Справа № 22-ц-337/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Меленко О.Є., Перегінець Л.В.
секретаря Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Княженської сільської ради про визнання права власності на будинковолодіння за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 11 листопада 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Княженської сільської ради про визнання права власності на будинковолодіння.
Позовні вимоги мотивував тим, що його дружині ОСОБА_4 належало на праві власності домоволодіння в с. Княже, на яке право власності у встановленому порядку не було оформлено. ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина померла, зробивши заповіт на його ім»я. В 2000 році, отримавши дозвіл на будівництво та будівельний паспорт, він розпочав будівництво нового житлового будинку та закінчив його в 2009 році, про що отримав технічний паспорт. Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, належить йому на підставі Державного ату від 05.07.2000 року. Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити. Рішенням Снятинського районного суду від 11 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1.
На дане рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом неповно з»ясовано обставини щодо приналежності будинку іншим особам та не залучено їх до участі в справі. Зокрема, до участі в справі не було залучено її, хоча постановлене рішення порушує її права. Спірне будинковолодіння належало на праві спільної часткової власності колгоспному двору, членами якого були, крім позивача, також вона, її чоловік та двоє дітей. Вона не втратила права на частку у майні двору , від неї не відмовлялася та не була позбавлена такої в судовому порядку. З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.
Представники ОСОБА_2 доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін , перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вступив в управління спадковим майном померлої дружини ОСОБА_4, приватизував земельну ділянку, на якій знаходився належний їй житловий будинок, отримавши дозвіл провів на ній будівництво нового житлового будинку , а тому вправі був звернутися до суду за захистом свого права приватної власності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За загальним правилом немає правових підстав для апеляційного оскарження рішення суду, яке в майбутньому може вплинути на права та обов»язки осіб, які не залучалися до справи.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт вважала, що постановлене рішення порушує її права , оскільки спірне будинковолодіння було власністю колгоспного двору, членом якого вона була, частку в його майні не втратила, однак до участі в справі її залучено не було. При цьому посилалася на довідки Княженської сільської ради від 17.11.2010 року №№775,776/01-12.
Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Перевіряючи доводи апелянта апеляційним судом встановлено, що апелянт прийшла проживати в спірне господарство в 1987 році, після одруження з сином позивача, тут народилися їхні діти. До цього в господарстві проживали також позивач, його син та дружина, батьки дружини. Статус господарства в погосподарських книгах було зазначено як колгоспний двір.
Як передбачено п. 20 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах суспільна група господарства визначається в залежності від роду занять голови господарства(сім’ї). Особи, які працюють в колгоспі, але не є членами колгоспу , відносяться до суспільної групи робітників або службовців в залежності від виконуваної роботи . Відповідно до ст.7 Статуту сільськогосподарської артілі , ст.3 Статуту колгоспу членом колгоспу є особа, яка прийнята в члени колгоспу загальними зборами колгоспників за поданням правління колгоспу, з участю особи, яка подала заяву. При цьому колгоспний двір – це сімейно-трудове об’єднання членів колгоспу, котрі брали участь у виробничо-господарській діяльності колгоспу, від якої мали основний дохід і вели особисте підсобне господарство на присадибній ділянці для задоволення потреб сім’ї у продуктах харчування і поліпшення потреб родини.
В засіданні апеляційного суду встановлено, що ніхто із осіб , які проживали в спірному господарстві не був прийнятий в члени колгоспів «Україна», ім. Петровського , які існували на території с. Княже, в даних сільськогосподарських підприємствах не працювали. Наведені обставини підтверджуються довідками трудового архіву Снятинського району, трудовими книжками позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, як видно зі змісту рішення виконкому Княженської сільської ради від 21.02.2011 року за протестом прокурора Снятинського району в зв’язку з неправильністю запису погосподарських книг господарства по АДРЕСА_1 в статус господарства внесено зміни замість «колгоспний двір» на «робітничий».
Оцінюючи наявні у справі та подані сторонами в засідання апеляційного суду докази з урахуванням позиції апелянта, судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Враховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваного рішення не вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_3, рішення не порушує прав та інтересів апелянта, тому підстав до його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 11 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Г.П. Мелінишин
Судді О.Є. Меленко
Л.В. Перегінець