КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-2349/09                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                      Петрика І.Й.,

                  Суддів:                                                      Земляній Г.В.,

                                                                              Парінова А.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до інспектора Дорожньої патрульної служби Прилуцького ДАІ капітана міліції Чалого В’ячеслава Анатолійовича та майора міліції Духна В’ячеслава Віталійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Дорожньої патрульної служби Прилуцького ДАІ капітана міліції Чалого В’ячеслава Анатолійовича та майора міліції Духна В’ячеслава Віталійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги  у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень  (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).   

Відповідно до ч. 1 ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства   України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи позивач по вул. Незалежності в м. Прилуки Чернігівської області розмістив рекламний штендер, чим порушив визначений законодавством порядок узгодження з органом ДАІ, порушивши   вимоги п. 32.1 ПДР України,  тим самим  скоїв правопорушення передбачене ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Постановою СВ № 013664 від 10.08.2009 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності  та накладено стягнення у вигляді  штрафу в розмірі 650 грн.

Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови, колегія зважає наступне.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до вимог п. 32.1. ПДР України, а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах –адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій, місць торгівлі та надання послуг.

Як вбачається з  ч. 2 ст. 140 КУпАП, порушення визначеного законодавством порядку погодження з Державною автомобільною інспекцією: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об’єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування –тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян –суб’єктів господарської діяльності –від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає встановленим, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а  саме постановою про адміністративне правопорушення від 10.08.2009 року СВ № 013664.

Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно порушив вимоги   п. 32.1. ПДР України, а  тому оскаржувана постанова винесена з додержанням норм  чинного законодавства та  підстав для її скасування  колегія суддів не вбачає.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача  не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції  вірно встановив  обставини справи, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254  КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                            І.Й. Петрик

                      Судді:                                                                                             Г.В. Земляна

                                                                                                                        А.Б. Парінов