Справа № 2-19/07

 

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 травня 2007 року                                                                                 селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого-судді Атаманюка Р.І., з участю секретаря: Пантелюка P.M. позивача: ОСОБА_1. представника позивача: ОСОБА_2. відповідача: ОСОБА_3. представника відповідача: ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1. до ТзОВ «Атіс», директора ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3. про зобов'язання директора ТзОВ «Атіс» видати письмовий наказ про прийняття на роботу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач ОСОБА_1. звернувся в суд зпозовом до ТзОВ «Атіс» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 20.12.2005 року по трудовому договору працював сторожем в ТзОВ «Атіс». 30 серпня 2006 року директор ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3. не допустив його до роботи і заявив, що його звільнено.

З наказом про звільнення його не ознайомили, а директор сказав, що наказ про прийняття його на роботу не видавався. За виконання роботи йому щомісячно виплачували заробітну плату в розмірі 150 грн., тобто менше за встановлений законодавством мінімальний її розмір.

При звільненні з роботи розрахунку з ним не провели, трудову книжку не видали. Просив стягнути із ТзОВ «Атіс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.08.2006 року до дня поновлення на роботі та 1832 грн.заборгованості із заробітної плати, 2000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1. позовні вимоги збільшив. Просить зобов'язати директора ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3. видати письмовий наказ про прийняття його на роботу на посаду сторожа з 20 грудня 2005 року, стягнути із ТзОВ «Атіс» на його користь 10000 грн. моральної шкоди, поновити його на роботі з 30 серпня 2006 року. Позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та заробітку за час вимушеного прогулу уточнив, просить стягнути із відповідача 1650 грн. заборгованості по заробітній платі за період січня-серпня 2006 року виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за мінусом отриманих за цей період 1200 грн., а також 3525 грн. за час вимушеного прогулу за період із серпня 2006 року по квітень 2007 року включно. Суду пояснив, що директор ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3. грубо порушив щодо нього вимоги законодавства про працю, не зареєструвавши заяву та наказ про прийняття. його на роботу на посаду сторожа, за час роботи виплачував йому заробітну плату нижче встановленого законодавством

 

2

 

 

мінімального розміру, незаконно звільнив його з роботи. Такими незаконними діями заподіяв йому моральної шкоди в розмірі 10000 грн. Просить позов задовольнити та поновити йому строк звернення до суду, оскільки він із заявою про відновлення трудових прав звертався до прокурора Верховинського району і після отримання із прокуратури відповіді на його звернення в трьохмісячний строк звернувся до суду.

Відповідач ОСОБА_3. позов не визнав, суду пояснив, що позивач ОСОБА_1. в очолюваному ним ТзОВ «Атіс» ніколи не працював, у штатному розписі не був, заробітна плата йому не нараховувалась, і трудова книжка на підприємстві на нього не заводилась, а тому в задоволенні позову просить відмовити,    j

Свідок ОСОБА_5. пояснила суду , що працюючи на посаді головного бухгалтера в ТзОВ «Атіс» в 2006 році ОСОБА_1. заробітну плату не нараховувала, в штаті підприємства він не числився.

Свідок ОСОБА_6. показав суду, що йому, як сільському голові с.Устеріки достовірно відомо, що ОСОБА_1. працював сторожем в ТзОВ «Атіс» із грудня 2005 року по серпень 2006 року. Він постійно бачив його в цей період на робочому місці, оскільки підприємство «Атіс» знаходиться навпроти приміщення сільської ради.

Свідок ОСОБА_7. пояснив суду, що він протягом 2004-2005 років працював сторожем в ТзОВ «Атіс». Директор ОСОБА_3. щомісячно виплачував йому заробітну плату в розмірі 140 грн., однак офіційно на роботу його не оформляв так як він перебуває на пенсії. З роботи він звільнився в грудні 2005 року і на його місце сторожем було прийнято ОСОБА_1., який пропрацював там до вересня 2006 року.

Свідок ОСОБА_8. пояснила суду, що на прохання ОСОБА_1., який працював сторожем в ТзОВ «Атіс» декілька раз прибирала в офісі цього підприємства, за що директор ОСОБА_3. платив їй по 12-15 грн.

Свідок ОСОБА_9. показав суду, що вігі влітку 2006 року неодноразово залишав на ніч трактора, на якому він працює на території ТзОВ «Атіс». Про стоянку трактора домовлявся із ОСОБА_1., який працював на цьому підприємстві сторожем. ОСОБА_1. ввечері і вранці відкривав йому ворота, які були зачинені на навісний замок.

