ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

02.03.2011                                                             Справа  № 5008/16/2011

За позовом Агровиробничого підприємства "Ділоліс", с. Іза Хустського району

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_2, с. Іза Хустського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

                                                                                              Суддя Г.Й. Бобрик                  

Представники:

від позивача -  Сарвадій О.В. - представник по дов. від 15.09.2010 р. № 15

від відповідача - Захарій С.І. - представник по дов. від 19.05.2010 р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6 - представник за договором про надання юридичних послуг

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

За клопотанням відповідача судовий процес фіксується з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

СУТЬ СПОРУ: агровиробниче підприємство "Ділоліс", с. Іза Хустського району заявило позов до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Ужгород про  визнання виконавчого напису № 22 від 30.01.2010 р. приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 таким, що не підлягає виконанню.

За клопотанням позивача до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ст. 27 ГПК України, а саме: на стороні позивача - ОСОБА_4, с. Іза Хустського району, та на стороні відповідача - ОСОБА_3 - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу, оскільки спір стосуватиметься прав та охоронюваних законом інтересів даних осіб.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що спірний виконавчий  напис оформлений із порушенням вимог законодавства,  а саме, в порушення вимог ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, виконавчий напис вчинено не на нотаріально посвідченому договорі, а на окремому бланку та без застереження про вчинення його окремо від договору; в порушення п. 283 розділу 32 Інструкції № 20/5 іпотекодавцю ОСОБА_2, не надіслано письмову вимогу; строк  основного зобов"язання та іпотечного договору не закінчився на час вчинення виконавчого напису.

Представниками позивача в процесі судового розгляду позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Додатково в обгрунтування підстав позовних вимог додано письмові обгрунтування  та контррозрахунок сум боргу по кредиту та відсотках, а також пені, в якому зазначено про неправильно визначений згідно з оспорюваним виконавчим написом розмір пені на відсотки.

Відповідач подав письмові заперечення на позов, згідно з якими позовні вимоги заперечує повністю, зокрема, посилаючись на те, що за оспорюваним виконавчим написом № 22 від 30.01.2010 р. звернено стягнення на нерухоме майно - вбудовані приміщення першого поверху, загальною площею 105,50 кв.м. та складські приміщення, позначені на плані літерою „Пдв”,  загальною площею 118,2 кв.м. в підвалі – за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності  третій особі без самостійних вимог ОСОБА_2 Зазначене нерухоме майно передано ОСОБА_2 Банку  в забезпечення виконання зобов"язань позивача за кредитним договором № 503/1 від 25.02.2008 р. на підставі Іпотечного договору № 503/2, посвідченого 25.02.2008 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

На виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку", п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, відповідач для реалізації свого права на стягнення за кредитним договором та звернення стягнення за Іпотечним договором надіслав письмове повідомлення позивачу та третій особі з вимогою  сплатити  заборгованість за вказаним договором.

Позивач та третя особа  після отримання  повідомлень жодного разу не звертались  до відповідача з пропозиціями про вирішення питання погашення заборгованості та не здійснили жодних платежів.

Безпідставним, на думку відповідача є посилання  на те, що виконавчий напис  в порушення вимог п. 288 Інструкції №20/5 вчинений не на оригіналі документу, що встановлює заборгованість, тому що у відповідності до  абз.2 п.288 Інструкції № 20/5, якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватним  нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на вимогу суду подано копії документів, на підставі яких вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, а також письмові заперечення на позов, аналогічні наведеним відповідачем у письмовому відзиві.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2008 року між акціонерним банком “Брокбізнесбанк” (правонаступником якого є ПАТ “Брокбізнесбанк”) в особі директора Закарпатської філії  (в тексті договору - банк) та агровиробничим підприємством "Ділоліс" (в тексті договору –позичальник) укладено кредитний договір № 503/1.

За умовами даного договору банк (відповідач) зобов’язувався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах визначених цим договором в сумі 140 000 доларів США зі строком користування кредитом до 21.02.2013 р. та сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 14 % річних, а позичальник (позивач) зобов”язався здійснювати повернення кредиту в строки передбачені графіком, який є невід”ємною частиною договору, сплачувати нараховані проценти, використовувати кредит за цільовим призначенням та виконувати усі зобов’язання в повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Сторонами в подальшому укладались правочини, якими вносились зміни до кредитного договору № 503/1 від 25.02.2008 р., а саме: правочин № 1 від 26.03.2008 року, яким передбачено надання кредиту в сумі 170 000 доларів США, встановлено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 13 % річних та визначено умови щодо погашення кредиту, остаточного, не пізніше 21.02.2013 року; правочин № 2 від 01.07.2008 року, яким визначено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних та правочин № 3 від 10.10.2008 року, яким визначено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 18 % річних з 01.11.2008 року.

Згідно з вимогами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одночасно, за змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України одним із видів договору застави є іпотека. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Умовами пунктів 2.1.1, 2.1.2 кредитного договору № 503/1 сторони передбачили, що видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов”язань за цим договором. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов”язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат виступає іпотека нерухомості вбудованих приміщень не житлового призначення за адресою: АДРЕСА_1.       

У забезпечення виконання зобов”язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором, 25.02.2008 р. між АТ “Брокбізнесбанк” (в тексті договору – іпотекодержатель) в особі Закарпатської філії АБ “Брокбізнесбанк” та  ОСОБА_2 (в тексті договору –іпотекодавець), що виступає майновим поручителем за зобов”язаннями ТзОВ „Агровиробниче підприємство "Ділоліс" (позичальник), укладено іпотечний договір № 503/2 та правочини про внесення змін до нього № 1 від 09.04.2008 р., № 2 від 28.11.2008 р. та № 3 від 19.06.2009 р.

Відповідно до умов п. 1.1 даного іпотечного договору іпотекодавець, з метою забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, яким є вбудовані приміщення першого поверху, загальною площею 105,50 кв.м. та складські приміщення, позначені на плані літерою „Пдв”,  загальною площею 118,2 кв.м. в підвалі – за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно Хустським державним підприємством технічної інвентаризації за реєстраційним № 21533378, номер запису 627, в книзі: 6 ф.о.

Умовами іпотечного договору № 503/2, зокрема, п.п.5.1.1, 5.1.2, передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку  невиконання позичальником основного зобов’язання або його частини при настанні строку виконання, а також право іпотекодержателя, вимагати достроково виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки, у випадку порушення позичальником основного зобов’язання за кредитним договором чи іпотекодавцем зобов’язань за цим договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно із п. 7.1 вказаного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання по кредитному договору в цілому або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, в цілому або в частині, іпотекодержатель (відповідач) має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 7.4 іпотечного договору № 503/2 визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а згідно п. 7.5 договору - іпотекодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з неналежним виконанням позивачем умов кредитного договору № 503/1 від 25.02.2008 року та наявністю простроченої заборгованості по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом, відповідачем 14.09.2009 року направлялись на адресу позичальника (позивача) та іпотекодавця (п. ОСОБА_2.) повідомлення № 1810 та № 1809 про дострокове стягнення заборгованості. У зазначених повідомленнях відповідач вказує про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором № 503/1 від 25.02.2008 року по сплаті кредиту в сумі 150 000  доларів США, оплаті відсотків в сумі 4286,30 доларів США та посилаючись на положення п. 6.1 кредитного договору повідомляє про дострокове припинення своїх зобов’язань перед ТОВ „Агровиробниче підприємство "Ділоліс" за цим договором, та вимагає повернення всієї заборгованості, в т.ч. штрафних санкцій. Одночасно, відповідач попереджує про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором  №  503/2  від 25.02.2008 року.

Дані повідомлення про дострокове стягнення заборгованості отримані позивачем та іпотекодавцем (п. ОСОБА_2.) 02.10.2009 року, про що свідчять  поштові повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, додані до матеріалів справи.

В зв’язку з залишенням вказаних вимог без задоволення, відповідач 12.01.2010 р. звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою (вих. № 6) про вчинення виконавчого напису.

13.01.2010 р. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис № 22, відповідно до якого, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - вбудовані приміщення першого поверху, загальною площею 105,50 кв.м. та складські приміщення, позначені на плані літерою „Пдв”,  загальною площею 118,2 кв.м. в підвалі –за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, яка виступає майновим поручителем за зобов”язаннями ТОВ „Агровиробниче підприємство "Ділоліс" на підставі іпотечного договору № 503/2 від 25.02.2008 р.  За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ “Брокбізнесбанк”, які станом на 12.01.2010 року, складали: заборгованість за кредитом –150 000 дол. США,  заборгованість за відсотками –11 317,81 дол. США, пеня по відсотках –6325,85 дол. США, що разом становить 167 643,66 доларів США за курсом НБУ станом на 12.01.2010 р. становило 1 339 556,66 грн.

Позивач та його уповноважений представник факт наявності заборгованості по кредиту, відсотках, а також пені на прострочені відсотки та неустойці за кредитним договором № 503/1 від 25.02.2008 р. не заперечує.

Щодо посилань позивача на те, що відсоткова ставка визначена невірно, належить зазначити, що згідно правочину № 3 від 10.10.2008 року, про внесення змін до кредитного договору № 503/1 від 25.02.2008 р. визначено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 18 % річних з 01.11.2008 року.  

Не заслуговує на увагу суду посилання позивача на порушення при вчиненні виконавчого напису Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, так як відповідно до п.288 вказаної Інструкції виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.). Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.

У ст. 18 ЦК зазначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статей 34, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють виконавчі написи за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими Переліком документів (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 1 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.           

Як встановлено судом, відповідачем на виконання нормативно встановлених вимог надано нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги стягувача.

Щодо посилань позивача на те, що відсоткова ставка визначена невірно, слід зазначити, що правочином № 3 від 10.10.2008 року внесено зміни до кредитного договору № 503/1 від 25.02.2008 р. та визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 18 % річних з 01.11.2008 року.

Матеріалами справи підтверджено невиконання позивачем зобов’язань, передбачених кредитним договором щодо повернення в установлені строки кредиту та сплати відсотків за користування таким. Поряд з цим, відповідач підставно нарахував позивачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків. Заборгованість позивача за кредитом, визначена у виконавчому написі нотаріуса, є безспірною, на її спростування останнім не наведено ніяких вагомих доводів та не подано доказів, які б спростовували розмір заборгованості щодо основного боргу, відсотків та пені.

Отже, підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису на момент його вчинення у приватного нотаріуса відсутні, так як відповідачем були додержані всі перелічені вище вимоги: подані нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги стягувача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 16, 18, 20, 526,  546, 629   Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку”, ст.ст. 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, п. п. 282, 284  Інструкції про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 4, 4-1, 4-2,  4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7,  27, 32, 33, 34, 43, 44, 66,67, 77, 82, 84, 85 та 115 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд                    

                                                  ВИРІШИВ :    

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.01.2011 р. по справі № 5008/16/2011.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 Г.Й. Бобрик

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена 02.03.2011 р.

Рішення підписано 10.03.2011 р.