КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13573/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляній Г.В.,
Парінова А.Б.,
розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторінг-Сервіс»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про зобов’язання включити інформацію до Державного реєстру фінансових установлення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторінг-Сервіс») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про зобов’язання включити інформацію до Державного реєстру фінансових установлення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг-Сервіс» має намір здійснювати діяльність з надання послуг факторингу.
З метою внесення інформації про позивача до Державного реєстру фінансових установ, 07.08.2009 позивач звернувся до відповідача із заявою та доданими документами.
Рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 420-ФК від 04.09.2009 залишено без розгляду заяву про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг-Сервіс»з підстав, викладених у ньому.
За результатом розгляду поданих позивачем виправлених документів, Держфінпослуг прийнято рішення № 683-ФК від 22.10.2009, яким вирішено залишити без розгляду заяву про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг-Сервіс»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 62-А; код за ЄДРПОУ: 36556518) у зв’язку з тим, що документи оформлені з порушенням вимог законодавства, а саме:
1) реєстраційна картка юридичної особи в паперовому та електронному вигляді не містить інформації про проведення внутрішнього фінансового моніторингу, що не відповідає вимогам підпункту 4.1 пункту 4 розділу ІІІ Положення № 41;
2) примірний договір факторингу не містить дати затвердження, чим порушено вимоги підпункту 3.3.5 пункту 3.3 розділу 3 Положення № 152, згідно з яким строк, що минув з моменту підписання всіх документів, що подаються заявником (крім установчих), не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
Щодо того, що реєстраційна картка юридичної особи в паперовому та електронному вигляді не містить інформації про проведення внутрішнього фінансового моніторингу, що не відповідає вимогам підпункту 4.1 пункту 4 розділу ІІІ Положення № 41 колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(Далі –Закон № 2664) від 12.07.2001 № 2664-III встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 статті 4 Закону № 2664 факторинг віднесено до фінансових послуг, а частиною 1 статті 5 Закону передбачено, фінансові послуги надаються фінансовими установами. При цьому, особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до державного реєстру фінансових установ (частина 1 статті 7 Закону).
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 28 Закону № 2664 здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг –Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
Положення про Державний реєстр фінансових установ затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 № 6640) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.02.2007 за № 92/13359.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Положення № 41 передбачено, що до Реєстру вноситься виключно відкрита інформація, перелік якої встановлюється цим Положенням.
Пунктом 4.1 Розділу ІІІ Положення № 41 встановлено, що до Реєстру вносяться загальна інформація про заявника, яка включає інформацію: про юридичну особу (повне найменування, скорочене найменування /за наявності/ та найменування однією з іноземних мов /за наявності/, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ); про державну реєстрацію юридичної особи (дата проведення державної реєстрації, серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію та ким воно видане), а також інформацію про державну реєстрацію припинення юридичної особи; про місцезнаходження юридичної особи (код території за КОАТУУ, поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку, номер корпусу /за наявності/, номер офісу /квартири/ /за наявності/) та засоби зв'язку (міжміський код, номер телефону, номер факсу, адреса електронної пошти /за наявності/, адреса веб-сторінки /за наявності/); про банківські реквізити (найменування банку та його МФО, номер поточного рахунку заявника); про статутний фонд (статутний або складений капітал) –за наявності відповідно до законодавства: зареєстрований розмір; фактично сплачений розмір; розмір частки, що належить державі та/або нерезидентам (за наявності); про керівника юридичної особи та інших осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності - за наявності зазначених осіб (прізвище, ім’я та по батькові /далі - П. І. Б./, найменування посади); головного бухгалтера (П. І. Б.) або особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку (П. І. Б. для фізичної особи або повне найменування та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ для юридичної особи); про організацію внутрішнього фінансового моніторингу (дата та номер документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, та його П. І. Б.). Зазначена інформація вноситься відповідно до встановленого порядку призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу; про види фінансових послуг, які надає чи планує надавати юридична особа.
Відповідно до положень пункту 2.1.5. Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 № 25, на момент здійснення першої фінансової операції у новоствореній установі (відокремленому підрозділі) має бути призначено відповідального працівника.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»28.11.2002 № 249-IV фінансова операція –будь-яка операція, пов’язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов'язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карлюк, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку. В той час як, суб’єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страхові та інші фінансові установи (положення статті 4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»).
З огляду на викладене вище та зважаючи, що позивач є новоутвореною юридичною особою і за його допомогою не було здійснено жодної фінансової операції, до моменту включення інформації до Державного реєстру фінансових установ, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана відповідачем підстава для залишення без розгляду заяви позивача про внесення інформації до державного реєстру фінансових установ є необґрунтованою.
Щодо того, що примірний договір факторингу не містить дати затвердження, чим порушено вимоги підпункту 3.3.5 пункту 3.3 розділу 3 Положення № 152 колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 3.1.13 пункту 3.1 Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.2003 № 152 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 за № 1252/8573 (далі Положення № 152) передбачено, що для набуття статусу фінансової установи заявник подає до Держфінпослуг такі документи, зокрема, примірні договори з клієнтами щодо надання певних видів фінансових послуг, які затверджені уповноваженим органом заявника відповідно до його установчих документів (крім примірних договорів, які фінансові компанії подають разом із заявою про отримання відповідної ліцензії).
Підпунктом 3.3.5 пункту 3.3 Положення № 152 встановлено вимоги до оформлення документів, що подаються заявником, зокрема, строк, що минув з моменту підписання всіх документів, що подаються заявником (крім установчих), не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
Підпункт 3.3.5 пункту 3.3 розділу 3 Положення № 152 зазначає про те, що у тому випадку, якщо заявник подає до відповідача підписані документи, строк, що минув з моменту підписання таких документів не повинна перевищувати тридцяти календарних днів.
Як вбачається із вищезазначених норм, вимоги про обов’язкову наявність дати затвердження вони не містить. Договір факторингу повинен бути лише затверджений уповноваженим органом заявника відповідно до його установчих документів.
З огляду на зазначене, враховуючи, що примірний договір факторингу, екземпляр якого було подано відповідачеві у складі пакету документів, було затверджено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг-Сервіс», який є уповноваженим органом позивача відповідно до установчих документів, колегія суддів вважає, що вказана відповідачем підстава для залишення без розгляду заяви позивача про внесення інформації до державного реєстру фінансових установ є необґрунтованою.
Відповідно до п. 2.5. Положення № 41 реєстр створюється і ведеться Держфінпослуг, яка є його розпорядником та адміністратором.
Загальний порядок ведення Реєстру, відповідно до п. 4.3. Положення № 41 включає зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються до Держфінпослуг разом із заявою, на відсутність підстав для залишення заяви без розгляду; перевірку документів, які подаються до Держфінпослуг, на відповідність вимогам щодо внесення інформації про заявника до Реєстру; унесення інформації про заявника до Реєстру; оформлення і видачу Свідоцтва.
Згідно із п.п. 4.7, 4.10 Положення № 41 заява залишається без розгляду, якщо: заява підписана особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з порушенням вимог законодавства; документи подані не в повному обсязі. За відсутності підстав для залишення заяви про внесення інформації до Реєстру без розгляду Держфінпослуг не пізніше 30 календарних днів з дати її надходження приймає рішення про внесення інформації про заявника до Реєстру, яке підлягає подальшому схваленню Держфінпослуг як колегіальним органом, або про відмову в унесенні інформації про заявника до Реєстру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов