Справа № 22-ц-24/2011
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції ПотятинникЮ.Р.
Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Беркій О.Ю.,
суддів Фединяка В.Д., Соколовського В.М.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю представників ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та
ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 –
ОСОБА_6,
представника Олешківської сільської ради – Левка М.В.,
представника ПАТ ’’Укрсиббанк’’ – Пестова М.К.,
представників ОСОБА_9 – ОСОБА_10 та
ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до виконкому Олешківської сільської ради, Олешківської сільської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ПАТ "Укрсиббанк", третя особа ОСОБА_13 про визнання незаконними рішень, визнання недійсними свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу, договору іпотеки, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_9, ОСОБА_12 на рішення Снятинського районного суду від 27 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_5
______________________________________________________________________________
Справа 22-ц-1750/2011р. Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.
Категорія 20 Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
Володимирівна звернулись в суд з позовом до виконкому Олешківської сільської ради, ОСОБА_9, третя особа ПАТ "Укрсиббанк" про визнання незаконними рішень виконкому Олешківської сільської ради, визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору купівлі-продажу житлового будинку.
В процесі розгляду справи позивачі доповнили та збільшили позовні вимоги та просили визнати незаконними рішення виконкому Олешківської сільської ради про надання дозволу на будівництво житлового будинку та про прийняття будинку в експлуатацію, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок від 03.11.2005 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 14.03.2006 року, скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку від 24.06.2008 року, визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_9 та ПАТ "Укрсиббанк" 21.07.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що рішення сільської ради є незаконні, а свідоцтво недійсне, оскільки сільською радою не могло бути видано дозвіл на будівництво та оформлено свідоцтво про право власності лише на ОСОБА_5 в зв'язку з тим, що спірне будинковолодіння належало їм на праві спільної власності. Договір купівлі-продажу будинку, укладений 14.03.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вважають недійсним, як такий, що укладений внаслідок обману зі сторони відповідача, оскільки наміру продавати будинок не мали, а будинок був їх єдиним житлом. Крім того, земельна ділянка згідно Державного акту на право власності належала ОСОБА_5, оспорюваним договором купівлі-продажу земельна ділянка взагалі не відчужувалася, а тому Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_9 є незаконним.
Посилаючись на те, що ОСОБА_9 при укладенні договору купівлі-продажу та договору іпотеки ввів їх та банк в оману, просили позов задовольнити.
Ухвалою Снятинського районного суду від 12 березня 2010 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено приватного нотаріуса ОСОБА_13
Рішенням Снятинського районного суду від 27 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення виконкому Олешківської сільської ради про надання дозволу на будівництво ОСОБА_14 від 26.10.2004 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане ОСОБА_14 03.11.2005 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 14.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 Скасовано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га, виданий 24.06.2008 року Олешківською сільською радою ОСОБА_9 Визнано недійсним договір іпотеки житлового будинку, укладеного 21.07.2008 року між ОСОБА_9 та ПАТ "Укрсиббанк".
Стягнуто з Олешківської сільської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ПАТ "Укрсиббанк" на користь ОСОБА_2 в рівних частках 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Зобов’язано ГУДК в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_2 1691 грн. 50 коп. зайво сплаченого судового збору та 83 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Укрсиббанк", ОСОБА_9, ОСОБА_12 подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме рішення вважають незаконним, упередженим, прийнятим без відповідних доказів в інтересах тільки позивачів.
ОСОБА_9, ОСОБА_12 зазначили, що виконком сільської ради на законних підставах дозволив будівництво ОСОБА_5 нового житлового будинку, який був прийнятий рішенням виконкому в експлуатацію, а позивачка ОСОБА_5 стала його законним власником з правом володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно зносом старого житлового будинку і господарських споруд припинились частки в знесеному будинковолодінні (колгоспному дворі) позивачів.
Крім того, не відповідають дійсності твердження ОСОБА_5 про те, що вона не усвідомлювала значення, зміст та правові наслідки договору купівлі-продажу, так як вона вже укладала договір іпотеки в нотаріуса, на момент укладення договору була дієздатною, повнолітньою, навчалась у вищому навчальному закладі і розуміла значення своїх дій та правові наслідки цього правочину, які були роз'яснені їй нотаріусом перед підписанням.
Що стосується скасування державного акта на землю від 24.06.2008 року, виданого ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2006 року, то апелянти посилаються на ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, якими передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором.
З наведених вище мотивів судом безпідставно визнано недійсним договір іпотеки від 21.07.2008 року між ОСОБА_9, як поручителем, та ПАТ "Укрсиббанк".
Аналогічні доводи в апеляційній скарзі навів представник ПАТ "Укрсиббанк" та додатково зазначив, що ОСОБА_9 повністю оплатив ОСОБА_5 вартість відчужуваного житлового будинку двома сумами, що підтверджується прибутковим касовим ордером №244 та актом оплати вартості нерухомості від 17.03.2006 року. Також, матеріалами справи не доведено, що укладення договору іпотеки від 31.07.2008 року було спрямовано на порушення конституційних прав і свобод позивачів, знищення чи пошкодження їх майна або незаконного заволодіння ним, а тому ОСОБА_9 мав повне право укладати договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов'язань.
В зв'язку з цим, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ПАТ "Укрсиббанк" просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В судовому засіданні представник ПАТ ’’Укрсиббанк’’ – ОСОБА_8 та представники ОСОБА_9 – ОСОБА_10 та ОСОБА_11 апеляційні скарги підтримали з наведених вище мотивів.
