Справа № 11-а-307                         Головуючий в суді 1 інстанції - ПАЛАМАРЧУК М.С.

Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України                                             Доповідач - ОСЄТРОВ В.І.

У X В А Л, А

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

10 квітня 2007 року    Судова колегія апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - ОСЄТРОВА В.І., Суддів - КАДЕГРОБ А.І., БОРЩА B.C. за участю прокурора - ТОРОУЗ О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію потерпілого ОСОБА_1. на вирок Олександрійського міськрайонного суду  від 25 січня   2007 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Олександрії Кіровоградської області, українець, не працюючий, раніше не судимий

Та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Олександрії Кіровоградської області, українець, не одружений, раніше не судимий

Засуджені:

·        за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі кожний;

·        за ст. 296 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі кожний.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_2. та ОСОБА_3. призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років кожному.

На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнені з випробуванням строком на 2 роки кожному.

На підставі ст. 76 КК України на них покладені обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

2

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3визнані винними та засуджені за те, що вони 20 квітня 2006 року в місті Олександрії Кіровоградської області, діючи за попередньою змовою групою осіб, скоїли відкриті викрадення чужого майна, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я спочатку потерпілого ОСОБА_4, а в подальшому - повторно ОСОБА_1..

Окрім того, вони ж, діючи в групі осіб, скоїли хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку суду та поверненні справи на новий розгляд, оскільки, на його думку, дії підсудних слід кваліфікувати за ст. 187 ч.2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу. Окрім того, призначене засудженим покарання, на думку потерпілого, не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засуджених, тобто, є надто м'яким.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок суду 1 інстанції законним та обґрунтованим, потерпілого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, судова колегія доходить до слідуючих висновків.

Так, винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєні інкримінованих їм злочинів, на думку колегії суддів, підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: показами самих засуджених, які послідовно розповідали про факти нападу ними на потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_1., показами потерпілих, даними протоколу огляду місця події та висновком судово-медичної експертизи і у своїй сукупності сумнівів у судової колегії не викликає.

Кваліфікацію скоєного засудженими за ст. 186 ч.2 КК України - по епізоду нападу на потерпілого ОСОБА_4, та по епізоду нападу на потерпілого ОСОБА_1: ОСОБА_2 - за ст. 186 ч.2 КК України, та обох засуджених - за ст. 296 ч.2 КК України колегія суддів вважає об'єктивною та такою, що відповідає дослідженим судом доказам.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по епізоду нападу на потерпілого ОСОБА_1 починалися виключно як порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Сам потерпілий пояснював, що його збив з ніг ОСОБА_3 вже потім до нього приєднався ОСОБА_2, який бився з ОСОБА_3, намагаючись його, тобто, потерпілого, захистити. При цьому жоден з них не висловлював намір заволодіти його, потерпілого, майном. В подальшому, після закінчення нападу, ОСОБА_2, побачивши випавший на землю мобільний телефон потерпілого, забрав його собі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_2 в цьому епізоду за ст. 186 ч.2 КК України, оскільки в судовому засіданні дійсно не було доведено, що підсудні напали на потерпілого та застосовували до нього насильство саме з метою заволодіння майном останнього.

За таких обставин апеляція потерпілого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

3

На підставі викладеного та керуючись   ст.ст. 362-365 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду від 25 січня 2007 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.

СУДДІ

Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду

В.І,Осетров