Справа №  22-а-210/2011  

Категорія  10.3.1       

Головуючий у 1 інстанції  Хоминець М.М.  

Суддя-доповідач  Стефанів Н.С.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

          головуючої                                                  Стефанів Н.С.,

          суддів:                                                  Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року в сумі 3680,32 грн. за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на рішення Тисменицького районного суду від 19 серпня 2010 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 19 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з управління ПФУ у користь ОСОБА_2 невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 93 коп. та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 30 червня 2010 року в сумі 2917 грн. 49 коп. У решті позову відмовлено.

На дане рішення управління ПФУ в Тисменицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій ставить  питання  про скасування  оскаржуваного  рішення та  відмови ОСОБА_2 у  задоволенні  позову, посилаючись  на  те,  що  суд  неповно з’ясував  обставини  справи, допустив  порушення  норм  матеріального  і  процесуального  права,  тому  ухвалив  помилкове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються

на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах  України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 р.  визнані неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Справа №22-а-210/2011р.                                        Головуюча у І інстанції Хоминець М.М.

Категорія 10.3.1                                                  Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд  правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з таким висновком суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливими.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  оскаржуване рішення суду по суті правильним  і таким,  що  ухвалене  з  дотриманням  норм  матеріального  і  процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 19 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча                                                                                          Н.С. Стефанів

Судді:                                                                                                    О.В. Пнівчук

                                                                                                    О.Ю. Беркій

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                           Н.С. Стефанів