Справа 2- 180/09р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в
складі:
головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.
при секретарі - Куделі О.М.
з участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського
підприємства "Пухівське", третя особа - відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в Броварському районі Київської області про
зобов’язання надати довідку про розмір втраченого заробітку
встановив:
У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обгрунтував наступним чином. З 4 травня 1977 року позивач працював водієм 3-го класу в радгоспі "Пухівський". 20 січня 1986 року йому було присвоєно кваліфікацію водія 1 -го класу.
14 травня 1991 року під час виконання трудових обов’язків з позивачем трапився нещасний випадок, що підтверджується актом ф. Н-1 від 15.05.1991 про нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав трудове каліцтво, і за висновком лікарсько-трудової експертної комісії від 26.12.1991 позивачу було встановлено 60 % втрати професійної працездатності.
При наступному огляді медико-соціальною експертною комісією з 01.01.1996 р ОСОБА_2 було встановлено 50 % втрати професійної працездатності, а з 01.01.2002 р. - 40 %.
З 26 грудня 1991 року (дати встановлення втрати професійної працездатності) радгосп "Пухівський" здійснював позивачу щомісячні виплати відшкодування шкоди, які розраховувались з середньомісячного заробітку позивача пропорційно до ступеня втрати професійної працездатності.
З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності", згідно з яким з 01.04.2001 матеріальну та моральну шкоду потерпілим на виробництві повинен відшкодовувати Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань.
Працівникам, які отримали трудові каліцтва до 01.04.2001 Фонд сплачує страхові виплати в розмірі, встановленому за місцем роботи таких працівників, й з того часу, коли з місця роботи до Фонду надійшли
документи, що підтверджують право працівників на страхові виплати.
З 1 лютого 1994 року радгосп "Пухівський" був перетворений у державне сільськогосподарське підприємство "Пухівське" (ДСП "Пухівське"), на підставі розпорядження адміністрації Броварського району від 21.09.1993 № 244.
Із 3 серпня 1995 року ДСП «Пухівське» було перетворене в колективне сільськогосподарське підприємство «Пухівське» (КСП «Пухівське»), за рішенням загальних зборів (протокол № 1 від 01.02.1995).
З 2 квітня 2000 року КСП «Пухівське» реорганізовано в приватне сільськогосподарське підприємство «Пухівське» (ПСП «Пухівське»), за рішенням загальних зборів (наказ № 13 від 02.04.2000), яке 1 грудня 2001 року передало за актом прийому-передачі всі необхідні документи, що підтверджують право позивача на страхові виплати у зв’язку з трудовим каліцтвом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі Київської області.
На підставі наданих ПСП "Пухівське" документів, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування проводить позивачу щомісячні страхові виплати з 1 грудня 2001 року.
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності", сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
Тобто, розмір щомісячної страхової виплати визначається, як добуток середньомісячного заробітку потерпілого та відсотку втрати професійної працездатності.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" встановлено з 1 квітня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 525 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Отже, якщо внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання працівника, який отримує мінімальну заробітну плату, йому буде встановлено за медичним висновком 40 % втрати професійної працездатності в травні 2008 року, то розмір його страхової виплати, розрахований пропорційно до його заробітку, складатиме 210 грн. на місяць (525 х 0, 4 - 40 % втрати працездатності).
Заробітна плата за кваліфіковану працю водія 1-го класу повинна нараховуватись у значно вищому розмірі, ніж мінімальна заробітна плата за виконання роботи, яка не вимагає кваліфікації.
Відповідач не зміг надати позивачу довідку про розмір тарифної ставки
водія 1-го класу за відповідний період пояснюючи тим, що документи стосовно розміру тарифних ставок (посадових окладів) працівників не збереглися на підприємстві.
З вини відповідача немає можливості зробити перерахунок і встановити правильний розмір виплат відшкодування шкоди за період з 1 травня 1992 року по 1 квітня 2001 року.
Відповідно до п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків", затверджених постановою КМУ від 26.06.1993 № 472, підставою перерахунку розміру відшкодування шкоди є підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових та бюджетних підприємств.
Тарифні ставки (оклади) працівників бюджетних підприємств, установ, організацій підвищуються при кожному підвищенні мінімальної заробітної плати на коефіцієнт її зростання. Підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників державних підприємств, установ, організацій регулюються постановами КМУ.
На даний час діє постанова КМУ від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", якою передбачено зростання тарифних ставок (посадових окладів) працівників бюджетної сфери на коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати. Розміри тарифних ставок працівників госпрозрахункових підприємств також пов’язані з підвищенням мінімальної заробітної плати.
Встановлюючи розміри тарифних ставок (посадових окладів) найманих працівників, будь-яке підприємство, установа, організація зобов’язані керуватись нормами законодавства України, що регулює трудові відносини.
Відповідно до частини 1 ст. 96 КЗпП України, основою організації праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Частиною 3 ст. 96 цього Кодексу встановлено, що формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Конкретний розмір тарифної ставки (посадового окладу) будь-якого кваліфікованого працівника визначається у колективному договорі, як добуток тарифної ставки робітника 1-го розряду (працівника найнижчої кваліфікації) та коефіцієнтів міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень.
Таким чином, відповідно до ст. 96 КЗпП України, розміри тарифних ставок (посадових окладів) працівників госпрозрахункового підприємства обов’язково підвищуються при кожному підвищенні розміру тарифної ставки
робітника 1 -го розряду на коефіцієнт підвищення тарифної ставки робітника 1-го розряду.
Радгосп "Пухівський" належав за видом економічної діяльності до галузі сільського господарства. Питання встановлення для сільськогосподарських підприємств мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації працівників на основі тарифної сітки вирішуються в галузевих угодах, які укладаються між Міністерством аграрної політики України, об’єднаннями роботодавців та профспілками працівників агропромислового комплексу України.
