донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.03.2011 р. справа № 19/250/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів Запорощенка М.Д.
Дучал Н.М. , Калантай М.В.
за участю
представників сторін:
від кредитора:Нузнєцова М.І., за довіреністю
від боржника:Козлова В.О., за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Запоріжжя"
на Постанову господарського суду Запорізької області
від23.12.10року
у справі№ 19/250/10 (суддя Даценко Л.І.)
за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Сілколіт» м. Запоріжжя
провизнання банкрутом
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Запорізької області від 23.12.2010р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя - банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козлову Вікторію Олегівну (ліцензія НОМЕР_2 від ; ідентифік. номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1
Зобовязано ліквідатора :
- у п’ятиденний строк подати в офіційний друкований орган оголошення про визнання ТОВ “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Докази публікації надати суду.
- в межах строку, передбаченого ст.22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, здійснити процедуру ліквідації та надати суду звіт та ліквідаційний баланс.
Постанова суду мотивована тим , що вартості майна та активів боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію та грошових коштів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Запоріжжя», не погоджуючись з Постановою господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про її скасування , так як вважає, що її винесено необґрунтовано , з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постанова суду від 23.12.10р. прийнята з порушенням ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», ч. 4 ст. 105, ч. 3-4 ст. 112 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 59, ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України , так як судом не перевірено , що ліквідаційною комісією боржника було грубо порушений порядок добровільної ліквідації, чим також були порушені права кредиторів.
Крім того , скаржник вважає , що враховуючи наявність заставного майна ліквідаційна комісія не врахувала в заяві про порушення справи про банкрутство в визначенні вартості майна боржника більшу частину дебіторської заборгованості перед боржником , чим , на думку скаржника, позбавляє права кредиторів на задоволення їх вимог за рахунок майна боржника.
Боржник , Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Сілколіт» м. Запоріжжя в особі ліквідатора , у відзиві б/н , б/д та представник боржника в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечує , вважає їх необґрунтованими . При цьому , зауважує на тому , що голова ліквідаційної комісії , щодо підготовки та подачі заяви та матеріалів про порушення справи про банкрутство , діяла на підставі Рішення засновників № 1 від 29.09.10, Протоколу зборів засновників № 2 від 01.12.10р. , у відповідності з приписами ст. 59 Господарського кодексу України.
Крім того , вважає , що публікація повідомлення про припинення юридичної особи –ТОВ «НВФ «Сілколіт»була проведена без порушення права його кредиторів на подачу вимог та визнання цих вимог головою ліквідаційної комісії та у відповідності до п. 8 ст. 59 ГК України , ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців».
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні , судова колегія встановила.
ТОВ “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя” , в особі голови ліквідаційної комісії , звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання банкрутом у зв’язку з відсутністю грошових коштів та майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом».
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.10р. заяву боржника прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 19/250/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Сілколіт» м. Запоріжжя.
Постановою господарського суду Запорізької області від 23.12.2010р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя - банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козлову Вікторію Олегівну (ліцензія НОМЕР_2 від ; ідентифік. номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1
Зобовязано ліквідатора :
- у п’ятиденний строк подати в офіційний друкований орган оголошення про визнання ТОВ “Науково-виробнича фірма “Сілколіт” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Докази публікації надати суду.
- в межах строку, передбаченого ст.22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, здійснити процедуру ліквідації та надати суду звіт та ліквідаційний баланс.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в засіданні суду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства та обставинам справи з таких підстав.
Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.
Як вбачається з матеріалів справи , та про це вже було позначено вище , боржник , Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” .
Статтею 51 Закону визначені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.09.10р. засновниками Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя було прийнято рішення №1 ліквідувати ТОВ “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя відповідно до діючого законодавства України.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведені заходи, направлені на виявлення кредиторів, майна банкрута та погашення кредиторської заборгованості.
В Бюлетені державної реєстрації ( № 143(3) 2010р. від 06.10.10р. ) була здійснена публікація оголошення про ліквідацію Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя за рішенням засновників та створення ліквідаційної комісії. Строк для пред’явлення вимог кредиторів встановлений до 06.12.10р.
