Справа № 22-ц-126/2011
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д.В.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Павлишиної А.Т., Соколовського В.М.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Пасічнянської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення ради та недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 7 грудня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
В червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Пасічнянської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення ради та недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 07.12. 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що висновки суду є необґрунтованими, зробленими за неповно з’ясованих обставин справи, суперечать фактичним обставинам справи і вимогам матеріального права. Судом не враховано, що оспорювані рішення та свідоцтво порушують його право власності на ? частину спірного домоволодіння. Ця обставина підтверджується даними погосподарських книг, згідно яких йому в 1978 році було відкрито окремий погосподарський номер - № 381 на ? частину житлового будинку. За згодою матері в неї вилучено і за ним відповідно закріплено
земельну ділянку площею 0,06 га, а пізніше виділено додатково ще 0,07 га, якими його сім’я користується і в даний час. Оскільки погосподарський номер його господарства не
ліквідовано та не закрито, станом на день смерті матері в 1985 році вин жив там, то Пасічнянська сільська рада не вправі була оформляти право власності на цей будинок за відповідачем. Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.
Представники ОСОБА_3 доводів скарги не визнали, посилаючись на обгрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлено ним безпідставно, оскільки не встановлено порушення його прав прийняттям Пасічнянською сільською радою оскаржуваного рішення та видачею відповідачу свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
За змістом ст. ст.328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Якщо це право оспорюється або не визнається, іншою особою власник майна може прд’явити позов про визнання його права власності.
Саме на зазначені норми закону посилався позивач, звертаючись до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що 24.07.2008 року Пасічнянською сільською радою прийнято рішення № 182 про оформлення ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1. 24.11.2008 року ОСОБА_3 видано відповідне свідоцтво та проведено реєстрацію права власності в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 посилався на відкриття окремого погосподарського номеру, виділення йому земельної ділянки, на якій цей будинок знаходиться тощо, що на його думку і є доказами набуття ним права власності та користування ними. При цьому будь-яких правовстановлюючих документів позивачем не представлено.
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводів позивача щодо порушення його прав прийняттям оскарженого рішення та видачею відповідного свідоцтва, оскільки вони належними доказами не підтверджені.
З врахуванням наведених обставин суд прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не доведено необхідність захисту свого права - порушеного, невизнаного чи оспореного, а тому обґрунтовано з цих підстав відмовив в задоволенні заявлених вимог.
Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для її задоволення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Надвірнянського районного суду від 7 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: А.Т. Павлишина
В.М. Соколовський