Справа №  22-ц-100/2011  

Категорія  27  

Головуючий у 1 інстанції  Крилюк М.І  

Суддя-доповідач  Горблянський Я.Д.  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року                                                                  м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого                                 Горблянського Я.Д.

суддів                                                Бойчука І.В., Меленко О.Є.

секретаря                                Балагури М.О.

                      з участю:                      відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»   до ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4  - про стягнення боргу за кредитним договором - за апеляційною скаргою  ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль » -  на   рішення  Косівського районного  суду від  14 липня  2010 року, -

в с т а н о в и л а:

 ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль»  звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 13.06.2006 року в сумі 81333,80 грн. та понесені витрати по справі.

 Рішенням суду першої інстанції в позові ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу  

          В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що дане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

_______________________________________________________________________________  Справа № 22ц- 100/2011 р.                                  Головуючий у 1 інстанції –   Крилюк М.І.

Категорія    27                                                       Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д.

Хоча в матеріалах справи є доказ про звернення стягнення на заставне майно, тобто  виконавчий напис, і протокол прилюдних торгів, однак суд в  рішенні посилається на те, що було порушено право власності відповідача.  Також  суд вказує на те, що після ДТП  без згоди власника даний автомобіль був вилучений працівниками банку, відремонтований і проданий. Однак сам факт ДТП не має ніякого відношення до їхнього спору. Автомобіль вилучався на підставі виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем, та проданий організацією, визначеною органами ДВС.  

          Судом в рішенні зазначено що банком не вносяться зміни до кредитного договору та договору застави після вилучення  і реалізації автомобіля, однак якою це нормою закону передбачено, не вказано.

          Ними надано розрахунок заборгованості, однак суд безпідставно вказав що такий розрахунок відсутній.

               Просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким задовольнити їхні вимоги.    

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши  відповідачів, оцінивши зібрані докази, колегія  суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної  скарги.

          Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зіслався на те, що ОСОБА_2 являється власником автомобіля ВАЗ 21124 і тільки він вправі володіти, керувати і розпоряджатися ним. Однак позивач, всупереч вимогам ст.319,321 ЦК України, вилучив у власника і реалізував даний автомобіль без згоди власника порушивши при цьому також ст.590 ч.1 ЦК України.  Прийшовши до висновку що після продажу заставного майна  іншій особі, дія угоди щодо кредиту між сторонами припинилася, суд першої інстанції прийшов до висновку що позовні вимоги банку є безпідставними і відмовив в позові.

           Однак до такого висновку суд першої інстанції прийшов без врахування обставин справи.

          Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу.  

          Боржник, який прострочив виконання грошового  зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Колегією суддів встановлено що   13.06.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір  про надання йому кредиту в сумі 45700 грн. зі сплатою 16,5% річних, із кінцевим терміном погашення 12.06.2010 року.

          Згідно договорів поруки від 13.06.2006 року поручителями перед банком за отриманий кредит виступили ОСОБА_3М та ОСОБА_4, відповідно до п.3.1 у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань вони несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості до моменту подачі позовної заяви.

          Також в забезпечення виконання зобов’язання за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 13.06.2006 року було укладено договір застави автомобіля, згідно якого було передано банку в заставу автомобіль ВАЗ -21124, 2006 року випуску.

          Відповідно до п.3.2.2 даного Договору, банк   після направлення   претензій та вимог про виконання відповідачами взятих на себе зобов’язань, згідно виконавчого напису від 16.03.2007 року, відповідно до Положення про порядок реалізації арештованого майна на підставі виконавчого напису, реалізував вилучений у боржника автомобіль , а вилучені кошти зарахував в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

          Відповідачі, вважаючи що автомобіль, на придбання якого отримано кредит в сумі 475000 грн., вилучено і продано, не вияснили яка саме сума боргу залишилася, та чи сума від його продажу покрила кредитну заборгованість, не зреагували на направлені їм претензії та пропозиції, а тому згідно наданих банком розрахунків вони мають кредитну заборгованість в сумі 81333,80 грн. Інших розрахунків щодо суми заборгованості чи її погашення відповідачами судовим інстанціям  не надано. Тому вказану суму заборгованості  та судові витрати по справі слід стягнути з боржника та поручителів в солідарному порядку.

          Відносно стягнення з відповідачів 1502,95 грн. витрат за вчинення виконавчого напису  то ця сума не відноситься до кредитної заборгованості і до стягнення не підлягає.

                  На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,309,313-314,316,317  ЦПК України,   колегія суддів ,                                                

                                                                          вирішила :          

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.    

Рішення Косівського   районного суду від    14 липня 2010 року  скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  заборгованість за кредитним договором №014/0037/73/53397 від 13.06.2006 року в сумі 81333 (вісімдесят одну тисячу триста тридцять три) грн. 80 коп., 813,34 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в суді.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено    в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  двадцяти днів з дня набрання   ним законної сили.

Судді:                                                                             Я.Д. Горблянський

            І.В. Бойчук

          О.Є. Меленко