ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
03.03.2011 Справа № 11/81
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Іршава
до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
с. Дубрівка Іршавського р-ну
до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Іршава
про: стягнення 82492,67грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу від 16.05.2008, пені , інфляційних та 3 % річних.
Головуючий суддя - Якимчук Л.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_4 - представник, довіреність від 18.10.2010.
від відповідача 1 - не з"явився.
від відповідача 2 - не з"явився.
СУТЬ СПОРУ :
Позивач звернувся до суду з позовом про стягненя з відповідача суми 82482,67 грн., з яких 16804,35грн. заборгованість за товар, відпущений згідно договору купівлі-продажу від 16.05.2008, 60327,61грн. пеня, 4369,03 грн. інфляційні та 991,68 грн. 3% річних.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що поданий позивачем договір від 16.05.2008, накладні та акт звірки є сфальсифікованими, а підписи на них підроблені. Вказує, що по всіх наданих суду накладних, товар отримав інший підприємець –ОСОБА_3, але за отриману продукцію він розрахувався повністю про що у нього є відповідні докази.
У зв’язку з цим, ухвалою суду від 04.01.2011 до участі у справі залучено як іншого відповідача ФОП ОСОБА_3.
У відзиві на позов відповідач 2, ОСОБА_3 позов не визнав, зазначивши, що він починаючи з серпня 2008 року отримував від позивача товар по накладних, але за весь товар він з ним розрахувався. З приводу накладних про які йдеться у позові стверджує, що він має другі примірники і вони оплачені про що є відмітка в його книзі.. Також стверджує, що його дружина, відповідач 1, взагалі не мала ніяких відносин стосовно поставки товару з позивачем.
Оскільки відповідачі заявили клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження того, що відповідач 1 не підписувала жодних документів, поданих позивачем у підтвердження позовних вимог, суд неодноразово своїми ухвалами (від 15.12.2010, 04.01.2011, 26.01.2011, 10.02.2011, 24.02.20110) витребовував документи та зразки підпису, які необхідні для призначення експертизи, однак такі суду надані не були, у зв’язку з чим експертиза не призначалась, а з огляду на те, що строк розгляду спору закінчився 03.03.2011, не дивлячись на те, що відповідачі не з”явились у дане судове засіданні, хоча повідомлені про оголошення перерви у судовому засіданні 24.02.2011 до 11:30 год. 03.03.2011, суд не має можливості відкласти розгляд справи, у зв’язку з чим спір розглядається за наявними матеріалами.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 09.11.2010 до 25.11.2010, з 24.02.2011 до 11.30 год. 03.03.2011.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
Між позивачем та суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 16.05.2008 укладено договір купівлі-продажу. Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов’язується продати (передати у власність) товар покупцеві на умовах цієї угоди, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити на умовах цієї угоди товар в асортименті, кількості, за цінами, наведеними в накладній, яка виписується при відпуску товару (пункт 1.2).
У пункті 3.1 вказано, що продавець відпускає покупцю товар по цінах згідно з накладною, що є невід”ємною частиною даної угоди. У пункті 3.2 договору зазначено, що відпуск товару здійснюється після попередньої оплати, а у пункті 3.3 -, що за усною домовленістю між сторонами відпуск товару може проводитись з відтермінуванням в оплаті до десяти календарних днів.. Пунктом 3.5 договору передбачено, що сторони зобов’язуються при першій вимозі однієї з сторін проводити звірку взаєморозрахунків із складанням акту звірки і затвердженням його печатками.
На виконання умов договору в період з 18 липня 2008 року по 17 жовтня 2008 року позивач відпустив відповідачу 1 товар на загальну суму 16804,35 грн. згідно накладних №29661 від 17.10.2008, №29047-2 від 10.10.2008, №29074-2 від 10.10.2008, №28526-2 від 03.10.2008, №28067-2 від 26.09.2008, №27522-2 від 19.09.2008, №26895-2 від12.09.2008, №26276-2 від 05.09.2008, №25691-2 від 29.08.2008, №25093-2 від 22.08.2008, №24359-2 від 16.08.2008, №24328-2 від 15.08.2008, №23722 від 08.08.2008, №23125-2 від 01.08.2008, №22467-2 від 25.07.2008, №21892-2 від 18.07.2008.
У порушення умов договору оплата за товар не проведена до цього часу. Заборгованість у сумі 16804,35 грн. зафіксована сторонами у акті звірки розрахунків, складеним 09.09.2010, підписаним позивачем та відповідачем 1.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником господарських відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов’язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач 1 не оплатив вартість товару , то сума 16804,35 грн. складає заборгованість, яку належить стягнути з відповідача 1 на користь позивача.
Позивач, на підставі п.5.1.1 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 27.10.2008 по 27.04.2009 у розмірі 60377,61 грн. яку у подальшому уточнив, зменшивши до 1011,02 грн., однак у її стягненні належить відмовити, оскільки вона погашена річним строком позовної давності, встановленим ст. 258 Цивільного кодексу України.
Позивач просить стягнути з відповідача, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, інфляційні у сумі 4369,03 грн. та три проценти річних у сумі 991,68 грн., нарахованих за період з 27.10.2008 по 15.10.2010, які слід стягнути з відповідача 1 на користь позивача.
Позивач просить також стягнути з відповідача 1 2000 грн. судових витрат, понесених на оплату адвокатських послуг. Однак, стягненню підлягає сума 537,40грн., пропорційно до задоволених позовних вимог ( 26,87 % ).
Суд не приймає до уваги твердження відповідача 1 про те, що вона не підписувала договір, накладні та акт звірки, подані позивачем у підтвердження позову, оскільки експертиза не проведена з її вини, а інших доказів у спростування позову вона не надала. Твердження відповідача 1 про те, що з травня 2008 року вона взагалі не займалася ніякою діяльністю спростовуються копіями звітів за перший - третій квартал 2008 року, надісланих суду Державною податковою інспекцією в Іршавському районі 16.02.2011.
Не приймає також до уваги суд і накладні та витяг з журналу, наданих відповідачем 2 у підтвердження того, що по накладних зазначених у позові товар отримав він і за нього розрахувався, оскільки вони не відповідають вимогам, яким повинні відповідати накладні, а з копії журналу не видно, що оплату проведено саме за продукцію, отриману відповідачем 1 згідно поданих позивачем накладних.
Відповідно до ст.33ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ст.34 ГПК України встановлено, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає, що позивач довів належними доказами, викладені у позові обставини, а відповідач їх не спростував.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,
СУД ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму 22165,06 грн., з яких 16804,35 грн. борг, 4369,03 грн. інфляційні, 991,68 грн. три проценти річних, 537,40 грн.. у відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, а також 221,66 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 63,68 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Судові витрати в цій частині покласти на позивача.
4. У позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.
5. Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Л.М.Якимчук
Повний текст рішення, у відповідості до ст.84 ГПК України, виготовлено та підписано 10.03.2011.