Справа № 22-ц-517/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я. Д.
суддів Мелінишин Г.П., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Надвірнянського районного суду від 10 лютого 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору № 2/08/208-05/б від 26.09.2008 року в сумі 16696грн.55 коп., та судові витрати по справі.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 10.02.2011 року в позові ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «ВіЕйБі Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалено без врахування дійсних обставин справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд безпідставно відмовив у стягненні з відповідача кредитної заборгованості мотивуючи тим, що позивач не попередив відповідача у тридцятиденний термін рекомендованим листом про звернення до суду в разі відмови в добровільному порядку погасити борг.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
_____________________________________________________________________________ Cправа № -22-ц- 517/2011р. Головуючий у 1 інстанції – Безбородько В.М.
Категорія 27 Суддя - доповідач Горблянський Я.Д.
Між банком і відповідачем 26.09.2008 року було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано кредитні кошти терміном до 23.09.2011 року в розмірі 15 тис. грн. на поточні потреби зі сплатою 24% річних та сплатою щомісячної плати у вигляді комісії за обслуговування кредиту у розмірі 150 грн.
Відповідач зобов’язувався щомісячно, згідно графіку до укладеного договору, повертати частину кредиту, сплачувати проценти та можливі штрафи і пеню.
Однак відповідач не виконує умови договору. У встановлені терміни кредитні кошти та проценти не сплачує. Останній платіж ним здійснено 09.02.2011 року.
В зв’язку з чим відповідачу 16.08.2010 року було надіслано вимогу про дострокове стягнення боргу. Неодноразово відповідача попереджалося в телефонному режимі про сплату наявної заборгованості. Однак той жодних коштів не сплачував.
Відмовляючи в позові суд неправильно застосував норму матеріального права, а саме ст. 11 ч.10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Тому просить дане рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих обставин.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову банку до відповідача про стягнення кредитної заборгованості зіслався на те, що позивач не попередив відповідача, у передбачений ст.11 п.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тридцятиденний термін рекомендованим листом про звернення до суду у випадку відмови в добровільному порядку погасити борг по кредитному договору.
Однак даний висновок зроблено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ч.2 ст.150 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи 26.09.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 2/08/208-05/б, згідно якого відповідач отримав кредит на поточні потреби в сумі 15000 грн., терміном до 23.09.2011 року
Відповідно до п. 1.4 та 1.4.1 даного договору плата за користування кредитом становить 24% річних, а також щомісячна плата за обслуговування кредиту в розмірі 150 грн.
У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов’язань по виконанню даного кредитного договору, той сплачує банку штраф та неустойку відповідно до п.4 договору.
Оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов’язання по кредитному договору, грошові кошти у встановлений сторонами строк не вносив і не погашав кредитну заборгованість та проценти, то позивач звернувся з позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 16.08.2010 року направив відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості(а. с. 64-65), однак суд даний доказ взагалі не досліджував, а зіслався на покази відповідача.
Крім цього судом не враховано що ч.10.ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, то воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка згідно розрахунків, наданих банком, становить 16695 грн.55 коп. Заперечень щодо неправильності нарахувань, чи інших розрахунків по несплаті кредиту, відповідач апеляційному суду не надав.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 10 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити.
Стягнути ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість по кредитному договору № 2/08/208-05/б від 29 вересня 2008 року в сумі 16696 грн. 55 коп., 166 грн. 97 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
Г.П. Мелінишин
Л.В. Перегінець