КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2011 № 13/78-48/585
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Ладья"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010
у справі № 13/78-48/585 ( .....)
за позовом ТОВ "Елегант-Фарм" в особі ліквідатора Дяченка Сергія Вікторовича
до Приватне підприємство "Ладья"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 21629,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2010р. у справі № 13/78 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Ладья» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» 11 925,30 грн. основного боргу, 1281,97 грн. 3% річних, 8422,01 грн. інфляційних збитків, 216,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство «Ладья» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2010 р. у справі № 13/78 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010р. у справі №13/78 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ладья» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2010р. у справі №13/78 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство «Ладья» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2010 р. у справі № 13/78 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010р. у справі №13/78 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010р. у справі №13/78 касаційну скаргу Приватного підприємства «Ладья» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010р. та рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2010р. у справ №13/78 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2010р. справу №13/78 прийнято до провадження та присвоєно їй новий №13/78-48/585.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.12.2010р. у справі № 13/78-48/585 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Ладья» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» 11 925,30 грн. основного боргу, 1281,97 грн. 3% річних, 8419,26 грн. інфляційних збитків, 216,27 грн. державного мита та 235,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство «Ладья» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 р. у справі № 13/78-48/585 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оскільки термін оплати товару настав 04.03.2006р., тому днем коли позивач довідався про порушення свого права необхідно вважати 04.03.2006р. Таким чином, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом було зроблено помилковий висновок про поважність причин пропуску строків позовної давності.
Представник відповідача в поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 р. у справі № 13/78-48/585 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
03.03.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» (далі- позивач) поставило, а Приватне підприємство «Ладья» (далі – відповідач) прийняло товар.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №40541 від 03.03.2006р., уповноваженою особою відповідача (довіреність серії ЯИХ №596883 від 03.03.2006р.) було отримано медикаменти загальною вартістю 11 925,30 грн.
Договір купівлі продажу у формі єдиного документу не складався.
Згідно з ч. 1,2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі осягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб. Тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив товар на загальну суму
11 925,30 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №40541 від 03.03.2006 р. Від імені відповідача товарно-транспортна накладна підписана ОСОБА_1 на підставі довіреності №ЯИХ 596883 від 03.03.2006 р.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до товарно-транспортної накладної №40541 від 03.03.2006 р. дата відстрочки платежу 1 день від дати отримання товару (дати накладної).
З врахуванням вищезазначеного. відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар протягом 1 дня від дати отримання товару (дати накладної).
Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 11 925,30 грн., а грошове зобов’язання мало бути виконане до 06.03.2006 р. (включно) (оскільки 04.03.2006 р. припадає на суботу, а тому строк переноситься на понеділок 06.03.2006 р.).
Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення ні в уді першої ні апеляційної інстанцї надано не було.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а місцевим господарським судом було зроблено помилковий висновок про те, що у позивача можливість звернення до суду виникла після призначення нового ліквідатора.
Пропущення позовної давності позивач обґрунтовує неможливістю звернення до суду із даним позовом, що пов’язана із зволіканням у зміні ліквідатора ТОВ "Елегант-фарм" та вилученням первинної документації (оригінал товарно-транспортної накладної №40541 від 03.03.2006 р.) в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2007 р. у справі №36/181.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Господарського суду м. Києва по справі №43/184 від 14.09.2007р. визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Захарченка Віталія Степановича.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2009р. Захарченка Віталія Степановича замінено на Дяченка Сергія Вікторовича (ліцензія на право провадження діяльності арбітражного керуючого №НОМЕР_1 від 21.04.2005р.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор має право від імені банкрута пред’являти до третіх осіб вимоги про повернення дебіторської заборгованості.
Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
На момент подання позовної заяви (09.02.2010 р.) строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплинув.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2010 р. у справі №36/181 ТОВ "Елегант-фарм" зобов’язано передати приміщення за адресою: м. Київ, бул. Вернадського, 79 (офісні та складські приміщення підприємства-банкрута) Державному управлінню матеріально-технічного забезпечення НАН України (балансоутримувач вказаних приміщень).
Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції міста Києва 30.07.2007 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження стосовно виконання вищевказаного судового рішення.
В рамках примусового виконання вказаного рішення державними виконавцями з 23 по 25 жовтня 2007 року описано та передано на відповідальне зберігання майно ТОВ "Елегант-фарм" ( в тому числі бухгалтерські документи) представнику стягувача Полевому Віктору Ярославовичу.
Як наслідок, майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» було замкнено в приміщенні Державного управління матеріально-технічного забезпечення Національної академії Наук України. Доступу до нього ОСОБА_2 та його помічники не мали.
Неможливість передачі печаток, штампів та фінансово-господарських документів (зокрема, товарно-транспортної накладної №40541 від 03.03.2006 р.) підтверджується актом прийому-передачі фінансово-господарської, бухгалтерської документації, печаток, штампів, товаро-матеріальних цінностей ТОВ "Елегант-фарм" від 16.03.2009 р. При цьому позивач неодноразово звертався до органів ДВС та представника стягувача із вимогою надати документи.
Папки з документами було передано ліквідатору позивача відповідно до акту прийому-передачі від 21.05.2009 р.
У зв’язку з цим, фактично лише з 21.05.2009 р. у позивача був доступ до необхідної інформації та документації для пред’явлення позовних вимог до відповідача.
При цьому, у період з жовтня 2007 р. по березень 2009 р. (1 рік і 5 місяців) позивач з поважних причин не мав можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Пунктом 27 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8-211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарських кодексів України" визначено, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин про пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про поважність причини пропущення позовної давності, а тому порушене право позивача підлягає захисту.
У зв’язку з цим, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності з посиланням відповідача на статтю 264 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку не було переривання строку давності, а такий строк пропущений з поважних причин.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги ТОВ "Елегант-фарм" про стягнення з ПП "Ладья" заборгованості у розмірі 11 925,30 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% у розмірі 1 281,97 грн. та індексу інфляції у розмірі 8 422,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з квітня 2006 р. по жовтень 2009 р.
Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з перерахунком суду першої інстанції, тому розмір індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача складає 8 419,26 грн., а також 3% річних у розмірі 1 281,97 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010р. у справі №13/78-48/585 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ладья» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2010р. у справі №13/78-48/585 – залишити без змін.
2. Матеріали справи №13/78-48/585 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді