КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2011 № 12/1909
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтову Н.М.
суддів:
За участю представників:
від позивача не з’явився
від відповідача Тертишний О.П. –представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гладківщинської сільської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2010
у справі № 12/1909 ( .....)
за позовом Державної екологічної інспекції в Черкаській області
до Гладківщинської сільської ради
про стягнення 24 962,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010р. позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про відшкодування відповідачем збитків, заподіяних державі наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у розмірі 24962 грн. 30 коп. та судових витрат.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2010 у справі № 12/1909 позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2010 р. у справі № 12/1909 частково .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з’явилися, причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали даної справи, заслухавши представника відповідача, колегія прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи , а саме із акта планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.07.2010 року (а.с. 4-6) вбачається, що державними інспекторами з ОНПС Черкаської області Некоз І.В. та Клименком О.М. проведена планова перевірка відповідача. За результатами перевірки встановлено, що відповідачем в результаті експлуатації полігону твердих побутових відходів здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності відповідного дозволу уповноважених органів, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
За результатами перевірки складено відповідний акт, протокол про адміністративне правопорушення № 000153 від 29.07.2010 року (а. с. 7), відповідачу внесено припис про усунення виявлених порушень № 240 від 30.07.2010 року, в якому, зокрема, приписано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, які утворюються при експлуатації сміттєзвалища, в атмосферне повітря в строк до 28.09.2010 року (а. с. 25).
Постановою позивача від 27.07.2010 року № 002633 (а. с. 8) секретаря Гладківщинської сільської ради ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 20, 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”яке полягає у тому, що вона, будучи відповідальною посадовою особою допустила викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які утворюються під час експлуатації сміттєзвалища, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, за його вчинення на підставі ст.ст. 78 ч. 1, 82-1, 188-5 КУпАП на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно з довідкою відповідача № 160 від 29.07.2010 року, ним за період з 02.02.2009 року по 31.12.2009 року на сільське сміттєзвалище вивезено 43 тонни сміття, а за період з 01.01.2010 року по 29.07.2010 року –тонну.
Відповідно до повідомлення першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 11.08.2010 року № 4846/04 слідує, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Гладківщинської сільської ради відсутній (а. с. 10).
Із матеріалів справи вбачається, що вжиття заходів щодо отримання дозволу відповідачем не здійснювались через відсутність коштів у місцевому бюджеті і державних дотацій.
Згідно розрахунку позивача, проведеному у відповідності з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, розмір збитків складає 24962 грн. 30 коп.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими нормативно-правовими актами. Перелік видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено у статті 33 цього Закону, до них, зокрема, віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів граничнодопустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин (речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища) або суміші таких речовин.
Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря встановлені у ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Статтею 11 Закону “Про охорону атмосферного повітря” передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302, встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.
Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з ст.ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції 21.01.2009 року за № 48/16064 і набрав чинності 01.02.2009 року. У зв’язку з прийняттям зазначеного наказу Мінприроди визнав таким, що втратив чинність, наказ Мінекобезпеки від 18.05.1995 № 38 “Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків…”, що діяв до цього.
Підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639 (далі Методика), передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Згідно п. 2.2. п. п. 2.7.1. п. 2.7. Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами; розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.
Розрахунок розміру збитків, що підлягає відшкодуванню відповідачем, позивачем здійснено у відповідності до норм вищеназваного законодавства, перевірений і визнаний колегією вірним.
За наведених обставин, враховуючи відсутність у відповідача відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за стягуваний період, що не заперечується та не спростовано відповідачем належним чином, розрахунок розміру збитків позивачем здійснено у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства.
Таким чином , колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Черкаській області.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Гладківщинської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2010 у справі № 12/1909 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2010 у справі №12/1909 залишити без змін.
Матеріали справи № 12/1909 повернути Господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді
22.03.11 (відправлено)