Відповідач не надав позивачу довідку про розмір тарифної ставки водія 1-го класу, але пояснив, що оплата праці у вказаний період проводилась по загальноприйнятих нормах у галузі сільського господарства, тобто по нормах, передбачених галузевими угодами.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив зобов’язати відповідача надати довідку про розмір втраченого заробітку позивача в сумі 265, 33 грн. станом на 1 квітня 2001 року.
Представники ПСП "Пухівське" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Броварському районі Київської області позов визнали і проти його задоволення не заперечували.
Суд, вислухавши сторони, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 4 травня 1977 року працював водієм 3-го класу в радгоспі "Пухівський".
20 січня 1986 року позивачу було присвоєно кваліфікацію водія 1-го класу.
14 травня 1991 року під час виконання трудових обов’язків із позивачем трапився нещасний випадок, під час якого він отримав трудове каліцтво, і за висновком лікарсько-трудової експертної комісії від 26.12.1991 йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності.
При наступному огляді медико-соціальною експертною комісією з 01.01.1996 позивачу було встановлено 50 % втрати професійної працездатності, а з 01.01.2002 - 40 %.
З 26 грудня 1991 року радгосп "Пухівський" здійснював позивачу щомісячні виплати відшкодування шкоди, які розраховувались з середньомісячного заробітку позивача пропорційно до ступеня втрати професійної працездатності.
З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності". За даним Законом, з 01.04.2001 матеріальну та моральну шкоду потерпілим на виробництві повинен відшкодовувати Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань.
З 1 лютого 1994 року радгосп "Пухівський" був перетворений у державне сільськогосподарське підприємство "Пухівське" (ДСП "Пухівське"), на підставі розпорядження адміністрації Броварського району від 21.09.1993 № 244.
Із 3 серпня 1995 року ДСП «Пухівське» було перетворене в колективне сільськогосподарське підприємство «Пухівське» (КСП «Пухівське»), за рішенням загальних зборів.
З 2 квітня 2000 року КСП «Пухівське» реорганізовано в приватне сільськогосподарське підприємство «Пухівське» (ПСП «Пухівське»), за рішенням загальних зборів (наказ № 13 від 02.04.2000), яке 1 рудня 2001 року передало за актом-прийому передачі всі необхідні документи, що підтверджують право позивача на страхові виплати у зв’язку з трудовим каліцтвом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі Київської області.
На підставі наданих ПСП "Пухівське" документів, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування проводить позивачу щомісячні страхові виплати з 1 грудня 2001 року.
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності", сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
У січні-квітні 1992 року позивач працював у радгоспі "Пухівський" за тією ж професією і кваліфікацією, з якою було пов’язане ушкодження здоров’я, водієм 1-го класу. Тому, відповідно до постанови КМУ від 26.05.1992 № 276 середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992 року для встановлення позивачу розміру відшкодування шкоди повинен визначатись виходячи із його заробітної плати, нарахованої за період січень-квітень 1992 року.
Відповідач не надав позивачу розмір тарифної ставки водія 1 -го класу за відповідний період, пояснюючи тим, що документи стосовно розміру тарифних ставок (посадових окладів) працівників не збереглися на підприємстві. Отже, в зв’язку з цим, позивач немає можливості зробити перерахунок і встановити правильний розмір виплат відшкодування шкоди за період з 1 травня 1992 року по 1 квітня 2001 року.
Відповідно до п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків", затверджених постановою КМУ від 26.06.1993 № 472, підставою перерахунку розміру відшкодування шкоди є підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових та бюджетних підприємств.
Тарифні ставки (оклади) працівників бюджетних підприємств, установ, організацій підвищуються при кожному підвищенні мінімальної заробітної
плати на коефіцієнт її зростання. Підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників державних підприємств, установ, організацій регулюються постановами КМУ.
На даний час діє постанова КМУ від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", якою передбачено зростання тарифних ставок (посадових окладів) працівників бюджетної сфери на коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати. Розміри тарифних ставок працівників госпрозрахункових підприємств пов’язані з підвищенням мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 1 ст. 96 КЗпП України, основою організації праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Частиною 3 ст. 96 цього Кодексу встановлено, що формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Конкретний розмір тарифної ставки (посадового окладу) будь-якого кваліфікованого працівника визначається у колективному договорі, як добуток тарифної ставки робітника 1-го розряду (працівника найнижчої кваліфікації) та коефіцієнтів міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень.
Таким чином, відповідно до ст. 96 КЗпП України, розміри тарифних ставок (посадових окладів) працівників госпрозрахункового підприємства обов’язково підвищуються при кожному підвищенні розміру тарифної ставки робітника 1 -го розряду на коефіцієнт підвищення тарифної ставки робітника 1 -го розряду.
Щомісячний розмір виплат відшкодування шкоди складає з 1 липня 2000 p.: 202, 54 грн. х 1, 31 = 265, 33 грн., де 1, 31 - коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати з 1 липня 2000 року.
Вказаний розмір виплати - 265, 33 грн. залишається незмінним і станом на 1 квітня 2001 року, тому що мінімальна заробітна плата не підвищувалась в період з 1 липня 2000 року по 1 квітня 2001 року.
Враховуючи викладене, суд знаходить даний позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись: ст. ст. 10, 15, 58, 215 ЦПК України, ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності", ч. 1 ст. 95, ч. 1, ч.3 ст. 96, ч. 2 ст. 97 Кодексу законів про працю України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити. Зобов’язати приватне сільськогосподарське підприємство "Пухівське" надати ОСОБА_2 за актом прийому-передачі відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі Київської області довідку про розмір втраченого заробітку станом на 01 квітня 2001 року в сумі 265 грн. 33 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви - рішення набирає законної сили.