ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 березня 2011 року 14:25 № 2а-838/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Санін Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»в особі Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти
доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача Плужник В. В. (довіреність №2-23д від 20.12.2010 року)
від відповідача не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти, яке є окремим платником податків, звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області в якій просить: визнати протиправними дії відповідача щодо розподілу сплачених сум податкових зобов’язань за платіжними дорученнями №114 від 30.12.2010 року та №118 від 30.12.2010 року в рахунок погашення податкового боргу та пені; зобов’язати відповідача внести зміни до карток особових рахунків платника податків – Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу та газового конденсату ДК «Укргазвидобування»шляхом відображення платежів, сплачених за платіжними дорученнями №114 та №118 від 30.12.2010 року, відповідно до їхнього призначення, визначеного цими платіжними дорученнями.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на час виникнення спірних відносин) (надалі –Закон), не наділяють відповідача повноваженнями змінювати цільове призначення бюджетного платежу, призначення платежу визначається лише платником податку, а отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо аналогічних відносин, викладеній у постанові від 27.10.2009 року, просить задовольнити позовні вимоги. В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та час був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомляв, клопотань про перенесення дати розгляду до суду подавав. В той же час, до суду надійшли заперечення проти позову в яких відповідач зазначає, що позивач порушив черговість сплати податків та погашення податкового боргу, а тому він діяв відповідно до абзацу другого пп. 16.3.3. ст. 16 Закону, з огляду на що, просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти є структурним підрозділом Управління з переробки газу та газового конденсату Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та зареєстроване як окремий платник податків у Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Харківської області, що підтверджується матеріалами справи та позивачем.
30.12.2010 року Державною податковою адміністрацією України було прийняте рішенням №97 про розстрочення податкових зобов’язань, зокрема позивачу було розстрочене податкове зобов’язання по сплаті «Акцизного збору за бензин та дизтопливо»на суму 43 706 762,00 грн., з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року.
На виконання вищевказаного рішення ДПА України між відповідачем та позивачем, із дотриманням положень Закону, 30.11.2010 р. було укладено договір про розстрочення податкових зобов’язань №63 (надалі –Договір).
Відповідно до п.1 вказаного договору, відповідач надав позивачу розстрочення сплати податкових зобов’язань на суму 43 706 762 грн. під проценти терміном з 30.11.2010 року по 31.12.2010 року, із чіткою фіксацією терміну проведення оплат, зокрема, 30.12.2010 року позивач мав сплатити суму в розмірі 18 394 889,50 грн. за акцизний збір за бензин моторний для автомобілів та 3 458 491,5 грн. за акцизний збір за дизтопливо.
На виконання п.1 Договору, 30.12.2010 року позивачем було проведено оплату податкових зобов’язань шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням №118 в сумі 3 458 491,50 грн. із призначенням платежу «Акцизний збір за інші нафтопродукти за жовтень 2010 року за Договором №63 від 30.11.2010 року», та платіжним дорученням №114 на суму 18 394 889,50 грн., із призначення платежу «Акцизний збір за бензин за жовтень 2010 року за Договором №63 від 30.11.2010 року»
Платежі були проведені банком 30.12.2010 року, про що свідчить штамп банку і підпис виконавця із зазначенням дати проведення платежу.
06 січня 2011 року позивач отримав повідомлення від відповідача №120011013562498 від 31.12.2010 року та №120011013562501 від 31.12.2010 року, відповідно до яких, відповідачем повідомлено позивача що ним було проведено розподіл сплаченої 30.12.2010 року позивачем суми згідно з платіжним дорученням №114 від 30.12.2010 року та №118 від 30.12.2010 року, в зв’язку із несплатою пені разом із податковим боргом.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. При цьому, п.1.2 ст.1 Закону, встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
В той же час, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону, передбачається можливість розстроченням податкових зобов'язань шляхом надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону. Більше того, пп.14.2.1 п.4.2 ст.4 Закону, передбачається, що підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу.
