рішення суду від 07 грудня 2010 року про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 154 грн.72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., всього 274 грн.72 коп..
На підставі ст.ст.13,18, 44, 97, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись
ст.ст.303, 304, п.2,п.3 ч.1 ст.307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ТОВ «Оріон» та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2010 року в частині скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстави звільнення, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, стягнення вихідної допомоги, відмови в стягненні заробітної плати , середньомісячного заробітку у зв’язку з втратою працездатності, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Оріон»про визнання наказу про звільнення незаконним, зміну формулювання підстави звільнення, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, про стягнення вихідної допомоги, відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Оріон»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку у зв’язку із втратою працездатності та середнього заробітку у зв’язку із затримкою розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Оріон»на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 4022 грн.20 коп., середньомісячний заробіток у зв’язку із втратою працездатності згідно колективного договору в сумі 5 598 грн.90 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5 000 грн., а всього з урахуванням моральної шкоди 19 621 грн 10 коп. )дев’ятнадцять тисяч шістсот двадцять одна грн. десять коп..).
В решті рішення суду залишити без змін.
Скасувати додаткове рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2010 року про розподіл судових витрат.
Стягнути з ТОВ «Оріон»на користь держави судовий збір в сумі 154 грн.72 коп. коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., разом 274 грн. 72 коп. (двісті сімдесят чотири гривні сімдесят дві копійки).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: