ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"24" березня 2011 р. Справа № 16/27/28/2011.
За позовом міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”, м.Чернівці
до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
про стягнення заборгованості –11 990,54 грн.
Суддя Гурин М.О.
Представники:
від позивача –Білянський М.І., довіреність від 05.01.2011 р.
від відповідача –не з’явився
СУТЬ СПОРУ: міське комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” звернулось з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11 990,54 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами договору №477 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.10.2007 року, не виконав свої договірні зобов’язання по оплаті одержаної теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 11 990,54 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.01.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 27.01.2011 р., зобов’язано відповідача надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.
Ухвалами господарського суду Чернівецької області розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.03.2011 р., у зв’язку з повторною неявкою відповідача у судове засідання та невиконання ним вимог ухвал від 13.01.2011 р. та 17.02.2011 р., розгляд справи відкладено на 24.03.2011 р.
24.03.2011 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву представника позивача про зменшення позовних вимог з якої вбачається, що відповідач частково оплатив заборгованість згідно договору в сумі 4 000,00 грн. у зв’язку з чим, представник позивача просить стягнути з відповідача 6 130,35 грн. основного боргу, 759,70 грн. пені, 841,63 грн. інфляційних та 258,86 грн. –3 % річних, всього 7 990,54 грн.
У судовому засіданні 24.03.2011 р. представник позивача просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали господарського суду від 10.03.2011 р. не виконав, відзив на позов або будь-яку іншу інформацію щодо заявлених до нього позовних вимог чи причини його неявки (неявки його представника) у судове засідання не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.03.2011 р. відповідач попереджався, що у випадку його неявки, спір буде вирішено без його участі за документами наданими позивачем.
Нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.
З огляду на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.
15.10.2007 р. між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №477 (далі –Договір), згідно з умовами якого теплопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов’язання постачати споживачеві (відповідач по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Розділом X Договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року, а також вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення сторін з заявою про припинення дії Договору у встановленому порядку, Договір, на момент вирішення спору, вважається чинним.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевикладене, дослідивши договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №477 від 15.10.2007 р., суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевказане, договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №477 від 15.10.2007 р. є дійсним.
Відповідно до розділу II Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби, як опалення - в опалювальний період; гаряче водопостачання - згідно з графіком по рішенню міської ради; технологічні потреби - згідно з графіком.
Розмір щомісячної плати за теплопостачання, на момент укладання Договору, становив: за
- центральне опалення 269,57 грн. з ПДВ (за 1 ГКал.);
- пар на технологічні потреби –за показниками приладів обліку шляхом розрахунку по вартості 1 ГКал.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків (підрозділ IV.1. Договору).
Нарахування за спожиту теплову енергію у спірний період проводиться у відповідності до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.09.2006 р. №357/9 “Про затвердження норм витрат та розмірів тарифів на послуги з центрального опалення і підігрів води” з послідуючими змінами внесеними рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.01.2007 р. №32/1, від 25.09.2007 р. №708/18, від 29.12.2007 р. №1017/24, від 25.03.2008 р. №220/6, від 08.07.2008 р. №449/13.
З 01.01.2009 р. нарахування за спожиту теплову енергію проводиться у відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради “Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та таким, що втратив чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. №499/13” від 30.12.2008 р. №1031/24
Підпунктом другим частини другої розділу VI Договору визначено обов’язок споживача оплачувати послуги в установлені договором терміни, але не пізніше ніж 15 числа за рахунковим місяцем.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частою шостою статті 19 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.
Згідно частини першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов Договору, з матеріалів справи вбачається, за період з 01.11.2008р. по 15.12.2010 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 10 130,35 грн.
Однак, відповідач, у встановлений підпунктом другим частини другої розділу VI Договору строк, кошти за поставлену теплову енергію сплатив тільки частково, а саме сплатив 4 000,00 грн., що підтверджується копією прибуткового касового ордеру №112 від 17.02.2011 р., тобто після порушення провадження у справі.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 6 130,35 грн.
Враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договору та вимог вищезазначеного законодавства, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 6 130,35 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони в підрозділі IV.11. Договору передбачили, що в разі несплати споживачем за спожиту теплову енергію до 15 числа за розрахунковим місяцем, нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення.
Вказана умова Договору узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 759,70 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких умов правомірним є нарахування позивачем 841,63 грн. інфляційних та 258,86 грн. трьох процентів річних.
Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) 6 130,35 грн. основного боргу, 759,70 грн. пені, 841,63 грн. інфляційних, 258,86 грн. трьох процентів річних, 120,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повне рішення складено 25.03.2011 р.
Суддя М.О. Гурин