Апеляційний суд Дніпропетровської області м. Кривий Ріг
Справа 22ц-11447 Головуючий у першій
Категорія 19 Інстанції ШумЛ.1.
Доповідач Соколан Н.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Неклеси В.І.
Суддів - Соколан Н.О., Митрофанової Л.В.
при секретарі -Кобзєвій К.І.
за участю позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ВАТ «КЗРК» Шаніної Олени Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу
за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства «Криворізький
залізорудний комбінат», відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.
Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від
16 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого
акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення шкоди
Встановила:
У липні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ВАТ «КЗРК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі Відділення фонду) про стягнення шкоди і просив суд на користь позивача стягнути з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячним виплатам за період з 1 травня 1992 року по 1 квітня 2001 року в розмірі 17580 грн.51 коп., у рахунок відшкодування шкоди, у зв'язку з незастосуванням або неправильним застосуванням ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів, а також з неправильним визначенням середнього та базового заробітку, та стягувати з Відділення фонду щомісячно по 694 грн. 43 коп., починаючи з 1 вересня 2001 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок, або припинення виплат
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2006 року позов задоволене частково. З ВАТ «КЗРК» на користь позивача, стягнута заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку в сумі 15718 грн.70 коп., а також на користь держави держмито в сумі 157 грн. 18 коп., з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - щомісячно, починаючи з 1 вересня 2001 року по 635 грн. 19 коп. до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і винесення нового рішення, яким відмовити позивачеві в задоволені позовних вимог в частині стягнення сум відшкодування шкоди з ВАТ «КЗРК»,оскільки судом порушені норми матеріального права.
Необгрунтоване задоволені вимоги позивача про застосування К - 2,5 з 1.01.1996 року, К - 1,25 з червня 1997 року, К - 1,3 з січня 1998 року, К -1,26 з липня 1999 року, К-1,226 з січня 2000 року, К -1,217 з травня 2000 року.
При ухвалені рішення судом першої інстанції не була дана належна правова оцінка економічному обґрунтуванню застосуванню чи не застосуванню коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві, а також зміни структури заробітної плати без збільшення фонду споживання. Суд не взяв до уваги, що на підприємстві ВАТ «КЗРК» відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду споживання та стягнув суми за термін, що перевищує термін позовної давності.
В апеляційній скарзі Відділення фонду ставить питання про скасування рішення суду і направленням справи на новий розгляд в той самий суд в іншому складі, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Зокрема на думку скаржника, у Відділення фонду існує інтерес як 3-ї особи, тому суд безпідставно залучив Відділення Фонду до участі в справі як відповідача, а не третьої особи. Суд необгрунтовано відкоригував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти росту тарифних ставок, окладів, а не на коефіцієнти фактичного росту заробітної плати, не давши належної оцінки економічному обґрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів. Суд не взяв до уваги, що в період з 1994 року по 2000 рік на підприємстві ВАТ "КЗРК" відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія судців вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював на ш. Гвардійська ВО «Кривбассруда» (правонаступник - ВАТ «КЗРК») прохідником 6 розряду до 5.02. 1990 року. Під час роботи 19.09. 1989 року з ним на виробництві стався нещасний випадок, про що був складений акт по формі Н-1 20.09.1989 року. Висновком МСЕК від 6.02.1990 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності, з 6.02.1991р. - 70% з 10.02.1992року - 80% та з 1.03.2002року 80 % втрати професійної працездатності безстрокове. ОСОБА_1 були призначені щомісячні виплати по відшкодуванню шкоди спричиненої його здоров'ю відповідно наказу по ш. Гвардійська ВАТ КЗРК.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.1996 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року, а розмір відшкодування збитку потерпілим відповідачем не переглядався.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 1,3 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 6\195 від 25 грудня 1997 року , а розмір відшкодування шкоди потерпілим не переглядався.
З цих же підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 1,265 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 11\13\5 від ЗО червня 1999 року, а розмір потерпілим необгрунтовано збільшений лише в 1,15 рази.
З цих же підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку по необхідність застосування коефіцієнта 1,226 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 16\20\11 від 28 грудня 1999 року, проте розмір відшкодування збитку потерпілим необгрунтовано збільшений лише в 1,1 рази.
З цих ж підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 1,217 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 16\20\11 від 28 грудня 1999 року, проте розмір відшкодування збитку потерпілим необгрунтовано збільшений лише в 1,193 рази.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування про необхідності застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної платні, що становить 1,25, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не надав суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.01.1996 року - в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року № 1\6 і з 01.06.1997 року в 1.25 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року без будь-яких змін в структурі заробітної плати і з. січня 1998 року в 1,3 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 6\195 від 25 грудня 1997 року.
Посилання відповідача ВАТ «КЗРК» на норми Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об'єднаннями і ЦК профспілки металургів та гірників на 1996 роки і подальші роки необгрунтовані, оскільки в п. 1.2 Галузевої угоди на 1996 рік і подальші роки вказано, що Галузевими угодами встановлюються додаткові мінімальні гарантії понад встановлені чинним законодавством України. Чинні нормативні акти, які забезпечують більші гарантії, ніж передбачено Угодою, мають пріорітет перед відповідн йми положеннями Угоди.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд безпідставно притягнув їх як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, і що судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Постановляючи рішення ,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача за весь період неправильного нарахування сум відшкодування шкоди, оскільки відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (із змінами і доповненнями), якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначені або не виплачені суми такого відшкодування, ці суми, обчислені відповідно до Правил, виплачуються без обмежень будь яким строком і підлягають коригуванню у зв'язку із збільшенням цін на споживчі товари і послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Посилання відповідача ВАТ «КЗРК» на п.22 тієї ж ухвали необгрунтовані, оскільки вимоги цього пункту поширюються на випадки, коли вина підприємства в своєчасному перерахунку відшкодування шкоди відсутня, тобто перерахунок не проведено своєчасно з вини самого потерпілого.
В решті частини рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 313-315 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути
оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.