Справа № 2-4966/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2009 рою»‘ Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Малютіної Н.М.,

при секретарі Маловічко О.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Воронової І.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія «Алекс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в подальшому зі змінами та доповненнями, до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.02.2007 р. між нею та відповідачем був укладений договір № 53Н/02, відповідно якому вона зобов’язалася внести на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 158000 грн. в оплату за автомобіль «Ніссан TEANA», який відповідач зобов’язався поставити. Відповідно до договору 21.02.2007 р. вона внесла на рахунок відповідача аванс за автомобіль в сумі 32000 грн. В строк до 28.02.2007 p., відповідно договору, автомобіль їй наданий не був у зв’язку з затримкою по технічним причинам з вини виробників. їй було запропоновано до здійснення поставки автомобіля частками погашати вартість автомобіля, щоб до його отримання сплатити всю суму його вартості. Так, відповідно до договору, нею на рахунок відповідача 26.03.2007 p., 23.04.2007 р. та 21.05.2007 p. були внесені грошові кошти в рахунок доплати за автомобіль по 32000 грн. при кожній виплаті. Станом на 22.05.2007 р. їй залишилося до повної взаєморозрахунку з відповідачем сплатити 30000 грн.

Наприкінці травня - початку червня 2007 р. вона дізналася, що автомобіль, який повинен був бути наданий для неї відповідно договору, був переданий казино. Представник адміністрації відповідача повідомив, що її автомобіль нібито був тимчасово наданий в розпорядження казино «Білий рояль» за усним розпорядженням дирекції відповідача та на даний час повернутий їй бути не може, оскільки на нього накладений арешт правоохоронними органами. Автомобіль був вилучений та переданий відповідачу під розписку та без дозволу правоохоронних органів його видати не можуть.

В Приморському РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області вона дізналася, що у відношенні директора зазначеного казино порушена кримінальна справа та під час його розслідування автомобіль був вилучений і переданий на відповідальне зберігання до відповідача. Слідчий відмовився повернути її автомобіль, мотивуючи тим, що автомобіль їй не належить. Відповідач відмовив їй в поверненні сплачених нею грошових коштів та наданні іншого автомобіля. 03.03.2007 р. відповідач повернув сплачені грошові кошти в сумі 128000 грн. Діями відповідача їй була спричинена матеріальна шкода у вигляді знецінювання грошових коштів, наданих нею в розпорядження відповідача, у зв’язку’ з інфляцією на загальну суму 25664 грн.

Діями відповідача їй була спричинена моральна шкода в сумі 64000 грн.. В 2006 р. вона була прооперована у зв’язку з захворюванням щитовидної залози, після чого лікарями їй був рекомендований спокій, режим, відсутність хвилювань. В зв’язку з вищезазначеними подіями вона перенесла сильний стрес, що спричинило різке погіршення її стану здоров’я. У неї з’явилися сильні головні болі, погіршення загального самопочуття, набряки кінцівок, болі в суглобах та кінцівках, погіршення пам’яті, прибавка ваги. Протягом червня-липня 2007 р. пройшла курс амбулаторного лікування, але її стан почав погіршуватися та з 27.07.2007 р. по 06.08.2007 р. вона була госпіталізована до міської лікарні № 20 м. Маріуполя з діагнозом: післяопераційний гіпотеріоз, важка форма, декомпенсація; міокардітичний кардіосклероз ендокринного генезу; екстрасисталічна аритмія; дисциркуляторна енцефалопатія з синдромом ВСД з гіпертензією. Після виписки з лікарні її стан здоров’я був нормалізований, однак значно погіршився. 23.01.2008 р. їй була встановлена 2 група інвалідності за загальним захворюванням.

