Справа № 22-а-885/2011
Категорія 10.3.
Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Меленко О.Є., Перегінець Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання неправомірними дій, зобов»язання проведення перерахунку та виплати пенсії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Косівському районі на рішення Косівського районного суду від 6 вересня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Косівського районного суду від 6 вересня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Косівському районі щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії по інвалідності згідно ст.ст. 49,50, 54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов»язано відповідача провести йому перерахунок та виплату недоплаченої суми державної та додаткової пенсії за період з 01.01.2009 р. з подальшим нарахуванням та виплатою відповідно до ст.ст.49,50 ч.1, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На дану постанову управління ПФУ в Косівському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вирішуючи даний спір суд виходив з вимог ч.ч.4,5 ст. 54 ст. Закону України «Про
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення пенсії інвалідам 111 групи у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за
віком, яка визначена ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» . Однак при цьому помилково вважав мінімальну пенсію за віком базовою
величиною для перерахунку пенсії, та не прийняв до уваги, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала в результаті каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається відповідно до ч. 4 ст. 54 даного Закону Кабінетом Міністрів України . Тому відповідно положення ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, що призначені згідно з цим Законом, та на спірні правовідносини не поширюються. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно вирішив також і питання про право позивача на перерахунок та виплату недоотриманої пенсії на майбутнє, оскільки такий спір фактично відсутній. Посилаючись на вказані обставини управління ПФУ просило рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою першої категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії його було визнано інвалідом 111 групи, що підтверджується відповідними посвідченням та довідкою (а.с.11,12). Тому згідно ст. ст. 49,54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на виплату державної пенсії у розмірі не нижче відповідно 6 пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі відповідно 50% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, прийшов до правильного висновку, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії інвалідів, щодо яких установлено зв»язок із Чорнобильською катастрофою, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Такий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно - правовими актами. При цьому суд правильно критично оцінив пояснення представника управління ПФУ щодо неможливості застосування положень цього закону до спеціальних пенсій, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би цей розмір визначав або встановлював інший розмір, немає.
Що стосується посилань апелянта на неприпустимість зобов»язання УПФ здійснювати відповідні виплати позивачу в майбутньому, то такі є надумані і не заслуговують на увагу. Обмеження строком перерахунку та виплати недоотриманої державної та додаткової пенсії позивачу на день постановлення судового рішення за наявності покликання в резолютивній частині рішення на ст. 49, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є зайвим, оскільки внесення змін у вказані норми слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплати розміру цих пенсій.
З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у менших, ніж встановлено Законом, розмірах є неправомірними, а тому правильно вважав, що порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об»єктивно, а ухвалене ним рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Косівському районі залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 6 вересня 2010 року без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді : Г.П. Мелінишин
О.Є. Меленко
Л.В. Перегінець