Головою ліквідаційної комісії була проведена інвентаризація майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя. Залишок матеріальних активів згідно акту інвентаризації станом на 02.12.2010р. становить 0,00 грн.
Також , був складений проміжний баланс станом на 02.12.2010р. ( а.с. 13), який , як вбачається з матеріалів ( а.с.8) був затверджений на засіданні загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя ( Протокол №2) 01.12.2010р.
Як про це вже було позначено вище , за приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи ( ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України).
Публікація була здійснена 06.10.10р. та в самому оголошенні встановлений строк до 06.12.10р.
Таким чином , суд першої інстанції при прийнятті оскарженої Постанови не звернув уваги на наступне:
По-перше, проміжний ліквідаційний баланс був затверджений загальними зборами засновників товариства раніше ніж був складений ;
По-друге, цей баланс був складений та затверджений до дати закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами.
Крім того , судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те , що Головою ліквідаційної комісії відомі їй кредитори були повідомлені листами від 29.11.10р. про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя, але надіслані дані листи були 03.12.10р. –за 3 дні до закінчення строку звернення з вимогами та , вже , після затвердження проміжного ліквідаційного балансу .
Окрім вищенаведеного , слід зазначити , що матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не містять в собі доказів внесення до державного реєстру записів щодо рішення засновників боржника про припинення юридичної особи , хоча сама заява містить посилання на даний факт. Тобто , ця обставина також не була досліджена судом першої інстанції та їй не була надана належна правова оцінка.
До заяви про порушення справи додані документи про наявність кредиторської заборгованості у боржника на загальну суму 1583925,33грн. , та про наявність дебіторської заборгованості в сумі 926590,67грн. ( Довідка станом на 02.12.10р. а.с. 9)
Згідно заяви та Акту інвентаризації матеріальних активів станом на 02.12.2010р. активи боржника складають 0,00.грн.
Крім того , відповідно до заяви боржника Головою ліквідаційної комісії Товариства встановлено , що станом на 02.12.10р. боржник не має заставного майна.
Втім, до означеної заяви Боржником в особа Голови ліквідаційної комісії було надано Витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна ( а.с. 79-83) в яких наведена інформація щодо наявності заставного майна.
Таким чином , матеріалами справи не підтверджено дотримання позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону.
Крім того , у заяві про порушення справи про банкрутство ТОВ відсутні посилання на факт повідомлення органу державної податкової служби про прийняття рішення про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, подання складеного проміжного ліквідаційного балансу до органу державної податкової служби для його перевірки, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідження наведених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте господарський суд на них уваги не звернув, залишивши без належної правової оцінки.
Судова колегія вважає необхідним наголосити, що вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.
Як встановлено судовою колегією під час апеляційного провадження , ліквідатором боржника не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону.
Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув і не дав їм належної оцінки.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя порушена безпідставно, без належного з'ясування кола кредиторів боржника та обсягу кредиторської заборгованості, без наявності доказів повідомлення кредиторів комісією з припинення юридичної особи і дотримання строків, які передбачені ч. 4 ст. 105 ЦК України та всебічного встановлення, відповідно до вимог норм ЦК України та ГК України того факту, що вартості майна боржника, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, в зв'язку з чим у господарського суду були відсутні правові підстави для визнання постановою від 23.12.2010 р. боржника банкрутом на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України N 5-рп/2007 від 20.06.2007 року у справі N 1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".
За таких обставин, постанову господарського суду Запорізької області від 23.12.2010 р. по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження по справі - припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до вимог ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців дані про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 23.12.2010 року.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що Постанова господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставами для її скасування.
Керуючись ст.ст. п. 1-1 ч. 1 ст. 80 , 91, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України , суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Запоріжжя»на Постанову господарського суду Запорізької області від 23.12.2010р. у справі № 19/250/10 –задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 23.12.2010р. у справі № 19/250/10 –скасувати.
Провадження у справі № 19/250/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Сілколіт”, м Запоріжжя –припинити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Повний текст постанови підписаний 16.03.11р.
Головуючий М.Д. Запорощенко
Судді: Н.М. Дучал
М.В. Калантай