Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________          Справа  № 2-а-520/11

Номер рядка звіту 70

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.03.2011 року                                                                                                 м. Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Трагнюк В.Р. розглянувши відповідності до ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження  адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі  про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі та зобов’язати його призначити недораховану  як «дитині війни»щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату у повному обсязі з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі  про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України у м.Виноградів та зобов’язати його призначити недораховану як «дитині війни»щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату у повному обсязі з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року.

          Ухвалою суду позовні вимоги за період з 01.06.2010 року до 02.09.2010 року  залишено без розгляду.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії "Дитина війни", та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. Однак їй у 2010 році така не виплачувалася в належному розмірі.

Тому позивач просить визнати дій неправомірними та зобов’язати відповідача  виплатити надбавки як "Дитині війни" за період  01.06.2010 р. по 31.12.2010 р. включно.

          З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, відтак суддя у відповідності до ч. 4 ст. 183-2 КАС України розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.           Представник відповідача по справі 18.03.2011 року подав до суду письмове заперечення на позовні вимоги позивача, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, просить  відмовити у їх задоволенні, з підстав наведених в запереченні.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті,  суд приходить до висновку, що позов підлягає частквому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є "дитиною війни" в розумінні статті  1  Закону України № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни".  Відповідно до статті 6  Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71  Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни"  було зупинено, як  було  зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України "Про внесення змін  до Закону України  "Про  державний бюджет України на 2006 рік".

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені  цим Законом, не можуть  бути  обмежені  або скасовані  іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Суд також констатує, що рішень щодо аналогічних норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-IV Конституційним Судом України не приймалося.

Крім того, Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, і, зокрема, внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, знову Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. вищевказані зміни, зокрема, викладення в новій редакції статті  6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  що були внесені  Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Цим же Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.  Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22.05.08р. не поширюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.           

А щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому,  ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку судді не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Основним завданням Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Отже, оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії, в тому числі позивачеві, здійснює Пенсійний фонд України в особі управління у Виноградівському районі Закарпатської області, тому відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Крім того відповідачем згідно поданого до суду заперечення на позов від 18.03.2011 року, так і жодним чином і не доведено правомірність його бездіяльності щодо вимог позивача по нарахуванню і виплаті, як дитині війни,  щомісячної державної соціальної допомоги у визначеному чинним законодавством розмірі, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України саме на відповідача покладається обов'язок доказування  правомірності його рішення чи дії.

Суддя також звертає увагу , що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого законом України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб"єктом владних повноважень покладених на нього зобов"язань, оскільки реалізація особою права, що пов"язане з покладених на нього зобов"язань, оскільки реалізація особою права, що пов"язане з отриманням б"юджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань(рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

На підставі викладеного та враховуючи, що вимоги позивача за період часу з 01.06.2010 року до 02.09.2010 роки   залишено ухвалою судді від 03.03.2011 року без розгляду, а дії відповідача по виплаті допомоги  у фіксованому розмірі по 49,80 грн. не ґрунтуються на законі, в зв'язку з чим необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу належні суми відповідно до закону за період з 02.09.2010 року по 31.12.2010 року, з врахуванням виплачених позивачу  сум.

Вимогу про повернення судових витрат позивач не ставить.

За таких встановлених обставин, суддя, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені суддею в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги  підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 22, 64, 152 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст.  2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 99, 100, 122, 160-163, 183-2  Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Визнати дії управління  Пенсійного фонду України у Виноградівському районі неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсій з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 02.09.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням виплачених позивачу коштів за вказаний період

Копії постанови не пізніше наступного дня направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Постанова набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           В. Р. Трагнюк