Із оглянутої в судовому засіданні постанови Верховинського районного суду від 16.11.2006 року вбачається, що директора ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3. було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю за ст.41 ч.І КУпАП із накладення штрафу в розмірі 255 грн. Одним із допущених ним порушень вимог трудового законодавства було те, що 31 жовтня при перевірці на ТзОВ «Атіс» було виявлено, що директором ОСОБА_3 . не було видано наказу про прийняття на роботу сторожа ОСОБА_10., який знаходився на робочому місці.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні позивачем доведено факт виконання ним роботи на посаді сторожа ТзОВ «Атіс», яке розташоване в с.Устеріки Верховинського району за період з грудня 2005 року по серпень 2006 року, що стверджується показами свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. , довідкою сільської ради за вих. № 523 від 22.12.2006 року.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином твердження відповідача про. те, що позивач не працював в ТзОВ «Атіс», оскільки наказ про прийняття його на роботу не. видавався, трудова книжка не заводилась,

 

3

 

 

заробітна плата не нараховувалась не доводить того факту , що при наявних доказах про фактичне виконання ним роботи на посаді сторожа з відома директора , він не перебував у трудових відносинах із ТзОВ «Атіс».

Позивач в судовому засіданні ствердив, що йому за період січня-серпня 2006 року за виконання роботи на посаді сторожа виплачено заробітної плату в сумі 1200 грн. з розрахунку 150 грн. на місяць.

Відповідно до ст. З Закону України « Про оплату праці» мінімальна заробітна плата-це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці/обсяг робіт/.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» мінімальна заробітна плата в січні-червні 2006 року становила 350 грн., в липні-серпні 2006 року -375 грн.

Таким чином відповідач ТзОВ «Атіс» з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати повинен доплатити позивачу заробітну плату за січень-серпень 2006 року в розмірі 1650 грн./ 350* 6 + 375* 2 - 1200/.

В статтях 40,41 КЗпП України наведено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати тірацівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, а також видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

В судовому засіданні встановлено, що 30 серпня 2007 року директор ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3. не допустив позивача до роботи, заявивши, що його звільнено. При цьому наказу про звільнення та трудову книжку не видав, розрахунку не провів.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про поновлення на роботі підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 235 ч.2 КЗпП України., при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В даному випадку суд вважає підставною вимогу позивача про виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу виходячи із встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати за період з 01 вересня 2006 року і до винесення судом рішення по трудовому спору, тобто по квітень 2007 року включно в сумі 3525 грн., враховуючи, що відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» мінімальна заробітна плата в період вересня- листопада 2006 року станвила 375 грн., в період грудня 2006 року - квітня 2007 року - 400 грн.

Вказану суму слід стягнути із директора ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3., оскільки статтею 237 КЗпП України встановлено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.                           

При вирішенні позовної вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить із досліджених в судовому засіданні доказів наданих позивачем про заподіяння йому відповідачем моральних страждань, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя і приходить до висновку, що вимогу позивача про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме цю шкоду слід стягнути із відповідача в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка встановлена на даний час, тобто в розмірі 400 грн.

 

4

 

 

Позивачу слід поновити встановлений Законом трьохмісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, як такий, що пропущений з поважної причини оскільки із матеріалів наглядного переведення прокуратури району №41-е видно, що ОСОБА_1. після того як дізнався про порушення своїх трудових прав 04.09.2006 року звернувся із скаргою до прокурора району, і після того як 11.09.2006 року отримав відповідь на своє звернення, в межах трьохмісячного строку звернувся до суду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 24,40,41,47,233,234,235,237,237-1, ст.ст. 23,1167 ЦК України, ст.3 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 213-215,367 ЦПК України, суд ,-

 

ВИРІШИВ:

 

Поновити ОСОБА_1строк звернення до суду.

Позов задовольнити частково.        

Зобов'язати директора ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3видати письмовий наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1на посаду сторожа ТзОВ «Атіс» з 20 грудня 2005 року.

Стягнути із ТзОВ «Атіс» на користь ОСОБА_1заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2005 року по 30 серпня 2006 року в розмірі 1650 грн.

Стягнути із ТзОВ «Атіс» на користь ОСОБА_1400 грн. моральної шкоди.

Зобов'язати директора ТзОВ «Атіс» поновити ОСОБА_1на роботі на посаді сторожа ТзОВ « Атіс» з 30 серпня 2006 року.

Стягнути із директора ТзОВ «Атіс» ОСОБА_3на користь ОСОБА_13525 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2006 року по квітень 2007 року включно.

Стягнути із ТзОВ «Атіс» на користь ОСОБА_117 грн. судового збору.

Стягнути із ТзОВ «Атіс» 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Верховинським районним судом.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 400 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-

Франківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в

порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.