Крім того, у зв’язку з спричиненням їй матеріальної та моральної шкоди, вона була змушена звернутися за юридичною допомогою, сплативши при цьому адвокату 2500 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну та моральну шкоду, витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Надалі позивачка в зал судового засідання не з’являлася, надавши суду заяву, про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 57).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно 21.02.2007 р. між ними та позивачкою був укладений договір № 53Н/02, відповідно якому позивачка зобов’язалася внести на рахунок «Компанії «Алекс» грошові кошти в сумі 158000 грн. в оплату за автомобіль «Ніссан TEANA», який вони зобов’язався поставити. Відповідно до договору 21.02.2007 р. позивачка внесла на рахунок відповідача аванс за автомобіль в сумі 32000 грн. Згідно з п. 3.3 відповідного договору, «отпуск товара производится только после полной оплаты по договору». На момент поставки товару - 28.02.2007 р., він не був повністю оплачений. Позивач вносила оплату за автомобіль до червня 2007 р. та сплатила 128000, 00 грн., і тільки 03.03.2008 р. звернулася до відповідача з заявою про відмову від придбання автомобіля та повернення цієї суми. Зазначена сума булла відповідачу повернута в цей же день. Крім того, позивачем не доведено зв’язок між погіршенням здоров’я та неправомірними діями відповідача. Просила відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивач є подругою його дружини. Наприкінці весни 2007 р. він підвіз позивача до автомобільного салону для отримання автомобілю. Повернувшись з автосалон)- позивач пояснила, що автомобіль їй не віддали, після чого він відвіз її додому. Йому не відомо, чи сплатила на той час позивач всю вартості автомобіля.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є таксистом і позивач є постійним замовником з приводу перевезення по м. Донецьку. Наприкінці весни - на початку літа вона попросила його перегнати її автомобіль в м. Донецьк, однак зробити це йому не вдалося. Позивачка вийшла з автосалону «Алекс» та почала з кимось розмовляти на підвищених тонах, після чого сказала, що перегону автомобіля не буде.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія «Алекс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та АТВТ «Компанія Алекс» 21.02.2007 р. був укладений договір № 53Н/02, предметом якого є автомобіль «Ніссан TEANA» (а.с. 7-8). Згідно п.2.1 даного договору загальна сума договору складає 158000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Покупцем 21.02.2007 р. внесена авансова оплата за товар в розмірі 32000, 00 грн., що зазначено в п.2.2. цього договору. Згідно п.2.3. договору залишок в розмірі 126000, 00 грн., вноситься не пізніше 3 днів з моменту надходження товару на склад продавця та повідомлення покупця. Відповідно зазначеному договору та Додаток № 1 до договору № 53Н/02 від 21.02.2007 р. (а.с. 9) ОСОБА_3 зобов’язалася внести на рахунок АТВТ «Компанія Алекс» грошові кошти в сумі 158000 грн., в оплату за автомобіль «Ніссан TEANA», рік випуску 2006, двигун 2, 0 (бензин 140 л.с), який відповідач зобов’язався поставити. Відповідно до договору 21.02.2007 р. позивач внесла на рахунок відповідача аванс за автомобіль в сумі 32000, 00 грн. На рахунок відповідача 26.03.2007 p., 23.04.2007 р. та 21.05.2007 p. позивачем також були внесені грошові кошти в рахунок доплати за автомобіль по 32000, 00 грн. при кожній виплаті (а.с. 10-11). Станом на 22.05.2007 р. їй залишилося до повного взаєморозрахунку з відповідачем сплатити 30000, 00 грн. В матеріалах справи є товарно-транспортні накладні та специфікації до них, відповідно яких на складі відповідача знаходилися два автомобілі «Ніссан TEANA» (а.с. 92-95, 96-109). Крім того в матеріалах справи є заява ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення грошових коштів від 03.03.2008 р. (а.с. 111), відповідно якої відповідач повернув їй сплачені за автомобіль грошові кошти в сумі 128000, 00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 03.03.2008 р. (а.с. 110).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, ст. 1166 ЦК України передбачають загальні підстави відшкодування шкоди, а саме:

1.   1.     наявність шкоди,

2.   2.     протиправність поведінки особи, що завдала шкоду,

3. причинний зв’язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою,

4. вина особи, що завдала шкоду.

Відповідно ст. 1168 ч. 1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 334 ч. 1 ЦК України, право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи позивачки щодо спричинення їй матеріальної та моральної шкоди не знайшли свого підтвердження та спростовуються письмовими доказами, які є в матеріалах справи, а саме було встановлено, що дійсно між позивачем та відповідачем 21.02, 2007 р. був укладений договір № 53Н/02, предметом якого є автомобіль «Ніссан TEANA» (а.с. 7-8). Покупцем 21.02.2007 р. внесена авансова оплата за товар в розмірі 32000, 00 грн., що зазначено в п.2.2. цього договору. Відповідно до договору 21.02.2007 р. позивач внесла на рахунок відповідача аванс за автомобіль в сумі 32000, 00 грн. На рахунок відповідача 26.03.2007 p., 23.04.2007 p. та 21.05.2007 p. позивачем також були внесені грошові кошти в рахунок доплати за автомобіль по 32000, 00 грн. при кожній виплаті (а.с. 10-11). Відповідно п.3.1 зазначеного договору продавець зобов’язується поставити товар до 28.02.2007 р. На цей час на складі відповідача знаходилися два автомобілі «Ніссан TEANA», які були продані в березні та вересні 2007 р., про що свідчать товарно-транспортні накладні та специфікації до них (а.с. 92-95, 96-109). Станом на 28.02.2007 р. автомобіль не був повністю оплачений та його відпуск не проводився, оскільки відповідно п.3.3. договору № 53Н/02 від 21.02.2007 р. відпуск товару провадиться після надходження повної оплати за договором. До цього моменту товар знаходиться у володінні продавця, який несе відповідальність за його збереження, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 96-99). Позивач ОСОБА_3 вносила оплату за автомобіль до червня 2007 p., сплативши 128000, 00 грн. 03.03.2007 р. за заявою позивача відповідач повернув їй сплачені за автомобіль грошові кошти в сумі 128000, 00 грн., про що свідчить заява про розірвання договору купівлі-продажу та повернення грошових коштів від 03.03.2008 р. та видатковий касовий ордер від 03.03.2008 р. (а.с. 110, 111).

