ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.03.11 Справа № 5021/262/2011.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №5021/262/2011
за позовом: приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю«Сумитеплоенерго», м.Суми
про стягнення 12145 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Дубовик В.В. (дов. № 22 від 06.01.2011р.)
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу матеріальні збитки завданні затопленням гарячою водою з теплотраси приміщення адміністративно-складського призначення, площею 250,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. За сумська, 14 в сумі 12145 грн, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.
Позивач в судове засідання не з’явився, проте подав заяву з проханням провести судове засідання за відсутності його представника. Будь яких додаткових пояснень з огляду на заперечення відповідача ним не подано.
Представник відповідача 24.02.2011 року подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 28.10.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» взагалі не надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води ані до приміщення ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ані до інших приміщень даного будинку, також товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» не надавало послуги ні ОСОБА_1., ні власникам приміщень будинку АДРЕСА_1 з обслуговування, утримання та ремонту внутрішньо будинкових систем даного будинку тому відповідач не несе жодної відповідальності за невстановлену шкоду, завдану невстановленими особами приміщенням ОСОБА_1
Крім того, відповідач подав клопотання про застосування позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.
28.03.2007 р. між закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та Шведовою Тетяною Федорівною було укладено Договір страхування майна фізичних осіб № 801572755, згідно з умовами якого було застраховане нежиле приміщення адміністративно-складського призначення, площею 250,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
28.10.2007 р. відбулося затоплення застрахованого приміщення гарячою водою з теплотраси, що проходить поза межами приміщення. Як випливає із Акту залиття нежитлового приміщення від 29.10.2007 р. відповідальність за теплокамеру та зовнішню теплотрасу несе відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго». У зв'язку з тим, що герметизація інженерних вводів виконана, то відповідальність за даний прорив на думку позивача несе Відповідач.
Вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести для приведення застрахованого приміщення в стан, що передував залиттю було визначено на підставі Висновку № 509/07 експертного будівельно-технічного дослідження від 07.12.2007р. у розмірі 23 696,00 грн.
На підставі зібраних документів комісією АТ «СГ «ТАС» (приватне) було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком і сплаті страхувальнику на підставі Страхового акту від 17.01.2008р. суми страхового відшкодування у розмірі 12 145.00 (дванадцять тисяч сто сорок п'ять грн. 00 коп.).
Платіжним дорученням № 806 від 29.01.2008 року сума страхового відшкодування була переведена на рахунок страхувальника.
Позивач посилається на те, що згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідач, заперечуючи висунуті до нього вимоги, пояснює, що позивач не наводить жодних доказів, які б підтверджували, що шкоду, завдану внаслідок затоплення, завдано саме відповідачем, що відбулось саме затоплення застрахованого приміщення, що затоплення відбулось саме 28.10.2007 р., а не раніше. Також позивачем, на його думку не додано доказів, які б підтверджували, що застраховане приміщення було залито саме гарячою водою, а також, що ця вода надходила саме з теплотраси, а не з внутрішньобудинкових систем опалення, постачання холодної/гарячої води чи водовідведення (при цьому в позові не зазначено з якої саме теплотраси, де саме вона проходить, якій особі належить на праві власності, хто її використовує чи у кого дана теплотраса перебуває на балансі).
Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би підтверджував, що шкоду, заявлену до відшкодування, завдано саме відповідачем. Основним доказом, на який в позовній заяві посилається позивач є акт від 29.10.2007 р., складений особами невстановленої організації (підприємства чи установи) - ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4 змісту даного акту неможливо встановити яке саме приміщення затоплене водою, оскільки в акті відсутня адреса приміщення, а лише зазначено, що «подвальное помещение 250 м кв было затоплено г/водой с теплотрассы».
Станом на 28.10.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» взагалі не надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води ані до приміщення ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ані до інших приміщень даного будинку, також товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» не надавало послуги ні ОСОБА_1., ні власникам приміщень будинку АДРЕСА_1 з обслуговування, утримання та ремонту внутрішньо будинкових систем даного будинку тому відповідач не несе жодної відповідальності за невстановлену шкоду, завдану невстановленими особами приміщенням ОСОБА_1
Крім того, відповідачем подана копія рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 484 від 22.09.2009 року «Про визначення виконавців/виробників послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми», з якого вбачається що ним не надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, позивач заявив і про застосування позовної давності.
Так, статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу у межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регрес ними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
Як вбачається з копії платіжного доручення № 806 від 29.01.2008 року на суму 12145 грн. страхового відшкодування, заявленого до відшкодування відповідачу в порядку регресу, сплачено позивачем вигодонабувачу (ЗАТ «ОТП Банк») 29.01.2008 року. Тобто, основне зобов’язання виконано позивачем 29.01.2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано (надіслано) 31.01.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Тому на підставі викладеного, керуючись ст. ст.257, ч. 6 ст. 261, ч. ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України та ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. В задоволенні позову – відмовити.
СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2011 р.