ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/153/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучми К.С.
при секретаріГоробець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державне підприємство "Придніпровська залізниця" до Державна інспекція з контролю за цінами в Запорізькій області про скасування рішення про застосування економічних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2007 року позивач звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом про визнання нечинним рішення №73 від 04 травня 2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з вилученням 17 553, 60 грн., оскільки вважає його незаконним та винесеним з порушенням вимог діючого законодавства. В обґрунтування позовних послався на те, що згідно п.п.3.1, 3.2 Інструкції від 03 грудня 2001 року підставою для прийняття рішення про вилучення економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами; актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються; копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акта, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою. Всупереч зазначеному нормативному документу, відповідачем керівнику, головному бухгалтеру позивача для підписання акт надано не було. Запорізька дирекція залізничних перевезень отримала акт №328 від 06.04.2007 року вже з поміткою: «Від підпису відмовились». Акт №328 від 06.04.2007 року юридичній особі - Державному підприємству Придніпровська залізниця» не направлявся взагалі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав, посилаючись на те, що перевірка Запорізької дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця» проводилась на підставі посвідчення №001207 від 21 листопада 2006 року. Строк дії посвідчення до 29 грудня 2006 року, котрий продовжувався неодноразово. Ставиться під сумнів, продовження терміну перевірки, так як позивачу невідомо яка необхідність була в цьому. Приймаючи рішення №73 від 04 травня 2007 року, відповідач встановлює порушення позивачем, як підставу для застосування цього рішення, «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», який затверджено наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року №551. При цьому відповідач зазначає, що саме за дану послугу плата в Тарифному керівництві №1 не передбачена, внаслідок чого виникає протиріччя відповідача в своїх твердженнях.
Представник відповідача в черговий раз в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення в яких зазначив, що в період з 21.11.2006 року по 06.04.2007 року відповідачем на виконання п.20 Плану роботи та на доручення прокуратури Запорізької області від 21.04.2007 року проведено перевірку позивача. В ході перевірки було встановлено безпідставне стягнення плати за послугу «Видача довідки про наявність коштів платника» (код послуги - 212) без звернення замовнику на станціях Великий Токмак, Верхній Токмак, Вільнянськ, Молочанськ. З’ясування наявності коштів на рахунку платника здійснюється працівниками позивача до початку оформлення перевізних документів і є їх обов’язком. Тарифним керівництвом №1, затвердженим наказом Мінтрансу України від 15.11.99 №3551, плата за цю послугу не передбачена. Зазначена послуга не передбачена жодним нормативно-правовим актом.
Держінспекторами були чітко виконані вимоги чинного законодавства: була поставлена відмітка про відмову від підпису, оскільки керівництво відмовилось отримати акт перевірки; другий примірник акту перевірки надано до канцелярії ДП «Придніпровська залізниця», про що свідчить вхідний номер 423 від 11 квітня 2007 року. Відповідно до Порядку проходження матеріалів перевірок в Держінспекції Мінекономіки України від 14 травня 1997 року, в разі необхідності термін перевірки може бути подовжений керівництвом Держінспекції за аргументованим поданням керівника відділу. Термін перевірки подовжувався п`ять разів на підставі подання начальника галузевого відділу. Аргументами для подовження перевірки визначались: доручення прокуратури Запорізької області, що надійшло під час проведення перевірки; залучення районних інспекторів до перевірки; повільне надання документів посадовими особами ДП «Придніпровська залізниця»; значний обсяг документів, які необхідно було опрацювати і узагальнити. Позивач просив у задоволені позову відмовити, з викладених у запереченнях до нього підстав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішення №73 від 04 травня 2007 року Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області винесено на підставі акту №328 від 06 квітня 2007 року який був складений за наслідками перевірки проведеної в період з 21 листопада 2006 року по 06 квітня 2007 року з питання правильності застосування тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послугами.
У рішенні зазначено, що ДП «Придніпровська залізниця» було порушено вимоги «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», який затверджено наказом Мінтрансу України від 15.11.2005 № 551 року і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2005 року.
Згідно акту перевірки встановлено, що ДП «Придніпровська залізниця» необґрунтовано отримало виручку у період з 01 березня 2006 року по 23 лютого 2007 року за рахунок безпідставного стягнення плати за видачу «Довідки про наявність коштів на рахунку платника» товарними касирами станцій: Великий Токмак, Верхній Токмак, Вільнянськ та Молочанськ у сумі 5 851, 20 грн.
В акті зазначено, що за період з 01 березня 2006 року по 23 лютого 2007 року позивачем нараховано та отримано необґрунтовану виручку в сумі 5 851, 20 грн., у зв’язку з чим підлягає нарахуванню економічна санкція в розмірі подвійної отриманої виручки.
