ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

24.02.2011                                                                                 Справа  № 9/115

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Верхній Бистрий Міжгірського району

про стягнення 1663,05 грн.

                                                                                Суддя Г.Й. Бобрик

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 –представник по дов. від 17.05.2010 р.

від відповідача: не з"явився  

СУТЬ СПОРУ: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Виноградів заявив позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Верхній Бистрий Міжгірського району про стягнення 1663,05 грн. боргу.

          Представник позивача, присутній в засіданні суду по розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задоволити. Надав суду документи, витребувані ухвалою суду від 01.02.2011 р. у справі № 9/115, в тому числі оригінали накладних від 23.12.2008 р. № 32889 та від 23.12.2008 р. № 32894.

Відповідач не надав суду письмовий відзив на позов та інші витребувані матеріали, не забезпечив на виклик суду явку представника для участі в засіданні суду по розгляду справи.

Господарський суд для забезпечення права відповідача на судовий захист надсилав судову кореспонденцію за адресою: Міжгірський район, с. Верхній Бистрий, вул. Гагаріна, 64а, вказаною позивачем у позовній заяві.

Однак, відповідач своїм правом на захист не скористався (ухвала суду від 31.12.10 р., від 17.01.11 р. та від 01.02.11 р. надіслана відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернута поштовим відділенням зв"язку на адресу суду, у зв"язку з відмовою адресата від одержання).

Таким чином, суд вжив достатніх заходів, передбачених законом, для забезпечення права відповідача на судовий захист, яким останній не скористався.                 

          За наведених обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ :

позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 –на підставі усної домовленості поставив відповідачу - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 - по накладній від 23.12.2008 р. № 32889 товар на суму 1270,85 грн. та по накладній від 23.12.2008 р. № 32894 товар на суму 598,05 грн. Копії накладних містяться в матеріалах справи (а.с. 9, 10).

Всього позивач передав відповідачеві товару на загальну суму 1 868,90 грн.

Відповідач прийняв від позивача товар, проте не оплатив його вартість в повному обсязі.

Вартість отриманого товару по накладній від 23.12.2008 р. № 32889 відповідач оплатив частково, в сумі 205,85 грн., а товар отриманий по накладній від 23.12.2008 р. № 32894 відповідач згагалі не оплатив. Різниця між сумою вартості поставленого позивачем товару та сумою оплаченою відповідачем становить суму 1663,05 грн. боргу, який заявлено позивачем до стягнення з відповідача в примусовому порядку.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Крім того, статтею 639 цього Кодексу встановлено, що  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

24.06.2010 р. позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 22 вих. з вимогою сплати наявну заборгованість. Однак, відповідач, заборгованість не сплатив, можливістю добровільно врегулювати даний спір не скористався, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення боргу в примусовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення вартості неоплаченого товару складає суму позову 1663,05 грн., яка позивачем доведена та обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована, підлягає стягненню з останнього в примусовому порядку.

На підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93, державне мито, сплачене згідно квитанції № 24 від 28.12.2010 р., підлягає поверненню позивачеві в сумі 64,30 грн., як зайво сплачене.  

Керуючись ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 205, 509, 526, 530, ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                    ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ід. номер НОМЕР_1) суму 1663,05 грн. боргу та 338 грн. відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

3. Видати позивачеві довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита в сумі 64,30 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                       Г.Й. Бобрик

Рішення підписано 01.03.2011 р.