Крім того, позивачем не надано суду жодного доказу про те, що саме їй належить автомобіль «Ніссан TEANA», який було передано у користування казино «Білий рояль», а потім вилучено правоохоронними органами. Автомобіль «Ніссан TEANA» був переданий приватному підприємцю ОСОБА_6 на відповідальне зберігання 19.02.2007 p., про що свідчить договір зберігання від 19.02.2007 р. (а.с. 81-82) та в подальшому на нього був накладений арешт правоохоронними органами. Таким чином встановлено, що договір зберігання автомобіля «Ніссан TEANA» був укладений раніше ніж договір № 53Н/02 купівлі-продажу автомобіля «Ніссан TEANA» від 21.02.2007 р. тим самим спростовуючи доводи позивача про те, що саме цей автомобіль належить їй відповідно договору № 53Н/02 від 21, 02.2007 р.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 CT.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, в тому числі позивачу, під час розгляду справи було роз’яснено їх права та обов’язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявления необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди не обгрунтовані, оскільки відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода відшкодовується особою, яка її спричинила. Позивачка дійсно вносила оплату за товар у відповідності до договору купівлі-продажу від 21.02.2007 р. до червня 2007 p., заплативши 128000, 00 грн. з 158000, 00 грн. і тільки 03.03.2008 р. звернулася до відповідача з заявою про відмову в придбанні автомобіля та повернення їй цієї суми. Зазначена сума була повернута позивачу того ж дня, що підтверджується матеріалами справи. Суд вважає, що за період з лютого по червень 2007 р. на склад відповідача надійшло 25 автомобілів «Ніссан TEANA», що підтверджується товарно-транспортними накладними, з цих автомобілів 4 автомобілі відповідали вимогам позивачки, що підтверджується Додатком № 1 до договору № 53Н/02 від 21.02.2007 р. (позивач мала намір придбати автомобіль «Ніссан TEANA» синьо-чорного кольору, двигун 2, 0, базової комплектації). Будь-який з цих чотирьох автомобілів міг бути переданий позивачці лише після повної оплати товару, але, як було встановлено в судовому засіданні, позивачка не внесла повну оплату за товар. Крім того, останній раз ОСОБА_3 внесла оплату за товар 21.05.2007 р. і посилалась на те, що не змогла повність сплатити вартість автомобіля на початку червня 2007 р, тому що їй стало відомо, що автомобіль, який вона вважала своїм, вилучено працівниками міліції в ході огляду за місцем зберігання. Цей аргумент не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до запиту слідчого СВ Приморського РВ МГУ ГУМВС України в Донецькій обл. бід 09.07.2007 p. зазначено, що огляд і вилучення даного автомобіля проводилося 25.06.2007 р. Також в матеріалах справи маються договір зберігання автомобілю від 19.02.2007 p., відповідно якого зазначений автомобіль був переданий відповідачем на зберігання приватному підприємцю ОСОБА_6 саме 19.06.2007 р., тому суд вважає, що незазначений автомобіль 2006 р.в. позивач помилково вважала своїм. Крім того, доводи позивача про те, що відповідач розпоряджався нібито належним позивачу автомобілем, не знайшли свого підтвердження, тому що відповідно до ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України, право власності на автомобіль виникає з моменту передач1 товару і підлягає державній реєстрації.

Не знайшли свого підтвердження ні в судовому засіданні ні в матеріалах справи і доводи позивача щодо спричинення їй моральної шкоди, а саме про те, що в зв’язку з вищезазначеними подіями вона перенесла сильний стрес, що спричинило різке погіршення її стану здоров’я, оскільки в 2006 р. її було прооперовано у зв’язку з захворюванням щитовидної залози. У неї з’явилися сильні головні болі, погіршення загального самопочуття, набряки кінцівок, болі в суглобах та кінцівках, погіршення пам’яті, прибавка ваги, та після курсу амбулаторного лікування її стан почав погіршуватися та з 27.07.2007 р. по 06.08.2007 р. вона була госпіталізована до міської лікарні № 20 м. Маріуполя з діагнозом: післяопераційний гіпотеріоз, важка форма, декомпенсація; міокардітичний кардіосклероз ендокринного генезу; екстрасисталічна аритмія; дисциркуляторна енцефаюпатія з синдромом ВСД з гіпертензією. Також не знайшли свого підтвердження доводи, щодо встановлення 2 групи інвалідності за загальним захворюванням внаслідок неправомірних дій відповідача. Суд вважає, що зазначені вимоги позивача є не обгрунтованими, оскільки позивачка не довела суду, що погіршення стану її здоров’я знаходяться в прямому причинному зв’язку з діями відповідача.

Відповідно до ст. 79 ч. 1, п. 1, 2 ч.3 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу, тощо.

Згідно ст. 88 ч. 1, 4 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд не знаходить законних підстав для відшкодування ОСОБА_3 понесених нею судових витрат.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 334, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60.79, 88, 131, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія «Алекс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.