ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
28 лютого 2011 року 14:20 № 2а-667/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
провизнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 січня 2010 року, 06 січня 2010 року та 12 січня 2010 року і про скасування рішень
за участю представників сторін:
від позивача Тарасенко О. М. (довіреність №1 від 04.01.2011 року)
від відповідача Готра Т. В. (довіреність №5207/9/10-109 від 29.03.2010 року)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
14 січня 2011 року Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №№27992308, 28002308, 28012308, 28022308, 28262308, 28252308, 28072308, 28082308, 28222308, 28212308, 28232308, 28242308, 28192308, 28202308, 28132308, 28142308, 28102308, 28092308, 28112308, 28122308, 28172308, 28182308, 28162308, 28152308, 27972308, 27982308, 27922308, 27932308, 27952308, 27962308 від 05 січня 2010 року, №№28502308, 28512308 06 січня 2010 року та №29042308, 29052308, 29062308, 29072308 12 січня 2010 року і про скасування вказаних рішень.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувані рішення були прийняті із недотриманням положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі, просив просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повністю з підстав, викладених у запереченнях, пояснив, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема із дотриманням Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
В судовому засіданні 28 лютого 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Регіональними структурними підрозділами Державної податкової служби України здійснено перевірку ТОВ «Айбокс»за місцезнаходженням програмно-технічних комплексів самообслуговування (надалі – ПТКС), що належать Позивачу. За наслідками перевірки регіональними структурними підрозділами Державної податкової служби було складено Акти перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №№180111, №180112, 180113 від 21 червня 2010 року, №180116, №180118, №180119, №180120, №180121, №180122, №180123 від 25 червня 2010 року, №060319 від 19 листопада 2010 року, №005316 від 30 листопада 2010 року, №003829 від 06 грудня 2010 року, №001015, №003843 від 07 грудня 2010 року, №03830 від 08 грудня 2010 року, №003860 від 16 грудня 2010 року, №001028 від 20 грудня 2010 року.
За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем положень чинного законодавства, зокрема п.1, п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
На підставі вказаних актів перевірки та керуючись положеннями ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та п.1, п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №№28002308, 27992308, 28012308, 28022308, 28262308, 28252308, 28072308, 28082308, 28222308, 28212308, 28232308, 28242308, 28192308, 28202308, 28132308, 28142308, 28102308, 280922308, 28112308, 28122308, 28172308, 28182308, 28162308, 28152308, 27972308, 27982308, 27922308, 27932308, 27952308, 27962308 від 05 січня 2010 року, №№28502308, 28512308 від 06 січня 2010 року та №29042308, 29052308, 29062308, 29072308 від 12 січня 2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, що діяла на момент нарахування штрафу) (надалі –Закон) реєстратори розрахункових операцій (надалі –РРО) застосовуються юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Більше того, п.3 ч.1 ст.2 Закону зафіксував, що під розрахунковою операцією розуміється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
Пунктом 2 ч.1 ст.2 Закону до РРО віднесено пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Пунктами 1, 2 ч.1 статті 17 Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через РРО, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;
2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО.
Як вбачається зі змісту п.1 ст.17 Закону, санкції накладаються:
1. за наявності факту проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг);
2. не проведення розрахункових операцій через РРО;
3. не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Як вбачається з усіх актів перевірки, перевіряючими інспекторами встановлені факти відсутності РРО у місцях розташування ПКТС та проведення розрахункових операції без використання реєстратора, що не спростовується позивачем в судовому засіданні.
Водночас, в судовому засіданні було встановлено, що було підтверджено представником позивача, що за допомогою ПТКС вони проводили торгівельну діяльність, а саме реалізовували свої послуги населенню, за що отримував відповідну винагороду як від населення так і від контрагента за Субагенським договором №1001/03П-29 від 29.01.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ОСМП».
Крім того, судом приймається до уваги, що відповідно до вищевказаного Субагенського договору (п.4.32) грошові кошти інкасуються на рахунок позивача, та подальшого перерахування коштів із рахунку позивача на інші рахунки не передбачається. Таким чином, саме позивач ставав власником коштів, за реалізовані ним послуги на ПТКС.
Як наслідок, позивач мав під час проведення розрахункових операцій, а саме під час здійснення торгівельної діяльності на ПТКС, застосовувати РРО.
Оцінюючи вказане вище у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що встановлені під час перевірки порушення вимог Закону про РРО в частині п.1 ч.1 ст.17 Закону (проведення розрахункової операції без використання РРО) відповідають передбаченим законодавством вимогам до складу правопорушення у формі проведення операції без застосування РРО та винесення штрафних санкцій.
