КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-318/09                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                      Петрика І.Й.,

                  Суддів:                                                      Земляній Г.В.,

                                                                              А.Б. Парінов,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Куликівської селищної ради на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2009 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області до Куликівської селищної ради про  спонукання виконання вимог КРУ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Куликівської селищної ради про  спонукання виконання вимог КРУ.

Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог  у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень  (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).   

Відповідно до ч. 1 ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства   України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції відповідно до пункту 2.2 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Чернігівській області на 1-й квартал 2009 року та на підставі направлень для проведення планової ревізії № 36 від 28.01.2009, №108 від 18.02.2009 року головним контролером-ревізором Ключник Н.В. та провідним контролером-ревізором Саломатінйм О.М. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Куликівської селищної ради за період з 29 травня 2008 року по 01 лютого 2009 року (окремі питання за період з 01.01.2007 року по 31.02 2009 року), результати якої оформлено актом ревізії від 27.02.2009 року № 25-08-21/4.

Ревізією повноти оприбуткування, стану збереження та використання об’єктів соцкультпобуту які знаходяться у комунальній власності територіальної громади селища Куликівка встановлено, що відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.2008 року без номера Куликівському ВУЖКГ надано в оренду споруди та обладнання комунального водопостачання та водовід ведення залишковою вартістю 436376 гривень, в якому конкретно не визначений розмір орендної плати. При цьому рішенням сесії селищної ради надано пільгу терміном на один рік в розмірі 99,99%.

В травні 2008 року об’єкти водопостачання та водовідведення були передані від ВУЖКГ та прибутковані по бухгалтерському обліку селищної ради залишковою вартістю 739832,00 гривень.

Куликівське ВУЖКГ рішенням сесії Куликівської селищної ради від 29.05.2008 було визнане виконавцем по наданню послуг населенню з водопостачання та водовід ведення до моменту укладання договору оренди. Таким чином, впродовж червня – грудня 2008 року система водопостачання та водовідведення обліковувалася по бухгалтерському обліку Куликівської селищної ради та перебувала у користуванні ВУЖКГ без договірних відносин, чим порушено ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 року № 2269, якою передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, Методику розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності громад Куликівського району, затвердженої рішенням сесії районної ради від 28.08.2007 року. В результаті вищевказаного селищною радою недоотримано орендної плати на загальну суму 12947 гривень.

06.03.2009 року листом № 25-08-18-14/1342-2009 на адресу Куликівської селищної ради КРУ в Чернігівській області було направлено обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень.

Проте зазначена вимога про вжиття заходів щодо надходження орендної плати за користування об’єктами системи водопостачання та водовідведення впродовж червня-грудня 2008 року з сумі 12947 виконана не була.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»передбачено право органів державної контрольно-ревізійної служби пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Зважаючи на дану норму Закону, враховуючи, що Куликівською селищною радою вимогу КРУ в Чернігівській області виконано не було, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 року 2939-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі –підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Статтею 8 вказаного Закону закріплені основні функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, серед яких зазначено проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності (п. 2).

Порядок проведення Контрольно-ревізійними управліннями ревізії встановлений ст. 14 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26.01.1993 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254  КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Куликівської селищної ради залишити без задоволення, а постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                            І.Й. Петрик

                      Судді:                                                                                             Г.В. Земляна

                                                                                                                        А.Б. Парінов