Справа № 22-ц-480/2011
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д
суддів Меленко О.Є.., Перегінець Л.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника відповідача – апелянта ОСОБА_3
позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд», ОСОБА_6 про визнання дійсним попереднього договору купівлі – продажу нерухомого майна від 24 грудня 2007 року - за апеляційною скаргою ОСОБА_3 – представника ОСОБА_6 - на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Франківськміськбуд», ОСОБА_6 про визнання дійсним попереднього договору купівлі продажу нерухомого майна від 24.12.2007 року, а саме АДРЕСА_2
Рішенням суду першої інстанції від 19.04.2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дійсним попередній договір купівлі – продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 – Франківську від 24.12.2007 року., а також з відповідачів стягнуто судові витрати по справі на користь позивача.
На дане рішення ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
_______________________________________________________________________________ Справа № 22ц- 480/2011 р. Головуючий у 1 інстанції – Антоняк Т.М.
Категорія 20 Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена. – у письмовій формі (ч.4 ст.635 ЦК України). Договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч.1 ст.220 ЦК України недодержання сторонами попереднього договору купівлі – продажу квартири вимогам закону про його нотаріальне посвідчення є наслідком його нікчемності.
Єдиною нормою матеріального права, яка дає право суду визнати дійсним договір, який укладений з порушенням форми встановленої законом є ч.2 ст.220 ЦК України. Однак суд не застосував до даних правовідносин норму матеріального права, яка регулює вказані правовідносини, тобто ст.220 ЦК України.
Суд також неповно з’ясував обставини справи, не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних фактів та доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи. Суд взагалі не досліджував чому даний договір не був нотаріально посвідчений та чи мало місце ухиляння сторін від нотаріального посвідчення договору та чи є в цьому вина відповідача.
Позивачем не доведено що позивач виявив бажання виконувати умови попереднього договору, зокрема бажання підписати основний договір. Якщо б позивач виявив дійсно бажання укласти договір в нотаріальній формі, то він в жодному випадку не оплачував би 245000 грн. продавцю, який ухиляється від укладення договору купівлі – продажу у встановленій законом формі.
Тому просить дане рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 24.12.2007 року був укладений попередній договір купівлі продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_2 , за яким сторони зобов’язувалися в майбутньому, але не пізніше 31.12.2008 року укласти і належним чином оформити Договір купівлі – продажу квартири на умовах і в порядку, визначених даним попереднім договором.
Нерухомим майном є квартира за номером 72 загальною проектною площею 70 кв. м. на третьому поверсі в будинку за проектним номером АДРЕСА_2 Продавець згоден продати, а Покупець згоден купити квартиру загальною вартістю 247450 грн. в еквіваленті 49 тис. доларів США, яка визначається в гривнях, виходячи з розрахунку 700 доларів США за один квадратний метр квартири, в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим НБУ на дату укладення даного Попереднього договору.
Відповідно до п.4 Попереднього договору на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання (ч.2 ст.546 ЦК України), з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі – продажу квартири та своєї платіжної спроможності Покупець зобов’язувався сплатити Продавцю гарантійний внесок у розмірі 247450 грн., який повинен бути внесений до 10.01.2008 року. До моменту укладення основного договору відповідач зобов’язаний забезпечити введення об’єкту будівництва в експлуатацію, набути та зареєструвати право власності на приміщення і протягом 10 днів після вироблення правовстановлюючих документів на приміщення направити пропозицію про укладення Основного договору із зазначенням дня, часу та місця укладення, але не пізніше 31.12.2008 року.
На виконання умов Попереднього договору позивач, згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру від 24.12.2007 р. та 05.01.2008 р. вніс на рахунок відповідача гроші в сумі 247450 грн.(а.с.8,9).
В зв’язку з невиконанням відповідачами умов Договору від 24.12.2007 року позивачем 26.02.2009 року була направлена пропозиція про укладення основного договору купівлі – продажу нерухомого майна(а.с.10), на яку той отримав відповідь від директора ТОВ «Франківськміськбуд», що у зв’язку з призупиненням будівництва через ліквідацію наслідків повені в 2008 році, строк укладення основного договору переноситься на 30.08.2009 року.
Позивачем 23.03.2009 року направлено відповідачам досудове попередження.
Відповідно до ст.526,530, 635, 638 ЦК України суд першої інстанції прийшов до висновку що відповідачі не виконали умов попереднього договору, при цьому порушили норми цивільного законодавства, не оформило документи, які б засвідчували право власності підприємства на відчужуване майно, та не направили другій стороні пропозицію про укладення Основного договору, тим самим ухилилися від його укладення, на умовах, визначених попереднім договором. Тому виходячи з вище наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку що відповідачі зловживаючи правом не виконують умови попереднього договору купівлі – продажу нерухомого майна без будь-яких на те правових підстав, а тому порушене право думи З.В. підлягає захисту в судовому порядку.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Згідно ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Частиною 3 ст. 635 ЦК України передбачено, що зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до п.1.1 Попереднього договору від 24.12.2007 року сторони зобов’язувалися укласти основний договір купівлі продажу квартири до 31.12.2008 року
Відповідно до п.2 даного договору - істотні умови основного договору купівлі - продажу нерухомого майна, сторони домовились що на підставі Основного договору купівлі - продажу позивач сплачує відповідачу 247450 грн., а відповідач передає позивачу у власність квартиру АДРЕСА_2 – Франківську.
Однак у вказаний термін договір не укладено, а на направлену позивачем 25.02.2009 року відповідачу пропозицію про укладення основного договору купівлі - продажу нерухомого майна, відповідач, а саме директор ТЗОВ «Франківськміськбуд» переніс укладення основного договору на 30.08.2009 року, мотивуючи призупинення будівництва стихійним лихом та залучення їхньої техніки до ліквідації наслідків стихійного лиха. Оскільки 30.08.2009 року основний договір між сторонами не був укладений, то позивачем направлено відповідачу 18.09.2009 року лист – вимогу про укладення основного договору купівлі – продажу квартири та його нотаріальне посвідчення, який залишився без відповіді.
Як вбачається з вище наведеного позивачем неодноразово приймалися міри до укладення між сторонами основного договору купівлі – продажу квартири. Однак відповідач ухилявся від його укладення та нотаріального посвідчення даного договору
Колегія суддів вважає що посилання апелянта на те, що позивач при укладенні з відповідачем попереднього договору купівлі – продажу нерухомого майна не вимагав його нотаріального посвідчення, та не довів що відповідач ухиляється від укладення і нотаріального посвідчення основного договору, а тому згідно ч. 1 ст.220 ЦК України даний договір є нікчемним, не відповідає зібраним матеріалам справи.
Як вбачається з укладеного між сторонами попереднього договору купівлі продажу нерухомого майна від 24.12.2007 року між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Однак із за ухилення відповідача від укладення основного договору купівлі – продажу нерухомого майна та його нотаріального посвідчення умови даного договору не виконуються.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Суд першої інстанції оцінивши зібрані докази визнав дійсним попередній договір купівлі – продажу нерухомого майн, укладений між сторонами 24.12.2007 року
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,308,313- 315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
О.Є. Меленко
Л.В. Перегінець