Таким чином сума безпідставно одержаної виручки складає 5 851, 20 грн. і підлягає до вилучення в державний бюджет на підставі ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Також підлягає вилученню сума штрафу в двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 11 702, 40 грн., а всього 17 553, 60 грн.
Суд вважає, що рішення ДІ з контролю за цінами у Запорізькій області від 04 травня 2007 року за №73 прийнято з перевищенням визначеної законом компетенції органу, що прийняв рішення та суперечить законам України, а тому є нечинним з викладених нижче підстав.
Запорізька дирекція залізничних перевезень відповідно до Положення є відокремленим структурним підрозділом та діє згідно «Положення про Запорізьку дирекцію залізничних перевезень», затверджену наказом в.о.начальника Придніпровської залізниці від 13.08.2004 року №721/Н, яке втратило чинність 11.08.2006 року.
Відповідач повідомляючи про проведення перевірки в листопаді – грудні 2006 року листом від 09.11.2006 року №01-15/1628 «Про проведення перевірки», послався лише на план, а зазначено доручення прокуратури Запорізької області від 24 січня 2007 року №08-11 вих.07.
Запорізька дирекція залізничних перевезень отримала акт №340 від 06.04.2007 року з поміткою про відмову від підпису, адже керівнику, головному бухгалтеру дирекції для підписання акт не надано було. Як свідчить текст акту перевірки, склад перевіряючи не відповідав визначеному в посвідченні. Держінспектори Чорна С.В. та Дзигало А.В. здійснили перевірку без участі начальника відділу Канівченко З.В.
В судовому засіданні встановлено, що як свідчить текст посвідчення №001207 від 21.11.2006 року, перевірку повинні були проводити наступні особи: начальнику відділу Канівченко З.В., головний держінспектор Чорна С.Е., провідний держінспектор Дзигало А.В. Перевіряємий період у посвідченні не зазначено. Термін дії посвідчення було продовжено до 30 січня 2007 року, 10.02.2007 року, 28 лютого 2007 року, 06 квітня 2007 року.
Так судом встановлено, що спірне рішення прийнято на підставі перевірки, здійсненої перевіряючими у складі, який не відповідав складу, зазначеному у посвідченні №001207. Змін щодо складу перевіряючих до посвідчення не вносилось.
У рішенні не зазначено, які саме норми Збірника штрафів на перевезення вантажів залізничним транспортом або інших нормативних актів порушено підприємством. Яка саме норма (пункт, розділ, стаття, тощо) названого нормативного акту порушена підприємством, відповідачем у рішенні не зазначено. Дана додаткова послуга передбачена Тарифним керівництвом №1 та віднесена до п.6 параграфу 9 розділу 2 таблиці 4 і діє з моменту введення Тарифного керівництва з 01 січня 2000 року.
Посилання відповідача в запереченнях на позов на ту обставину, що відомості відносно того, який нормативний акт порушено підприємством, містяться у акті перевірки, суд вважає необґрунтованим. У оспорюваному рішенні не міститься відомостей щодо акта перевірки, часу та місця її проведення. Отже, навіть за наявності у акті відповідних відомостей, рішення №73 від 04.05.2007 року не можна вважати обґрунтованим. У акті перевірки також не зазначено, який нормативний акт порушено підприємством. Як зазначили перевіряючи, довідки стосовно наявності грошових коштів на рахунках клієнтів залізниці повинні надаватись безкоштовно, однак Тарифне керівництво №1 є фактично збірником тарифів та цін, у якому не йдеться про безкоштовні послуги. Отже отримуючи кошти за безоплатні послуги, неможливо порушити ціни, встановлені Тарифним керівництвом.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені в судовому засіданні. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для задоволення позову.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, обмежившись запереченнями на позов, правомірність своїх дій, що стосуються ухвалення рішення не довів, своїм правом про призначення тих чи інших експертиз не скористався. Тому суд вважає, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Запорізькій області від 04 травня 2007 року №73 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з вилученням 17 553, 60 грн. також прийнято без врахування норм ст.250 ГК України, у якій передбачено право контролюючого органу на застосування адміністративно-господарських санкцій протягом одного року з моменту вчинення правопорушення. Оскільки рішення винесено 04.05.2007 року, то санкції могли бути застосовані за порушення, що мали місце після 04 травня 2006 року. Як свідчить текст рішення, санкцій застосовано за отримання виручки з 01.03.2006 року.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, складання, підписання акту перевірки. Також спірне рішення не відповідає вимогам діючого законодавства та прийнято з порушенням строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого ст.250 ГК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Запорізькій області від 04 травня 2007 року №73 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з вилученням 17 553, 60 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 23 березня 2011 року.
Суддя
К.С. Кучма