Справа № 11-32/2011
Категорія ч. 1 ст. 121 КК України
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.
Суддя-доповідач Дячук В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Дячука В.М.
суддів Шкрібляка Ю.Д., Гандзюка В.П.
з участю: прокурора Грищука В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
с. Крихівці, Івано-Франківської міськради, житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з незакінченою середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше неодноразово судимий, останній раз 24.02.2010р. Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України (далі –КК) до 2 років позбавлення волі,
засуджений за ч. 1 ст. 121 КК на 5 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 186 КК на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів –5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний –тримання під вартою, а строк відбуття покарання рахується з 18.05.2010 р., тобто з часу затримання.
Цивільний позов задоволено, постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень) матеріальної шкоди.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Як встановлено вироком суду злочини вчинено за таких обставин.
18.05.2010 р. близько 09 год.00 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 умисно наніс 10 ударів ножем в ділянку лівої частини тіла ОСОБА_3, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, та легкі тілесні ушкодження.
Крім того, 14.02.2007 р. близько 20 год. 40 хв. ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_3 з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшов до прохожої ОСОБА_4 і, вихопивши з її рук жіночу сумочку з особистими речами, відкрито заволодів нею, чим заподіяв останній майнову шкоду на загальну суму 835,40 гривень.
У поданій апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, вважає, що вирок суду є незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК вчинений ОСОБА_2 14.02.2007 р. до постановлення відносно нього вироку від 24.02.2010 р. і вважає, що судом при призначенні покарання засудженому за останнім вироком не застосовано кримінальний закон, який підлягає застосуванню, а застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню. Просить вирок суду першої інстанції скасувати і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання без застосування ч. 1 ст. 70 КК, застосувавши ч. 4 ст. 70 КК.
Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на досліджених по справі доказах та не оспорюється в апеляції.
Неправомірні дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК відповідно до встановлених судом обставин справи кваліфіковано правильно.
Разом з тим, призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції припустився помилки, неправильно застосувавши кримінальний закон, що є підставою для скасування вироку.
Так, судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК, ОСОБА_2 вчинено 14 лютого 2007 року, тобто до постановлення щодо нього вироку Івано-Франківським міським судом 24 лютого 2010 року, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК, вчинено ним після постановлення цього вироку –18 травня 2010 року.
За таких обставин суд повинен був призначити ОСОБА_2 покарання спочатку із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК, а потім –ст. 71 КК за сукупністю вироків, а не за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 186 КК, як про це суд зазначив у резолютивній частині вироку.
Апеляційний суд не має можливості усунути зазначені порушення закону шляхом постановлення нового вироку, як ставить питання прокурор в апеляції, оскільки ст. 378 КПК України передбачено вичерпний перелік випадків, при яких апеляційний суд вправі скасувати вирок суду першої інстанції та постановити свій вирок.
Тому вирок суду підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, судом у вироку допущені суперечності.
Так суд, зазначивши у вироку, що ОСОБА_2 відкрито викрав чуже майно, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК, не зазначивши жодної кваліфікуючої ознаки.
Разом з тим, органами досудового слідства ОСОБА_2 вмінена кваліфікуюча ознака “повторність”. Будь-яких міркувань з приводу наявності чи відсутності цієї кваліфікуючої ознаки судом не наведено.
При новому судовому розгляді слід усунути зазначені вище порушення закону та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, задовольнити частково. Вирок Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Судді: В.М. Дячук
В.П. Гандзюк
Ю.Д. Шкрібляк
Згідно з оригіналом:
суддя В.М. Дячук