Підпунктом 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону зафіксовано, що розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.
Як наслідок, податковий борг за своїм правовим змістом виникає лише в тому разі, якщо платником податків було прострочено термін сплати узгодженого податкового зобов’язання, та таке податкове зобов’язання не було розстрочене або відстрочене.
З врахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку що в розумінні положень ст.1 Закону, у позивача податкового боргу по сплаті акцизного збору за бензин та інші нафтопродукти не виникало, оскільки між позивачем та відповідачем є узгоджене розстрочення сплати податкового зобов’язання, а не податкового боргу, по акцизному збору.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
На виконання положень вищевказаного Закону, позивачем було проведено перерахування коштів платіжними дорученнями №114 та №118 від 30.12.2010 року належним чином та в строк, що передбачено в умовах Договору.
Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. При цьому, за змістом п. 14.3. ст.14 Закону платник податків в силу цього закону та договору, зобов’язаний здійснювати погашення податкових зобов’язань виключно так, як зазначено у цьому договорі та у встановлені ним строки. За змістом цих норм, вони мають пріоритет на іншими положеннями закону щодо строків та порядку сплати податкових зобов’язань.
Водночас, суд критично сприймає посилання відповідача на абз.2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону, яким передбачається, що вразі якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Так, відповідач, здійснюючи такий розподіл, не врахував, що вимоги абз.2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону застосовується тільки в разі, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини). Тобто, за приписами наведеної норми податковий орган має право самостійно здійснити розподіл сплаченої платником податку суми, тільки у разі коли платником податку погашається податковий борг, а не податкове зобов’язання.
Крім того, п.20.1 ст.20 та п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу є платник, при цьому ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року передбачено, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Сплативши суму податкових зобов’язань, на виконання Договору позивач своєчасно виконав зобов’язання перед бюджетом за конкретними платежами та зобов’язаннями і його дії не суперечать положенням Закону.
Відповідно до вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що платник податків діяв правомірно, на підставі рішення Державної податкової адміністрації України та Договору, у зв’язку з чим у податкового органу не було підстав для не виконання договору про розстрочення податкових зобов’язань та зміни цільового призначення бюджетного платежу по погашенню податного зобов’язання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення»№21-1162во09 від 08.12.2009 якою зазначено, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу.
При вирішенні питання щодо зобов’язання відповідача внести зміни до карток особових рахунків Відділення, суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинного на час виникнення спірних відносин), податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 року (надалі - Інструкція).
Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (надалі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.
Підпунктом 63.12 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов’язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов’язань та платежів до бюджету.
Оскільки, в даному випадку дії органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік нарахованих/сплачених податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. На повернення сплаченого судового збору позивач не наполягав.
Керуючись положеннями Конституції України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 року та ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»(04053, місто Київ, вул.. Кудрявська, 26/28) в особі Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти (код з ЄДРПОУ 25751368; 39430, Полтавська обл., Машівський р-н, сел. Базилівщина, вул. Польова, 6) до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Муканова, 63) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області щодо розподілу сплачених сум за платіжними дорученнями №114 від 30.12.2010 року та №118 від 30.12.2010 року в рахунок погашення податкового боргу та пені.
3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Балаклійському районі Харківської області внести зміни до карток особових рахунків платника податку Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти, що є структурним підрозділом ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»по акцизному збору за бензин, шляхом відображення платежу, сплаченого за платіжним дорученням №114 від 30.12.2010 року відповідно до його призначення, визначеного цим платіжним дорученням.
4. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Балаклійському районі Харківської області внести зміни до карток особових рахунків платника податку Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти, що є структурним підрозділом ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»по акцизному збору за інші нафтопродукти, шляхом відображення платежу, сплаченого за платіжним дорученням №118 від 30.12.2010 року відповідно до його призначення, визначеного цим платіжним дорученням.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Б. В. Санін
Повний текст постанови було виготовлено 03 березня 2011 року.