УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-705 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 286 ч.2 ОЧЕРЕТЯНИЙ В.А.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ТАПАЛ Г.К.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів ТАПАЛА Г.К., ОХРІМЕНКА І.К.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
представника
потерпілого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 червня 2006 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,- засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки. На засудженого покладені обов'язки, передбачені п. 2, 3,4 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3939 грн. 97 коп. матеріальної шкоди і 20000 грн. моральної шкоди.
Вирішені питання про судові витрати по справі.
Борзяницю визнано винним в тому, що він 11.07.2005 року, близько 13 год. 30 хв., на вул. С.Лазо в м. Умані, керуючи автомобілем ВАЗ-21013, номер НОМЕР_1 грубо порушуючи п. п. 2.1а, 11.3 Правил дорожнього руху в Україні, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з велосипедом марки «Аіст» під керуванням-ОСОБА_4, який рухався по відповідній для нього смузі руху, внаслідок чого травмував передньою лівою частиною автомобіля ОСОБА_4, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани голови, рваної рани правого ліктьового суглобу, відкритого перелому правої гомілки, відкритого перелому нижньої третини лівого передпліччя, травматичного шоку третього ступеня, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Він посилається на те, що на досудовому слідстві і в суді не було встановлено місце зіткнення велосипедиста з автомобілем, по справі необхідно провести авто технічну експертизу, суд не об'єктивно вирішив питання про стягнення 20000 грн. моральної шкоди без проведення судово-психологічної експертизи.
Заслухавши 'доповідь судді, пояснення захисника і засудженого, які підтримали апеляцію, пояснення представника потерпілого, який заперечував проти апеляції, думку
прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши справу, колегія судців не знаходить підстав для задоволення апеляції.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджені зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_1 показав, що 11.07.2005 року він їхав на велосипеді по правій смузі руху по вул. С.Лазо в м. Умані. Побачив, що назустріч йому їде автомобіль червоного кольору. Щоб уникнути зіткнення, він почав повертати вправо, але автомобіль наїхав на нього.
Свідок Романов показав, що він був очевидцем ДТП 11.07.2005 р., яка відбулася на його очах. Ствердив, що зіткнення автомобіля та велосипедиста відбулася на смузі руху велосипедиста, тобто автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що 11.07.2005 року на вул. Лазо у м. Умані відбулася ДТП, в результаті якої автомобіль під управлінням ОСОБА_3 зіткнувся з велосипедистом ОСОБА_4.
В протоколі додаткового огляду місця події зафіксовані залишки фарби, скла від автомобіля засудженого, сліди крові потерпілого, які знаходились на проїжджій частині вул. С. Лазо на смузі руху велосипедиста(а. с. 19-23).
Таким чином достовірно встановлено, що зіткнення автомобіля з велосипедистом відбулося на смузі руху потерпілого ОСОБА_4, тобто водійОСОБА_3 на порушення п. 11.3 Правил дорожнього руху України виїхав на смугу зустрічного руху, що і стало причиною ДТП.
По справу проводилась транспортно-трасологічна експертиза, яка дала висновок, що транспортні засоби в момент їх первинного контакту рухались назустріч один одному паралельними курсами . Цей висновок узгоджується з показами свідка ОСОБА_8 та даними протоколу огляду місця події про те, що зіткнення відбулося на смузі руху велосипедиста.
Підстав для проведення іншої експертизи, про що ставиться питання в апеляції, немає.
Дії засудженого вірно кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Рішення суду про відшкодування моральної шкоди у визначеному розмірі 20000 грн. відповідає вимогам ст. ст. 23,1167 ЦК України.
Суд обґрунтував у вироку мотиви такого стягнення, розмір визначений з дотриманням вимог розумності і справедливості, необхідності призначати психологічну експертизу немає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 червня 2006 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.