ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 лютого 2011 року 13:25 № 2а-1100/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елітмобі»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
провизнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 29.12.2010 року №0016432305
за участю представників сторін:
від позивача Сукомел О. О. (за довіреністю №б/н від 17.02.2011 року)
від відповідача не з’явилась
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
26 січня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва м. Києва Саніна Б. В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітмобі»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції Шевченківського району м. Києва, прийняте 29.12.2010 року за №0016432305 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 3 400 грн. за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(надалі –Закон).
В адміністративному позові позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач не мав право проводити перевірку оскільки позивач не проводить діяльність, на яку поширюється положення Закону. Крім того, позивачем не порушувались вимоги положень Закону оскільки на нього не поширюється положення ст.152 вказаного закону. А також рішення про застосування фінансових санкцій винесене з перевищенням повноважень відповідача, які передбачені положеннями Закону.
Під час судового розгляду, позивач уточнив обґрунтування позовних вимог, та вказав, що він визнає, що на нього поширюється положення ст.152 Закону, однак відповідач під час проведення перевірки перевищив надані їм повноваження передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України «Про державну податкову службу», Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2003 року №790, Указом Президента №510/2001 від 11.07.2001 року «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», Положенням про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №71 від 10 лютого 2007 р.
Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у запереченнях, пояснив, що застосування фінансових санкцій було вчинено без порушень чинного законодавства
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено в період з 16.02.2010 року по 29.12.2010 року планову перевірку магазину, що розташований в м. Києві, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/1, суб’єкта господарської діяльності ТОВ «Елітмобі», щодо дотримання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та постанови правління Національного Банку України №637 від 15 грудня 2004 року «Про затвердження Положення про внесення касових операцій у національній валюті», про що було видано направлення №1198/2305 від 16.12.2010 року.
Копію вказаного направлення отримав директор магазину ОСОБА_3 16.12.2010 року.
За результатами проведеної перевірки магазину відповідачем було складено Акт (довідка) перевірки за дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №004454. В акті зазначено, про порушення відповідачем положень ст.152 Закону, в зв’язку із тим що в магазині відсутня наочна інформація щодо заборони куріння, яке складається з графічного знаку та тексту такого змісту «Куріння заборонено!».
Зазначений акт був підписаний без заперечень директором магазину ОСОБА_3 Більше того, Директором магазину ОСОБА_3 було надано довідку, в якій зазначалось, що станом на дату проведення перевірки інформація про заборону куріння знаходиться в друці, і буде розміщена в магазині в найближчий час.
Пунктом 9 ч.2 ст.17 Закону, передбачено, що за не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, встановлюється штраф у розмірі 3400 гривень.
29 грудня 2010 року начальником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій №0016432305, зокрема призначено штраф в розмірі 3 400 грн. за нерозміщення наочної інформації про заборону куріння.
Розглянувши надані матеріали, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. ст.152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(надалі –Закон) фіксує місця, в котрих заборонено куріння тютюнових виробів за будь-яких умов. При цьому, ч.3 ст.152 Закону, закріплює норму що стосується заборони, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів. До таких місць, зокрема віднесено і приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».
Таким чином, в приміщеннях, де відсутні місця для куріння має розміщуватись табличка із написом «Куріння заборонено!». В тому ж разі, якщо підприємство, установа, організація скориставшись своїм правом проявила намір влаштувати спеціально відведені місця для куріння, в такому місці йому необхідно розміщувати табличку «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!»
В той же час, ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 ст.17 Закону передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються, втому числі іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Водночас, п.6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2003 року №790, фіксує, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником (його заступником) органів Державної податкової адміністрації у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України здійснює функції, зокрема з організації виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійснення систематичного контролю за їх реалізацією, застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Більше того, відповідно до п.11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.
Аналогічна позиція закріплена Вищим адміністративним судом України в інформаційних листах №09.1-22/688 від 25.07.2007 р. «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів», №982/13/13-09 від 06.07.2009 р. «Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)».
Таким чином, відповідно до вищевказаного, судом не приймаються посилання позивача, що відповідно до Закону України «Про державну податкову службу»та Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2003 року №790 державна податкова служба не має прав застосовувати фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Крім того, суд критично сприймає доводи позивача, що відповідно до Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №71 від 10 лютого 2007 р. виключно Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України має право накладати штрафи за відсутність наочної інформації щодо заборони куріння в приміщенні магазину.
Так, вищевказаним Положенням визначено повноваження саме Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, зокрема розділ 2, визначає основні завдання Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України і жодним чином не обмежено повноваження інших податкових органів, права яких визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2003 року №790.
Більше того, суд критично сприймає посилання позивача на указ Президента №510/2001 від 11.07.2001 року «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», оскільки вказаний указ регулює питання ліквідації Державного департаменту регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну у складі Міністерства фінансів України та передачі його повноважень до Державної податкової адміністрації України. Питання щодо повноважень по застосуванню штрафних санкцій передбачені Законом даний Указ не врегульовує.
Таким чином, посилання позивача на відсутність у Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва повноважень для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»є безпідставними.
Відповідно до вищевказаного, керуючись положеннями Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2003 року №790, ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітмобі»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити в повному обсязі.
Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Б. В. Санін