КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-1072/10                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Головуючого судді:                                                          Петрика І.Й.,

                  Суддів:                                                          Земляній Г.В.,

                                                                                  Парінова А.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 23 листопада 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої  Щомісячної державної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання донарахувати та виплатити щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо недонарахування і виплати позивачу встановленого законом підвищення до пенсії дітям війни; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1   з підвищенням  на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести виплати у відповідності до  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 13 квітня 2010 року по  13 жовтня  2010 року з урахуванням проведених за цей період виплат.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень  (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).   

Відповідно до ч. 1 ст. 9  Кодексу адміністративного судочинства   України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».   

Зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Як слідує із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції позивач являється відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни.

В зв’язку з цим на нього  поширюється дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і він як дитина війни має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.   

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.   

З огляду на зазначене вище рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність застосовувати при розгляді даного спору попередню редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни підвищуються пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

 Однак, всупереч положенням Конституції України, вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та рішенню Конституційного Суду України, п.п. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визначено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10 % прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.     

 З огляду на зазначене та керуючись загальними засадами пріоритету закону над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при призначенні позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни слід керуватися положеннями ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначено розмір надбавки до пенсії, оскільки постанови Кабінету Міністрів України, за своєю юридичною природою, є підзаконними нормативними актами, мають меншу юридичну силу і не можуть змінювати положення визначені Законом.

З такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VІ від 28.12.2007 р. статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Таким чином, починаючи з   07.06.2010    року особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

 Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Як зазначено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 23 листопада 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову  Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 23 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                            І.Й. Петрик

                      Судді:                                                                                             Г.В. Земляна

                                                                                                                        А.Б. Парінов