КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-16966/10/2670 ( 2а-8250/08) Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-16966/09/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Хрімлі О.Г.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року про закриття провадження в частині позовних вимог та на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Верховної Ради України, народного депутата Вернидубова Івана Васильовича про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов"язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до Верховної Ради України, народного депутата Вернидубова Івана Васильовича про визнання неправомірною бездіяльності Верховної Ради України, що полягає в залишенні без розгляду листа ОСОБА_3 № 403 від 08.04.2008 року, № 132 від 11.02.2009 року в строк більш ніж 1 місяць; визнання неправомірною бездіяльності народного депутата України Вернидубова І.В., що полягає в залишенні без розгляду листа ОСОБА_3 № 403 від 08.04.2008 року в строк більш ніж 1 місяць; зобов’язання Верховної Ради України розглянути листи ОСОБА_3 № 403 від 08.04.2008 року, № 132 від 11.02.2009 року та про прийняте рішення повідомити заявника та суд; зобов'язання народного депутата України Вернидубова І. В. розробити проект закону та внести його на розгляд Верховної Ради України щодо приведення ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в частині: «Вимоги, не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.»у відповідність до норм ст.41 Конституції України та ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод №1 Європейської Конвенції з Прав Людини; зобов'язання народного депутата України Вернидубова І. В. розробити проект закону та внести його на розгляд Верховної Ради України щодо: «Створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України по розслідуванню ситуації, повязаної з штучною ліквідацією АКБ «ОЛБанк», ТзОВ «Київський універсальний банк», АКБ «Гарант», АКБ «Інтерконтинентбанк»та фактичною бездіяльністю правоохоронних органів та Національного банку України по поновленню та зебезпеченню порушених прав та законних інтересів вкладників та кредиторів названих банків. Надати тимчасовій слідчій комісії права тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України на правах головного комітету для підготовки та напрацювання законодавчих пропозицій для розгляду і внесення Верховною Радою України змін в чинне законодавство з метою вдосконалення державного регулювання діяльності банків та забезпечення належного захисту прав громадян».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року позовні заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року провадження в частині позовних вимог про зобов’язання народного депутата України розробити проект закону та внести його на розгляд Верховної Ради України щодо: 1. «Створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України по розслідуванню ситуації, пов’язаної з штучною ліквідацією АКБ «ОЛБанк», ТзОВ «Київський універсальний банк», АКБ «Гарант», АКБ "Інтерконтинентбанк" та фактичною бездіяльністю правоохоронних органів та Національного банку України по поновленню та забезпеченню порушених прав та законних інтересів вкладників та кредиторів названих банків. Надати тимчасовій слідчій комісії права тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України на правах головного комітету для підготовки та напрацювання законодавчих пропозицій для розгляду і внесення Верховною Радою України змін в чинне законодавство з метою вдосконалення державного регулювання діяльності банків та забезпечення належного захисту прав громадян»–закрито.
Не погоджуючись з ухвалою про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, ОСОБА_3 (далі –позивач 1) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо апеляційної скарги на ухвалу від 20 жовтня 2010 року про закриття провадження у справі, колегія суддів відзначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 КАС України визначено, що «справа адміністративної юрисдикції»- переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що у частині позовних вимог, у якій судом першої інстанції було закрито провадження, позивачі звернулись з позовом до суб'єкта законодавчої влади та обраного представника Українського народу у Верховній Раді України з приводу їх політичної відповідальності перед виборцями.
Владними повноваженнями парламенту є повноваження приймати Закони. Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України та порядок їх розгляду визначаються Регламентом Верховної Ради України. Зазначене питання не може бути предметом розгляду адміністративного суду, оскільки відповідачі, як суб’єкти владних повноважень у спірних правовідносинах, не здійснюють владні управлінські функції щодо позивачів, що унеможливлює публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги на ухвалу ухвалу від 20 жовтня 2010 року про закриття провадження без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Також колегія судідв погоджується з висновками, до яких прийшов суд першої інстанції при ухвалення постанови від 20 жовтня 2010 року.
На адресу народного депутата України, члена Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Вернидубова І.В. було скеровано лист № 408 від 08.04.2008 року, від імені Страйкового комітету акціонерного комерційного банку АКБ «ОЛБанк», підписаний ОСОБА_3 як головою Страйкового комітету.
У вказаному листі поміж іншим ОСОБА_3 просив винести на розгляд Комітету з питань промисловості і регуляторної політики та підприємництва питання про створення вказаної комісії, призначити особисту зустріч та надати письмову відповідь.
Як свідчать матеріали справи, протоколом № 1 установчих зборів страйкового комітету кредиторів АКБ «ОЛБанк»було вирішено обрати ОСОБА_3 головою Страйкового комітету кредиторів АКБ «ОЛБанк».
З метою легалізації вказаної громадської організації ОСОБА_3 звертався до Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві із заявою про легалізацію цієї організації, однак вона не була легалізована у встановленому законодавством порядку. Вказане підтверджується листом Головного управління юстиції у м. Києві листом від 15.07.2010 року № 10100.
У відповідності до ч.1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі –Закон № 393/96), органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус народного депутата України»від 17 листопада 1992 року № 2790-XII, народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.
Пунктом 13 статті 24 даного Закону передбачено обов`язок народного депутата України розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до народного депутата як голова Страйкового комітету кредиторів АКБ «ОЛБанк».
У відповідності до ч.1 ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян»від 16 червня 1992 року № 2460-XII, «Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.»
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до того, що відсутність легалізації вказаного об`єднання громадян, у встановленому законодавством порядку, свідчить про те, що позивач не мав правових підстав для звернення до народного депутата України Вернидубова І.В. у якості голови Страйкового комітету кредиторів АКБ «ОЛБанк». Більше того, оскільки останній звертався від імені Страйкового комітету кредиторів АКБ «ОЛБанк», то у даному випадку відсутні порушення його прав. Висновки суду першої інстанції є вірними у цій частині
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог до Верховної Ради України.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 адресував звернення особисто народному депутату України Калетнику І.Г.
Відповідно до пункту 5 «Порядку роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України», затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України №11 від 09.01. 2007 року, звернення громадян, адресовані народним депутатам України, не реєструються і розкладаються відділом службової кореспонденції у нерозкритих конвертах по персональних поштових скриньках народних депутатів України.
Вказане звернення було скеровано народному депутату України Калетнику І.Г., тому неправомірність дій з боку Верховної Ради України відсутня.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову та ухвалу суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року про закриття провадження в частині позовних вимог та на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року про закриття провадження в частині позовних вимог та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Хрімлі О.Г.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 22.02.2011 року