КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2013/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"02" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляній Г.В.,
Парінова А.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії, як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ОСОБА_3) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії, як дитині війни.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва протиправною за період з 24.05.2010 року по 22.12.2010 року щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 24.05.2010 року до 22.12.2010 року відповідно закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195; зобов’язано Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 24.05.2010 року до 22.12.2010 року відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, встановленого законом на 2010 рік.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.
Згідно із ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції –позивач має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вказаним Законом від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006 року встановлено правовий статус дітей війни, і визначено основи їх соціального захисту, а саме шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
На підставі Закону позивачу лише з 01.01.2008 року здійснюється підвищення пенсії на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи із положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість Пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком (надалі по тексту первинна редакція), суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно порушено права позивача.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.) не виповнилося 18 років.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, діючого з 01.01.2006 р., дітям війни щомісячно виплачується соціальна допомога в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Проте Голосіївським районним судом м. Києва не зазначено статтю Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у відповідності до якої відповідач зобов’язаних здійснити перерахунок персії позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва –задовольнити частково.
Змінити постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії, як дитині війни, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови наступним чином:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 надбавки до пенсії як «дитині війни»у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 24.05.2010 року по 22.12.2010 року з врахуванням раніше здійсненних виплат».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов