ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2011 року Справа № 3/26-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого судді Вечірко І.О.–доповідача
судді: Антонік С.Г., Голяшкін О.В.
секретар судового засідання: Заболотна О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Салтисюк Ю.В. представник, довіреність №б/н від 23.12.10;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 03.12.10;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Новомосковськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2011р.
у справі № 3/26-11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Бурчак”,с. Бурчак, Михайлівський район, Запорізької області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Новомосковськ
про стягнення 154 768 грн. 21 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.11р. у справі №3/26-11 (суддя Юзіков С.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”Бурчак”,с.Бурчак до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Новомосковськ про стягнення 154 768 грн. 21 коп. задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак" 151 500 грн.00 коп. - боргу, 1 515 грн.00 коп. - державного мита, 231 грн.02 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не повернув позивачу безпідставно перераховані ним грошові кошти у розмірі 151 500,00 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Фізичної особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій посилається на те, що судом першої інстанції помилково застосовані норми матеріального права, а також неповністю з”ясовані обставини справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення по даній справі і просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №3/26-11 від 08.02.2011р. та прийняти нове, яким відмовити ТОВ “Агрофірма”Бурчак” у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що факт постачання товару позивачу підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.10.2010р., 16.10.2010р., 17.10.2010р., 25.10.2010р. та 28.10.2010р. Окрім товарно-транспортних накладних факт постачання товару підтверджується заявами та поясненнями водіїв ТОВ “Фірма”Агропроменерго” ЛТД ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що займались перевезенням товару позивачу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 24.03.2011р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги і просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ”Бурчак” мало намір укласти з Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_4 договір поставки фуражної пшениці № 922-10 (далі Договір), за яким Продавець (Відповідач) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Позивачеві), а Покупець прийняти і оплатити фуражне зерно (пшениці) урожаю 2010р., на умовах цього Договору (п. 1 Договору), про що свідчить підписаний представником позивача та скріплений його печаткою примірник договору (а.с.9).
Фізичної особа-підприємець ОСОБА_4 зазначений договір не підписав, а тому договір не можна вважати укладеним.
Проте, позивач провів оплату фуражної пшениці у кількості 100 метричних тон, на суму 151 500,00 грн., перерахувавши грошові кошти на рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 465 від 29.09.10р.
15.11.10р. Позивач направив Відповідачеві вимогу про повернення попередньої оплати у розмірі 151 500,00 грн. (вих. № 17/38 від 11.11.10р.), про що свідчить опис вкладення у цінний лист, наявний у матеріалах справи (а.с.18). Окрім цього, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що другий екземпляр Договору, який було передано на підписання не повернуто, просить підписати повторно Договір № 922-10 від 22.09.10р., а також, підписати акт зведення взаєморозрахунків.
Після направлення позивачем зазначеної вимоги відповідач договір не підписав, перераховані кошти не повернув.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
У зв”язку з цим позивач звернувся в господарський суд з позовом про повернення перерахованих відповідачу коштів у сумі 151 500,00 грн.
Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки сторони не перебували у договірних відносинах, грошові кошти у розмірі 151 000,00 грн. були перераховані позивачем відповідачу без достатніх правових підстав.
У зв”язку з цим, відповідач був зобов”язаний повернути позивачу отримані ним грошові кошти у розмірі 151 000,00 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 151 000,00 грн., безпідставно перерахованих відповідачу.
Позивач також з посиланням на ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача крім основного боргу інфляційні, річні та пеню.
Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” пеня може бути нарахована лише за погодженням сторін, а оскільки договір між сторонами не було укладено –то вимоги позивача про стягнення пені є неправомірними.
Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу у стягненні інфляційних та річних, оскільки відповідні суми нараховані за період, що передував направленню ним вимоги про повернення безпідставно перерахованих коштів.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги колегією апеляційного господарського суду оскільки подані в їх обгрунтування докази не стосуються правовідносин сторін, що є предметом даного спору.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки ним не обгрунтовано наявності обставин, які свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2011р. у справі № 3/26-11 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Новомосковськ –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий суддя І.О.Вечірко
Суддя С.Г.Антонік
Суддя О.В.Голяшкін