Представники ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та представник Олешківської сільської ради – ОСОБА_7 апеляційні скарги заперечили, посилаючись на їх безпідставність.
ОСОБА_12 та приватний нотаріус ОСОБА_13 в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином були повідомлені.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_9 та ОСОБА_12 підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ ’’Укрсиббанк’’ слід відхилити.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 була головою колгоспного двору і їй на праві власності належало будинковолодіння по АДРЕСА_1. В 1997 році ОСОБА_2 виїхала за кордон на заробітки, при цьому неповнолітню доньку ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була членом колгоспного двору і яка була зареєстрована в даному будинковолодінні, залишила проживати у відповідача ОСОБА_9
В 2000 році ОСОБА_2 вирішила розпочати будівництво житлового будинку на місці старої хати.
В період 2001-2005 років за кошти ОСОБА_2, ОСОБА_9 було побудовано будинок.
За відсутності ОСОБА_2 рішенням виконкому Олешківської сільської ради від 26 жовтня 2004 року її дочці було дано дозвіл на будівництво житлового будинку. 1 листопада 2005 року складено акт державної технічної комісії по прийманню будинку в експлуатацію в якому зазначено, що акт затверджений рішенням виконкому сільської ради від 28 жовтня 2005 року. На підставі даного рішення 3 листопада 2005 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах інвентарної справи на будинок відсутні рішення виконкому Олешківської сільської ради від 28 жовтня 2005 року та від 28 листопада 2005 року.
З пояснень представника Олешківської сільської ради вбачається, що рішення про дозвіл на будівництво лише ОСОБА_5 було видано помилково на вимогу ОСОБА_9, оскільки головою двору була ОСОБА_2, за нею рахувалася земельна ділянка. При цьому підтвердив факт відсутності в сільській раді зазначених вище рішень виконкому.
Оскільки рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 не приймалося, будівництво здійснено за кошти ОСОБА_2, в користуванні якої перебувала земельна ділянка, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що видане ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями порушує право власності ОСОБА_2 на дане будинковолодіння, у зв’язку з чим суд обґрунтовано визнав дане свідоцтво недійсним та визнав незаконним рішення виконкому Олешківської сільської ради від 26 жовтня 2004 року про надання ОСОБА_5 дозволу на будівництво.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судом встановлено, що 14 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу ОСОБА_13
У своїх поясненнях ОСОБА_5 указувала, що насправді вона не мала на меті продавати будинок, а була ведена в оману своїм родичем ОСОБА_9, в якого вона проживала, який здійснював будівництво і якій завірив її про необхідність отримання кредиту для завершення будівництва та оформлення у зв’язку з цим договору застави будинку.
Відсутність волевиявлення ОСОБА_5 на укладення договору купівлі-продажу житлового будинку підтверджується замовленням на одержання витягу з реєстру права власності для оформлення застави та самим витягом від 20 лютого 2006 року, який видано для оформлення застави і на підставі якого було вчинено договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оскільки волевиявлення ОСОБА_5 було направлено на вчинення кредитного договору та договору застави будинку, під час укладення спірного договору купівлі-продажу будинку діями ОСОБА_9 її було введено в оману, у зв’язку з чим вона неправильно сприймала істотні умови укладеного договору, ОСОБА_2 згоди на продаж будинку та відчуження земельної ділянки не давала, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та скасував Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 25 га. для обслуговування житлового будинку, який було видано ОСОБА_9 24 червня 2008 року.
Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на те, що ОСОБА_5 перед підписанням договору нотаріусом були роз’яснені правові наслідки договору і вона розуміла значення своїх дій, оскільки ОСОБА_5 продавши будинок, не мала наміру і внутрішньої волі передати його покупцю, після підписання договору купівлі-продажу будинку вона поселилася в даний будинок і проживає в ньому по даний час.
Оскільки укладений між ОСОБА_9 та ПАТ ’’Укрсиббанк’’ договір іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки порушує право власності позивачів на будинковолодіння судом обгрунтовано визнано його недійсним.
Посилання ПАТ ’’Уксиббанк’’ на те, судом безпідставно визнано недійсним договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки, оскільки ОСОБА_9 мав право укладати договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов’язань не заслуговують на увагу, оскільки даний договір укладено на підставі недійсного договору купівлі-продажу.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно п.4 договору купівлі-продажу житлового будинку від 14 березня 2006 року, цей продаж вчинено за 196 687 грн., які ОСОБА_9 сплатив ОСОБА_5 і які ОСОБА_5 отримала повністю до моменту оформлення цього договору.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (двостороння реституція), а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Двостороння реституція є загальним наслідком недійсності правочину, який настає незалежно від наявності вини сторін правочину у тому, що правочин є недійсним.
За змістом зазначених норм та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.
Проте, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та відповідно до ст. 216 ЦК України не застосував наслідки недійсності даного договору.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що до договору купівлі-продажу житлового будинку, який визнано судом недійсним, слід застосувати двосторонню реституцію, відповідно до якої з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 слід стягнути 196.687 грн. отриманих коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку від 14 березня 2006 року.
У зв’язку з цим рішення суду слід змінити, а в решті рішення залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 та ОСОБА_12 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ПАТ ’’Укрсиббанк’’ відхилити.
Рішення Снятинського районного суду від 27 жовтня 2010 року змінити.
Застосувати двосторонню реституцію і стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 196 (сто дев’яносто шість) тисяч 687 грн. отриманих коштів за договором купівлі-продажу житлового будинку від 14 березня 2006 року, який зареєстрований в реєстрі за №694.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді В.Д. Фединяк
В.М. Соколовський