Щодо застосування відповідачем санкцій за п.2 ст.17 Закону, то суд не може погодитися з обґрунтованістю його застосування, оскільки складом правопорушення вказаної статті є наявність відповідних недоліків РРО, який застосовується суб'єктом господарювання, які полягають:
1) не переведення у фіскальний режим роботи або,
2) незареєстрованого або,
3) неопломбованого або,
4) опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО.
Тобто, склад правопорушення передбачає наявність відповідного РРО та поряд з цим, наявність визначених законом недоліків.
Проте, як випливає з Актів перевірки, Регіональними структурними підрозділами Державної податкової служби України встановлено не застосування позивачем РРО на місці розрахунків, за що застосовано штрафні санкції згідно п.1 ст.7 Закону.
Водночас, суд критично сприймає посилання відповідача, що ПТКС є РРО, в розумінні ст.2 Закону. Так, відповідачем в судовому засіданні не було доведено, що станом на дату проведення перевірки ПТКС був внесено до Державного реєстру РРО, та в ньому були реалізовані фіскальні функції. Більше того, в судовому засіданні позивачем було надано технічні інструкції до ПТКС, відповідно до яких судом було встановлено, що в ПТКС не реалізовані фіскальні функції.
Таким чином, аналізуючи вказане у сукупності, суд приходить до висновку, про необґрунтованість та безпідставність застосування санкцій за п.2 ст.17 Закону.
Водночас, суд критично приймає посилання позивача на те що він здійснює електронну торгівлю (комерцію), в розумінні Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Національного Банку України №223 від 30.04.2010 року (надалі –Положення) і тому, відповідно до п.13 ч.1 ст.9 Закону, на нього на нього не поширюється дія вказаного Закону.
Відповідно до п.1.2 Положення, воно встановлює загальні вимоги Національного банку України до емісії банками, філіями іноземних банків спеціальних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням. Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, членів та учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням спеціальних платіжних засобів цих платіжних систем.
Пунктом 1.44 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»зафіксовано, що член платіжної системи - юридична особа, що на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги в межах України.
Відповідно до положень ст.10, ст.11 та ст.12 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»в Україні діють такі види платіжних систем: внутрішньодержавні (банківські та небанківські), система електронних платежів Національного банку України та міжнародні. При цьому, учасниками небанківських платіжних систем та міжнародних платіжних систем, можуть бути банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
Однак, позивач в судовому засіданні не надав посвідченої ліцензії платіжної системи, та відповідно до ст. 71 КАС України, не довів що він здійснює електронну торгівлю (комерцію), як член платіжної системи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Водночас, посилання позивача на те, що відповідач безпідставно застосовувались санкції за недотримання положень ст.31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»є необґрунтованими, та спростовуються відповідачем в судовому засіданні, котрий вказав, що до позивача застосовувались санкції за недотримання положень ст.3 вищевказаного Закону. Більше того, позиція Відповідача доводиться рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в котрих зазначається, що до Позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за недотримання ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Як було зазначено вище, в судовому засіданні було встановлено, що було підтверджено представником позивача, що за допомогою ПТКС позивач проводив торгівельну діяльність, а саме реалізовував свої послуги населенню.
Однак, ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. При цьому, ч.3 ст.3 вищевказаного Закону до виключного переліку пунктів продажу товарів віднесено:
ь магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;
ь кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;
ь автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;
ь лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;
ь стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;
ь фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;
ь оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
В той же час, відповідачем, в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, не було доведено, що ПТКС входить до переліку пунктів продажу товарів, що зафіксований в ч.3 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Оцінюючи вказане у сукупності, суд зазначає про відсутність підстав для нарахування санкцій на підставі ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки ПТКС не відноситься до пунктів продажу товарів.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вищевказаного, керуючись положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наступні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва:
ь №28002308, №28022308, №28262308, №28082308, №28222308, №282242308, №28202308, №28102308, №28142308, №28122308, №28182308, №27982308, №28162308, №27932308, №27962308 від 05 січня 2011 року, №28512308 від 06 січня 2011 року та №29052308, №29072308 від 12 січня 2011 року - в повному обсязі;
ь №27992308, №28012308, №28252308, №28072308, №28212308, №28232308, №28192308, №28092308, №28132308, №28112308, №28172308, №27972308, №28152308, №27922308, №27952308 від 05 січня 2011 року, №28502308 від 06 січня 2011 року та №29042308, №29062308 від 12 січня 2011 року –на суму 340 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Б.В. Санін
Повний текст постанови складено 03 березня 2011 року.